16/120-10 Про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості з орендної плати - 23.02.2011 Прийняття

У вересні 2010 року Шосткинський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Шосткинської міської ради звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" про розірвання договору оренди від 02.02.2007 року, укладеного між Шосткинською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт", зобов"язання відповідача повернути Шосткинській міській раді орендоване згідно вказаного договору майно; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" на користь Шосткинської міської ради заборгованості по орендній платі у розмірі 708 564,67 грн. та пені у розмірі 19 666,94 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 21.10.2010 року (суддя Моїсеєнко В.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2010 року (судді: Бондаренко В.П., Камишева Л.М., Черленяк М.І.), провадження у справі в частині стягнення боргу по орендній платі у розмірі 708 564,67 грн. та пені у розмірі 19 666,94 грн. припинено на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з відсутністю предмету спору; в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди від 02.02.2007р., укладеного між Шосткинською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт", відмовлено.

В касаційній скарзі Шосткинський міжрайонний прокурор просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів в частині відмови в позові, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать про те, що суди першої й апеляційної інстанцій в порядку ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України повно та об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази сторін.

Судовий захист майнових інтересів осіб, названих у ст. 1 ГПК України, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 ГК України здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання передбачені статтею 611 цього ж Кодексу, за якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Вирішуючи по суті переданий на розгляд господарського суду спір про розірвання угоди, суд повинен з’ясувати, зокрема, факт неналежного виконання чи невиконання відповідачем умов угоди .

При вирішенні даного спору наведені обставини, що мають істотне значення для справи, були детально з’ясовані судами першої та апеляційної інстанції.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 03 липня 2006 року між виконавчим комітетом Шосткинської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" (орендар) укладено договір оренди № 25, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове платне користування цілісний майновий комплекс по виробництву, транспортуванню тепла та електричної енергії, що підтверджується актом прийому - передачі від 03.07.2006р.

Пунктом 10.1 договору оренди № 25 від 03.07.2006р. визначено термін його дії з 01.07.2006р. по 31.07.2007р. з правом автоматичної пролонгації по 30.06.2016р. у разі відсутності письмового попередження про розірвання договору оренди однією із сторін.

02.02.2007 року між Шосткинською міською Радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" (орендар) укладено договір оренди б/н, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_1 та зареєстрований в реєстрі № 319, за яким орендодавець зобов'язався передати орендарю в строкове платне користування наступне майно: цілісний майновий комплекс по виробництву, транспортуванню тепла та електричної енергії; генератор Т-2-6-2; неіржавіючу трубу діаметром 160 мм, в кількості 59 штук; ємність; коректор; прилад переносу інформації, що належить на праві власності територіальній громаді м. Шостка в особі Шосткинської міської Ради, а орендар зобов’язався прийняти вказане майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути його орендодавцеві в належному стані.

Термін дії цього договору сторони обумовили з 01 лютого 2007 р. по 30 червня 2016 року (пункт 10.1. договору).

Відповідно до пункту 3.1. спірного договору орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду комунального майна, затвердженої рішенням ХХІ сесії ХХШ скликання від 29.06.2000 р., і складає без ПДВ за січень 2007 р. 161 706,01 грн., за лютий коригується на індекс інфляції, сплачується щомісяця до 20 числа місяця наступного за звітним.

Згідно пункту 3.5 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені, в розмірі потрійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Обов’язком орендаря є забезпечення безперебійного теплопостачання протягом опалювального сезону відповідно до встановлених температурних режимів та цілодобове гаряче водопостачання протягом року; своєчасна та в повному обсязі сплата орендної плати (пункти 5.1. та 5.3. договору).

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем п. 5.3 договору оренди щодо своєчасної сплати орендної плати, розмір заборгованості якої складає 708 564,67 грн.

Вирішуючи спір в частині стягнення заборгованості по орендній платі, місцевий господарський суд, з позицією якого погодилась апеляційна інстанція, обгрунтовано припинив провадження у справі на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України у зв"язку з погашенням відповідачем заявленого позивачем розміру заборгованості згідно платіжного доручення №4264 від 17.09.2010 року.

Приймаючи рішення у справі про відмову в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди від 02.02.2007 р., укладеного між Шосткинською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт", судами попередніх інстанцій вірно зазначено про відсутність підстав для розірвання договору і повернення орендованого майна, оскільки позивачем не дотримано порядку, встановленого статтею 188 ГК України, тобто останній не звертався до відповідача з такою пропозицією.

Крім того, докази несплати відповідачем орендної плати протягом трьох місяців підряд, як того вимагає стаття 782 ЦК України, в матеріалах справи відсутні.

При цьому, суди першої й апеляційної інстанцій послались на клопотання позивача про врахування при розгляді справи звернення трудового колективу відповідача та пояснення його представника про знаходження в орендованому приміщенні цілісного майнового комплексу по виробництву та транспортуванню тепла. Також демонтаж великогабаритного обладнання, яке знаходиться в цьому приміщенні, може негативно вплинути на теплопостачання міста.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 783 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов’язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Згідно положень частини 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з особливостей, передбачених Господарським кодексом України (436-15) .

Загальний порядок розірвання господарських договорів передбачений ст. 188 Господарського кодексу України, якою встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно пункту 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов’язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

За змістом частини 2 статті 651 цього ж Кодексу договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення умов договору оренди другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

В силу частини 2 статті 202 Господарського кодексу України та частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються.

З аналізу норм статті 173 Господарського кодексу України та статтей 11, 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов’язання, як правовідношення сторін, є підставою для існування відповідних прав та обов’язків його учасників. Припинення зобов’язання зумовлює припинення існування підстави для відповідного права, зокрема, для подальшого користування відповідачем приміщенням, отриманим в оренду за спірним договором.

Таким чином, зважаючи на недотримання позивачем вимог статті 188 ГК України, а також відсутністю доказів несплати відповідачем орендних платежів протягом трьох місяців підряд, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог про розірвання договору та повернення орендованого майна.

Доводи касаційної скарги про наявність підстав для розірвання договору та повернення спірного майна з огляду на невиконання відповідачем договірних зобов"язань щодо сплати орендної плати у визначені договором строки не заслуговують на увагу та спростовуються вищевикладеним.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України рішення місцевого і постанова апеляційного господарських судів ґрунтуються на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарського суду Сумської області та Харківського апеляційного господарського суду, в зв’язку з чим підстав для скасування рішення та постанови не вбачається.