816/2236/16 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій за роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій, та за торгівлю без застосування РРО - 26.02.2019 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року у складі суддів Старосуда М.І., Яковенка М.М., Лях О.П.

у справі № 816/2236/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

У С Т А Н О В И В :

7 грудня 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач у справі) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій, та за торгівлю без застосування РРО.

06 березня 2017 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено. Суд зазначив, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, що свідчили б про протиправність оспорюваних рішень та порушення контролюючим органом вимог чинного законодавства.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення. Суд виходив з того, що, оскільки постановою Апеляційного суду Полтавської області від 16 травня 2016 у справі №552/821/16-п, яка набрала законної сили та яка є обов'язковою для адміністративного суду в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, встановлено відсутність в діях позивача події і складу адміністративного правопорушення, тому відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 16 березня 2016 року №0000044001 та від 17 березня 2016 року №0000092205.

У липні 2017 року відповідач подав касаційну скаргу, в який, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

У лютому 2016 року податковим органом проведено фактичну перевірку з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання про здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами. За результатами перевірки складено акт від 29 лютого 2016 року №37/16/31/21/НОМЕР_1, з якого вбачається, що у ході проведення фактичної перевірки позивача встановлено факт реалізації у приміщенні магазину за адресою: АДРЕСА_1 пляшки вермуту десертного білого "Маренго" вартістю 38,00 грн. та пачки сигарет "Кент" вартістю 21,00 грн. без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Окрім того, позивачем не забезпечено проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій та не забезпечено ведення обліку товарних залишків за місцем їх реалізації, оскільки накладні на алкогольні напої та тютюнові вироби на момент проведення перевірки відсутні, а за даними інвентаризаційних відомостей залишків товару встановлено надлишок товарів на загальну суму 60 525,08 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 16 березня 2016 року № 0000044001, яким на підставі абзацу п'ятого частини другої статті 17 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 121 050,16 грн.;

- від 17 березня 2016 року № 0000092205, яким на підставі статей 17, 20 Закону України від 6 липня 1995 року №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 121 051,16 грн.

За результатами фактичної перевірки складений протокол про адміністративне правопорушення від 26 лютого 2016 року серія АА №499041, згідно якого позивач вчинила зберігання та реалізацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів без ліцензій, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Постановою апеляційного суду Полтавської області від 16 травня 2016 року у справі №552/821/16-п провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача за частиною 1 статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Судом зазначено, що позивач не вчиняла дій з реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів у магазині за адресою: АДРЕСА_1, підприємницьку діяльність у даній господарській одиниці проводить фізична особа-підприємець ОСОБА_2 Постанова набрала законної сили 16 травня 2016 року.

Частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла на момент прийняття рішення) встановлено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Суд не погоджується з доводом касаційної скарги, про те, що якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що диспозиція частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Таким чином, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах вимог касаційної скарги, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 16 березня 2016 року №0000044001 та від 17 березня 2016 року №0000092205, оскільки постановою Апеляційного суду Полтавської області від 16 травня 2016 у справі №552/821/16-п, яка набрала законної сили та яка є обов'язковою для адміністративного суду в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, встановлено відсутність в діях позивача події і складу адміністративного правопорушення.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.