Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді В.М.Палій,

судді І.М.Васищака,

судді В.Л.Цвігун,

розглянувши касаційну скаргу Українсько-Білоруського Товариства з обмеженою

відповідальністю "Фірма "Луксор"

на ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 04.01.2011р.

у справі господарського суду Вінницької області №12/63-10

за позовом Українсько-Білоруського Товариства з обмеженою відповідальністю

"Фірма "Луксор"

до Відкритого акціонерного товариства "Вінницямолоко"

про визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів ВАТ

"Вінницямолоко" від 15.01.2010р.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.01.2011р. (суддя Демидюк О.О.) Українсько-Білоруському Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Луксор" відмовлено у поновленні строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Вінницької області від 29.10.2010р. у справі №12/63-10, апеляційну скаргу залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд її скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм процесуального права, та передати справу до Рівненського апеляційного господарського суду для розгляду по суті апеляційної скарги.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 93 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

В силу ст. 87 ГПК України, повне рішення надсилається сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня його прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Із матеріалів справи вбачається, що рішення суду першої інстанції від 29.10.2010р. оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України і підписано суддею 02.11.2010р. Отже останній день строку, встановленого для оскарження його в апеляційному порядку, - 12.11.2010р. (п'ятниця).

Позивачем подано апеляційну скаргу на вказане рішення 16.12.2010р., про що свідчить штемпель на поштовому конверті.

Звертаючись із клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги, позивач посилався на те, що повний текст оскаржуваного рішення ним отримано тільки 14.12.2010р.

У задоволенні заявленого клопотання судом апеляційної інстанції відмовлено з посиланням на відсутність підстав для відновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки скарга на рішення місцевого господарського суду мала бути подана позивачем до 13.11.2010р.

Відповідно до ст. 53 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

При цьому, поважними визнаються лише ті обставини, які є об’єктивно непереборними і пов’язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій. До кола поважних причин слід відносити, зокрема, отримання заявником судового акта після закінчення зазначеного процесуального строку.

Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Між тим, відмовляючи у поновленні строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції не дав оцінки доводам позивача про те, що рішення суду першої інстанції ним отримано після закінчення процесуального строку для оскарження його в апеляційному порядку, та не мотивував свій висновок щодо неповажності причин пропуску позивачем строку.

За таких обставин, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції від 04.01.2011р. підлягає скасуванню, а справа передачі до Рівненського апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги Українсько-Білоруського Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Луксор" на рішення господарського суду Вінницької області від 29.10.2010р. у справі №12/63-10.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

1. Касаційну скаргу Українсько-Білоруського Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Луксор" задовольнити.

2. Ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 04.01.2011р. у справі №12/63-10 скасувати.

3. Справу передати до Рівненського апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги Українсько-Білоруського Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Луксор" на рішення господарського суду Вінницької області від 29.10.2010р. у справі №12/63-10.