814/2306/17 Про визнання незаконною та скасування індивідуальної консультації ДФС, зобов'язання вчинити певні дії - 25.02.2019 Прийняття

У листопаді 2017 року Державне підприємство "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" (далі - Підприємство) звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - ДФС), в якому просило визнати незаконною та скасувати індивідуальну податкову консультацію від 10 жовтня 2017 року №2186/ІПК/28-10-01-03-11 та зобов'язати відповідача повторно розглянути запит Підприємства про надання податкової консультації.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідачем надано на запит Підприємства індивідуальну податкову консультацію щодо застосування Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, проте висновки консультації не відповідають положенням чинного законодавства.

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 06 лютого 2018 року позов задовольнив: визнав незаконною та скасував індивідуальну податкову консультацію від 10 жовтня 2017 року, зобов'язав повторно розглянути запит позивача про надання податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 21.08.2018 скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, Підприємство звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило її скасувати та залишити в силі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року.

При цьому скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки не врахував, що суть спору полягає не у визначенні строків подання розрахунку частини чистого прибутку (доходу), а у визначенні періоду, за який він подається, тобто періоду, з якого застосовується ставка 30 відсотків.

Відповідач не скористався своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач листом від 20 вересня 2017 року № 2728/4 звернувся до ДФС із запитом про надання індивідуальної податкової консультації щодо застосування положень пункту 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року № 138 (138-2011-п) з урахуванням частини першої статті 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", а саме надання роз'яснення щодо визначення поняття "відповідний період", до якого має бути застосований 30-відсотковий розмір відрахувань частини чистого прибутку (доходу) за 2016 рік.

10 жовтня 2017 року ДФС за № 2186/ІПК/28-10-01-03-11 надано позивачу індивідуальну податкову консультацію, в якій, зокрема, зазначено, що розмір відрахування частини чистого прибутку (доходу) - 30% - суб'єкти господарювання повинні застосовувати щодо підсумків фінансово-господарської діяльності за ІV квартал 2016 року.

Скасувавши рішення Миколаївського окружного адміністративного суду та відмовивши в задоволенні адміністративного позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при наданні податкової консультації ДФС діяла у відповідності до вимог чинного законодавства, в межах своїх повноважень, а надана консультація не суперечить змісту нормативних актів, щодо яких її надано.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Відповідно до пункту 52.1 статті 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Пунктом 53.1 статті 53 Податкового кодексу України передбачено, що не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

З аналізу викладених норм вбачається, що податкова консультація (допомога контролюючого органу) надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надана така консультація. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз'яснення конкретному платнику податків по конкретній нормі закону.

За правилами пункту 53.2 статті 53 Податкового кодексу України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору. Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Відповідно до статті 11-1Закону України "Про управління об'єктами державної власності" (в редакції закону, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) державні унітарні підприємства та їх об'єднання зобов'язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі не менше 30 відсотків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

' 'br' Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року № 138 (138-2011-п) затверджено Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями (далі - Порядок № 138), згідно з пунктом 1 якого частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, складає 75% (пункт 1 в редакції згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 № 1156 (1156-2015-п) (далі - Постанова № 1156)).

' 'br' Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року № 933 (933-2016-п) , яка набрала чинності 15 грудня 2016 року, внесено зміни до пункту 1 Постанови № 1156 щодо зменшення розміру відрахувань, з 75 відсотків до 30 відсотків, частини чистого прибутку до державного бюджету для Державного концерну "Укроборонпром", його учасників, державних унітарних підприємств, що належить до сфери управління центральних органів виконавчої влади, які задіяні у розробленні, будівництві та ремонті озброєння, військової та спеціальної техніки та їх складових і є виконавцями державного оборонного замовлення.

Згідно з приписами Порядку № 138 частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.

При цьому пунктом 3 Порядку № 138 обумовлено, що частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства, а розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Отже, незважаючи на те, що за своєю правовою природою сплата обумовленої Законом України "Про управління об'єктами державної власності" (185-16) та Порядком №138 частини чистого прибутку не є податковим зобов'язанням, строк та порядок його сплати повинні відповідати строкам, встановленим Податковим кодексом України (2755-17) для сплати податку на прибуток підприємств.

Відповідно до пункту 137.4 статті 137 Податкового кодексу України податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік.

Відтак, ДФС у своїй податковій консультації обґрунтовано виходила з того, що встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року № 933 (933-2016-п) розмір відрахування частини чистого прибутку (доходу) - 30% - застосовується у черговому звітному періоді сплати цього обов'язкового платежу, тобто з ІV кварталу 2016 року.

Таким чином, доводи касаційної скарги Підприємства не спростовують правильність доводів, якими мотивовано постанову суду апеляційної інстанції, ґрунтуються на неправильному тлумаченні чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства та не дають підстав вважати висновки суду помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" залишити без задоволення, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2018 - без змін.