Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Державна екологічна інспекція в Черкаській області звернулася до господарського суду з позовом про стягнення з Дубіївської сільської ради 32413 грн. відшкодування збитків на користь бюджету в особі позивача на рахунок спеціального фонду місцевого бюджету м. Васильків на підставі статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Позовні вимоги вмотивовано порушенням відповідачем порядку здійснення спеціального водокористування за відсутності спеціального дозволу, чим порушено вимоги статей 44, 48 Водного кодексу України, статті 16, 19, 21, 56 Кодексу України "Про надра".

Відповідач відхилив позов, зазначивши, що розрахунок заподіяних збитків здійснено на підставі Методики, що не підлягає використанню за вказаних у позові підстав; доводи позивача про період та розмір використаної води ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належним чином; Дубіївська сільська рада, як орган місцевого самоврядування, здійснює право на водні ресурси від імені мешканців територіальної громади, а відтак не може бути суб'єктом відповідальності за самовільне водокористування.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.11.2010 року (суддя Дорошенко М.В.) позов задоволено частково; з Дубіївської сільської ради стягнуто 663,18 грн. збитків у доход бюджету через Державну екологічну інспекцію в Черкаській області, 102 грн. державного мита у доход Державного бюджету України через Державну податкову інспекцію в Черкаському районі, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у решті позовних вимог відмовлено.

Судовим рішенням розмір заподіяних збитків визначено відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995 року № 37 (z0162-95) за період з 01.01.2008 року по 24.08.2009 року; зазначено про відсутність правових підстав для застосування інших методик у випадку, коли відсутні докази про вчинення правопорушення на землях водного фонду, та особою, що не є суб'єктом господарювання.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2010 року (судді: Сотніков С.В. –головуючий, Дзюбко П.О., Сулім В.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін як законне та обґрунтоване, апеляційну скаргу відхилено з огляду на її недоведеність згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Державна екологічна інспекція в Черкаській області подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення в частині відмови у стягненні 31749,90 грн. та прийняти нове рішення.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про невірне застосування господарськими судами норм матеріального права, оскільки Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил експлуатації, затверджена наказом Державного комітету України по водному господарству № 290 від 18.12.2001 року (z0044-02) , погоджена Міністром екології та природних ресурсів України, розроблена відповідно до статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього середовища", встановлює єдиний порядок відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог водного господарства та може застосовуватися спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органами на місцях відповідно до законодавства; Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 року (z0767-09) , стосується всіх зазначених у ній порушень, в тому числі й самовільного використання водних ресурсів, та застосовується до відповідача, як до юридичної особи.

Відповідач відзив на касаційну скаргу не подав, усно в судовому засіданні відхилив її доводи, як невмотивовані; позивач не скористався правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представника відповідача, присутнього в судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Дубіївської сільської ради № 16-5 від 18.12.2007 року "Про передачу башт, свердловин та лічильника з балансу СТОВ "Дубіївка" було вирішено передати свердловини, башти та електролічильник № 029292 з балансу СТОВ "Дубіївка" у комунальну власність сільської ради.

За наслідками позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Дубіївською сільською радою було складено акт від 16.03.2010 року, яким встановлено, що Дубіївська сільська рада за відсутності дозволу на спеціальне водокористування експлуатує дві артсвердловини для забору води та водопостачання дитячого садка, школи, амбулаторії, жителів вул. Першотравневої, буд. № 3 та церкви, та вказано на порушення відповідачем вимог статей 44, 48 Водного кодексу України.

Листом від 26.04.2010 року № 148 Дубіївська сільська рада надала позивачу відомості про використання підземних вод у період з 01.01.2008 року по 16.03.2010 року у кількості 6378 куб.м., в тому числі 2779 куб.м. за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, 1654 куб.м. за період з 01.01.2009 року по 31.08.2009 року, 1253 куб.м. за період з 01.09.2009 року по 31.12.2009 року, 692 куб.м. за період з 01.01.2010 року по 16.03.2010 року.

За наслідками проведеної перевірки працівниками інспекції з охорони навколишнього природного середовища було складено протокол про адміністративне правопорушення від 16.03.2010 року № 002115, а також видано припис від 16.03.2010 року № 59 на усунення виявлених перевіркою порушень; постановою від 16.03.2010 року № 001754 на Коваленка М.Т. було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 204 грн., сплаченого згідно з квитанцією від 24.03.2010 року.

Також працівниками інспекції з охорони навколишнього природного середовища було складено розрахунок розміру збитків внаслідок самовільного використання води Дубіївською сільською радою у період з 01.01.2008 року по 16.03.2010 року на суму 32413,08 грн.; розрахунок суми збитків за період з 01.01.2008 року по 31.08.2009 року було здійснено відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил експлуатації, затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству № 290 від 18.12.2001 року (z0044-02) , а за період з 01.09.2009 року по 16.03.2010 року - відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 (z0767-09) року.

Місцевий господарський суд встановив, що, здійснюючи спеціальне водокористування без спеціального дозволу, відповідач допустив порушення водного законодавства, яке відбулося не на землях водного фонду, а відтак застосування позивачем для обчислення розміру заподіяних збитків Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил експлуатації (z0044-02) є безпідставним; з 25.08.2009 року набрала чинності Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 року (z0767-09) , яка застосовується у разі, коли порушення водного законодавства допущено суб'єктом господарювання та призвело до забруднення водних об'єктів, а відтак не підлягає застосуванню в даному випадку до порушення, що не призвело до забруднення водних об'єктів та вчинено органом місцевого самоврядування (що не є суб'єктом господарювання).

