816/201/16 Про скасування податкового повідомлення-рішення, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість - 26.02.2019 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року у складі судді Ясиновського І.Г.,

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року у складі суддів Донець Л.О., Бартош Н.С., Мельнікової Л.В.,

у справі №816/201/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

18 лютого 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 09 вересня 2015 року № 0000291555/184, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2015 року у розмірі 583 235 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

14 квітня 2016 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року, задоволено позов Товариства, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення податкового органу від 09 вересня 2015 року №0000291555/184, з мотивів безпідставності доводів відповідача щодо протиправного завищення позивачем податку на додану вартість за травень 2015 року на 583 235,00 грн, висновуючись на тому, що таке декларування залишку від'ємного значення, з урахуванням зазначеної суми, позивач має право проводити поза межами строку, встановленого приписами пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України.

07 липня 2016 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

16 серпня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувана справа з Полтавського окружного адміністративного суду №816/201/16.

28 вересня 2016 року Товариством надані заперечення на касаційну скаргу податкового органу до Вищого адміністративного суду України, у якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення у цій справі №816/201/16 залишити без змін.

13 вересня 2016 року справа №816/201/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 32686844, перебуває на податковому обліку з 30 вересня 2003 року, є платником податку на додану вартість.

Податковим органом у серпні 2015 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства по питанню правильності, повноти та обґрунтованості відшкодування податку на додану вартість з бюджету на рахунок платника у банку та суми залишку від'ємного значення попередніх звітних періодів на рахунок платника у банку по декларації за травень 2015 року, результати якої викладені в акті перевірки від 21 серпня 2015 року №49/16-03-15-02-08/32686844 (далі - акт перевірки).

Керівником податкового органу 09 вересня 2015 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0000291555/184 згідно з пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2015 року на 583235 грн за порушення положень абзацу "а" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариством подана декларація з податку на додану вартість за травень 2015 року, де у змісті додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість "Розрахунок суми залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів до 1 лютого 2015 року" задекларована платником податку сума від'ємного значення у загальному розмірі 1984031 грн, яка включає в себе, окрім іншого, від'ємні значення, зокрема за жовтень 2010 року - 159323,00 грн, листопад 2010 року - 237876,00 грн, січень 2011 року - 48990,00 грн, квітень 2011 року - 72843,00 грн, липень 2011 року - 4545,00 грн, жовтень 2011 року - 59658,00 грн, всього на суму 583235,00 грн.

Податковим органом під час перевірки ставиться під сумнів правильність декларування залишку від'ємного значення, що становлять добуток сум від'ємних значень жовтня, листопада 2010 року, січня, квітня, липня, жовтня 2011 року, оскільки відносно неї закінчився строк позовної давності у 1095 календарних днів, а відтак, товари (послуги) за результатами придбання яких позивачем сформовано податковий кредит, є безоплатно отриманими і не можуть враховуватись при розрахунку від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про те, що покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення норми податкового законодавства не обмежують у часі право платника на перенесення залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суд визнає неприйнятним посилання податкового органу на положення пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, з огляду на те, що положення цієї норми не стосуються спірних правовідносин, оскільки дану норму можливо застосовувати для спору з приводу бюджетного відшкодування, тоді як даний спір стосується формування сум від'ємного значення з податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій дослідженні первинні документи, що підтверджують правомірність віднесення Товариством до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які в подальшому сформували залишок від'ємного значення у розмірі 583 235 грн.

Оцінюючи спірні операції, суди попередніх інстанцій висновувалися на доведеності позивачем реальності здійснення господарських операцій, за якими сформований податковий кредит та стан обліку, який обумовив формування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акта перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджена правомірність формування розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2015 року.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановлено судами попередніх інстанцій, що доводить правомірність формування позивачем податкового кредиту по факту придбання товару (продукції), робіт, послуг та спростовують висновки податкового органу про податкові правопорушення, покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року у справі №816/201/16 залишити без змін.