Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Кривди Д.С.,

за участю представників: позивача –Водлозерова В.Е.

відповідача –Бойченко А.А.

розглянувши касаційну скаргу ВАТ "Крименерго" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 серпня 2010 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2010 року у справі за позовом Приватного підприємства "Хлібодар" до ВАТ "Крименерго" про визнання незаконним рішення,

Позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, з урахуванням уточнених позовних вимог, про визнання недійсним рішення оформленого протоколом засідання комісії ВАТ "Крименерго" №5177 від 21 травня 2010 року з розгляду акту №103049 від 17 квітня 2008 року про порушення Правил користування електричною енергією відповідачем про перерахунок об’єму недоврахованої електричної енергії за період з 17 жовтня 2007 року по 17 квітня 2008 року на загальну суму 71002,72 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 вересня 2010 року (суддя Привалова А.В.) позов задоволений. Визнано недійсним рішення засідання комісії ВАТ "Крименерго" з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією, оформлене Протоколом №5177 від 21 травня 2010 року про перерахунок обсягу недоврахованої електричної енергії за період з 17.10.2007 року по 17.04.2008 року на загальну суму 71002,72 грн.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2010 року вказане рішення суду залишено без змін.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ВАТ "Крименерго" просить скасувати вказані судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про припинення провадження у справі.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 травня 2003 року між сторонами у справі був укладений договір №4455 поставки електричної енергії, згідно умов якого постачальник поставляє електричну енергію споживачу, а споживач сплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі, згідно умов цього договору та додатків до нього, які є його невід’ємними частинами.

22 серпня 2005 року між сторонами у справі був укладений новий договір №4455 про постачання електричної енергії, згідно умов якого постачальник поставляє електричну енергію споживачу, а споживач сплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі (5-ти кратний розмір тарифу за перевищення договірної величини електроспоживання, пеню, за графіком погашення заборгованості, за актами порушення ПКЕЕ) згідно умов цього договору та додатків до нього, які є його невід’ємними частинами (п.1 договору).

За результатами проведеної представниками відповідача 17 квітня 2008 року перевірки на об’єкті, який належить позивачу, що розташований по вул.Монтажна,5 в м.Сімферополі, був складений акт №103049 про порушення позивачем Правил користування електричною енергією, розглянувши який комісія відповідача прийняла рішення, оформлене у вигляді протоколу засідання комісії ВАТ "Крименерго" №5177 від 21 травня 2010 року про перерахунок обсягу недооблікованої електричної енергії за період з 17 жовтня 2007 року по 17 квітня 2008 року на загальну суму 71002,72 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

Приймаючи оскаржуване рішення в даній справі місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішення комісії відповідача про нарахування позивачеві вартості недооблікованої електричної енергії, оформлене протоколом №5177 від 21 травня 2010 року, за своєю правовою природою відноситься до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), які мають обов'язковий характер для споживача щодо сплати вартості недоврахованої електричної енергії і які можуть бути оскаржені до суду.

Тобто, суди попередніх судових інстанцій дійшли висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав є правомірним.

Проте, з вказаними висновками попередніх судових інстанцій погодитися не можна, оскільки розглядаючи справу судами було встановлено, що між відповідачем, як постачальником електричної енергії та позивачем, як споживачем, існують договірні відносини щодо поставки електричної енергії, що виникли за укладеним договором №4455 від 22 серпня 2005 року.

Відповідно до ст. 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції –заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Частиною 1 ст. 236 Господарського кодексу України встановлено види господарсько-оперативних санкцій, серед яких, зокрема, передбачено встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо.

Згідно ч.2 вищезазначеної статті перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Отже, зі змісту вказаних положень чинного законодавства вбачається, що рішення постачальника електричної енергії про нарахування вартості недоврахованої спожитої електроенергії є саме оперативно-господарською санкцією, а не актом ненормативного характеру в розумінні ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 237 Господарського Кодексу України порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

З огляду на зазначені обставини, суд вважає, що не можна погодитися з висновками господарських судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання недійсним оскаржуваного рішення відповідача, оформленого протоколом №5177 від 21 травня 2010 року, як такого, що відноситься до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів) і, тому, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав є неправомірним.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції, як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу ВАТ "Крименерго" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 серпня 2010 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2010 року скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим в іншому складі суду.