Визначаючи належну до стягнення суму, місцевий господарський суд керувався пунктом 6.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995 року № 37 (z0162-95) , протягом періоду чинності даної Методики з 01.01.2008 року по 24.08.2009 року.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився з обставинами справи, встановленими місцевим господарським судом, та його висновками щодо наслідків вирішення даного спору.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної та юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної та юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з статтею 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Відповідно до норм статті 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Згідно з статтями 16, 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 19.12.2006 року за № 548 (z0119-07) Державна екологічна інспекція в областях, містах Києві та Севастополі в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), екологічної безпеки на відповідній території.

Відповідно до пункту 4 вказаного Положення (z0119-07) інспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органами виконавчої влади, суб'єктами господарювання, фізичними особами; додержанням правил, нормативів, стандартів у сфері охорони навколишнього природного середовища; додержанням умов виданих дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, викиди та скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище.

Інспекція має право, зокрема, обстежувати у встановленому порядку підприємства, установи, організації з метою дотримання ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища, складати акти перевірок

Статтею 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Відповідно до статей 1, 48 Водного кодексу України водокористуванням є використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів); спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Згідно з пунктом 9 статті 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Таким чином, господарськими судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих у доказів та відповідно до положень чинного законодавства встановлено неправомірну поведінку відповідача, що полягає у здійсненні спеціального водокористування без наявності відповідного дозволу.

Згідно з статтею 68 вказаного Закону порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом (1264-12) та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України . Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995 року № 37 (z0162-95) було затверджено Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (втратила чинність з 25.08.2009 року); за пунктом 1 вказаної Методики (z0162-95) вона застосовувалась при здійсненні державного контролю у галузі охорони та раціонального використання водних ресурсів та була обов'язковою для інспекторів інспекційних підрозділів органів Мінекоресурсів.

Наказом Державного комітету України по водному господарству № 290 від 18.12.2001 року (z0044-02) було затверджено Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації; дана Методика (z0044-02) є обов'язковою для використання органами Держводгоспу України, які здійснюють контроль за раціональним використанням, охороною вод та відтворенням водних ресурсів у випадках, якщо збитки завдані суб'єктами господарювання, які використовують водні ресурси або виконують господарську діяльність на землях водного фонду, а також суб'єктами, які звітують про використання вод за формою статистичної звітності 2-ТП (водгосп), та могла бути застосована спеціально уповноваженим державним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органами на місцях та іншими державними органами відповідно до законодавства (пункти 1.3, 1.4 Методики (z0044-02) ). Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389 (z0767-09) затверджено Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання природних ресурсів", розділом ХІ якої врегульовано розрахунок розмірів збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.

З системного аналізу пунктів 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 та 1. 6 та розділу ІХ зазначеної Методики (z0767-09) вбачається, що пункт 1.2 Методики (z0767-09) вказує на застосування її для встановлення порядку визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок як внаслідок таких порушень законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, що призвели до забруднення водних об'єктів, забруднення поверхневих та підземних вод, так і внаслідок порушень законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування, забором, використанням води та скидом забруднюючих речовин з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування; тобто, за самостійних, окремих, підстав. Відтак судова колегія погоджується з доводами касаційної скарги у частині застосування наведеної вище Методики (z0767-09) для розрахунку розміру збитків, завданих внаслідок порушень законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування.

Водночас за пунктами 1.3, 1.4, 1.6 ця Методика (z0767-09) встановлює єдині вимоги до визначення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів суб'єктами господарювання (фізичними та юридичним особами), застосовується державним інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог суб'єктами господарювання природоохоронного законодавства; Методика (z0767-09) не поширюється на розрахунки збитків, заподіяних державі внаслідок порушення режиму господарської діяльності на землях водного фонду.

За загальним правилом, встановленим частиною 1 статті 8 Господарського кодексу України, держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання. Положеннями спеціальних законодавчих актів може бути встановлено інше (наприклад, за Законом України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) , Законом України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" (2132-12) суб'єктами господарювання визнаються також органи місцевого самоврядування в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності), однак законодавчі акти, що визначають розмір відповідальності за порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів таких положень не містять.

Таким чином, відмовляючи у позові в оскарженій частині, суди попередніх інстанцій вірно встановили, що відповідач не є суб'єктом господарювання та розрахунок заподіяних ним збитків не може ґрунтуватися на Методиці розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженій наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 року (z0767-09) ; також відсутні ознаки вчинення порушення на землях водного фонду як законодавчої підстави для застосування Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил експлуатації, затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству № 290 від 18.12.2001 року (z0044-02) .

Відтак рішення та постанова господарських судів попередніх інстанцій відповідає положенням статей 43, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України та вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення; твердження заявника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм матеріального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи; підстав для скасування судових рішень з мотивів, викладених у касаційній скарзі, не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції в Черкаській області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2010 року у справі №07/0901 Господарського суду Черкаської області та рішення Господарського суду Черкаської області від 02.11.2010 року залишити без змін.