Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В судовому засіданні взяли участь представники:

Скаржника –Найман В.В.,

Боржника –арб.керуючий Сенник О.В.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.11.2010 (судді: Новікова Р.Г. –головуючий, Волков Р.В., Дучал Н.М.) залишена без змін постанова господарського суду Запорізької області від 16.07.2010 про визнання фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 банкрутом.

У поданій до Вищого господарського суду України касаційній скарзі ПАТ "ПроКредит Банк" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, постанову місцевого господарського суду та припинити провадження у справі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом норм матеріального права, зокрема ст.ст. 1, 6, 7 Закону про банкрутство, Скаржник посилається на відсутність безспірності грошових вимог до боржника, що є необхідною передумовою для звернення до суду із відповідною заявою, у тому чисті і в порядку ст.ст. 47-49 Закону про банкрутство.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, взявши до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла до висновку про наявність підстав для її задоволення.

Відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом (1798-12) , з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Відповідно до ст. 53 ЦК України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Статтями 47-49 Закону передбачено банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності –громадянина.

За приписами ч.2 ст.47 Закону заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.

Згідно з ч.1 ст.7 Закону заява про порушення справи про банкрутство подається, в тому числі, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити, зокрема: виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.

Таким чином, заява боржника - громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд за наявності матеріальних підстав для порушення провадження у справі про банкрутство, а суд, встановивши факт неспроможності боржника - громадянина-підприємця задовольнити безспірні вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності, може визнати боржника - громадянина-підприємця банкрутом.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.07.2010 за заявою ФОП ОСОБА_1, поданою в порядку статей 47- 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", було порушено провадження у справі про банкрутство.

Заява обґрунтована наявністю у боржника зобов'язань перед кредиторами, зокрема, ОСОБА_2 у сумі 340000,00 грн. і ПАТ "ПроКредитБанк" у сумі 1154624,61 грн., та неможливістю здійснити розрахунки у зв'язку з недостатністю майнових активів.

Судом першої інстанції зазначено, що загальна сума заборгованості перед усіма кредиторами на день порушення справи про банкрутство боржника становить 1494624,61грн., проте судом не досліджувалось, чи ця заборгованість пов'язана з веденням підприємницької діяльності.

В оскаржуваній постанові зазначено, що вимоги кредиторів визнаються боржником, а відтак є безспірними.

Проте, положеннями абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою.

Заборгованість боржника перед ОСОБА_2 м. Запоріжжя підтверджена договором безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі. Відповідно до положень пункту 3 договору безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі від 12.11.2008р. позичальник (приватний підприємець ОСОБА_1) зобов’язується повернути позикодавцю (ОСОБА_2) готівкою або шляхом перерахування на розрахунковий рахунок наступним чином: 170000грн. –до 12.12.2008р., 170000грн. –до 12.01.2009р.

Згідно з актом приймання-передачі грошових коштів від 12.11.2008р., позичальник отримав 340000грн. від позикодавця.

Як вбачається зі змісту рамкової угоди №156 від 10.10.2007р., договору про надання траншу №16.7845/156 від 10.10.2007р. (з додатками), договору про надання траншу №16.8534/156 від 12.02.2008р. (з додатками), договору про надання траншу №16.9464/156 від 22.08.2008р. (з додатками), укладених між Закритим акціонерним товариством "ПроКредит Банк" (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) банк надавав грошові кошти в іноземній валюті для придбання позичальником будівлі –корпус №3, літ В, розташованої за адресою АДРЕСА_1; задоволення особистих неспоживчих потреб.

Матеріалами справи підтверджується заборгованість боржника перед ПАТ "ПроКредит Банк"(правонаступник ЗАТ "ПроКредит Банк"), яка виникла перед банком на підставі кредитного договору, договорами іпотеки, договорами про надання траншу, рамковою угодою, договором застави рухомого майна.

Згідно зі статтею 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Як було встановлено господарським судом, боржнику на праві власності належить: нежитлове приміщення площею 1308,2кв.м. за адресою - АДРЕСА_1, оціночною вартістю 305725грн.80коп.; квартира площею 72,61кв.м. за адресою –АДРЕСА_2 оціночною вартістю 262600грн.; Автомобіль ГАЗ 2008 року випуску, оціночною вартістю 55151грн.90коп.; Автомобіль КФУ 2008 року випуску, оціночною вартістю 58100грн.

Все вищеперелічене майно знаходиться у заставі та іпотеці у ЗАТ "ПроКредит Банк", а тому не може бути реалізовано для погашення вимог кредиторів без введення процедури банкрутства. Дебіторська заборгованість відсутня. Заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове пенсійне страхування, податках та зборах (обов’язкових платежах) відсутня. Заборгованість по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю та здоров’ю, виплаті авторської винагороди відсутня.

Однак, в оскаржуваній постанові господарського суду взагалі відсутній правовий аналіз та висновки стосовно беспірних вимог кредиторів, оцінки усього майна боржника. А лише зазначено, що активів боржника недостатньо для задоволення вимог всіх кредиторів, а задоволення вимог боржником одного з кредиторів призведе до неможливості виконання вимог перед іншими кредиторами, суд першої інстанції дійшов висновку, що боржник неспроможній виконати безспірні грошові зобов'язання перед кредиторами та відновити свою платоспроможність не інакше як через застосування ліквідаційної процедури з особливостями, передбаченими ст.ст.47-49 Закону.

В той час як оцінки наявного майна суб'єкта господарювання, який ліквідується, що передбачена ч. 5 ст. 60 Господарського кодексу України, боржником до заяви про порушення справи про банкрутство не надано.

Згідно з частиною 9 статті 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою –підприємцем за її рішенням фізична особа-підприємець або уповноважена нею особа, не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації, подає державному реєстратору довідки Державної податкової інспекції, Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості та інші документи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що, виходячи з вимог статті 51, частини 4 статті 105 ЦК України, статей 22, 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, що вирішили припинити власну підприємницьку діяльність, покладено обов'язок, для належного з'ясування кола кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, опублікувати в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації, повідомлення про прийняте рішення щодо припинення підприємницької діяльності.

Враховуючи викладене, однією з передумов порушення провадження у справі про банкрутство, в порядку статей 47-49 спеціального Закону, за заявою фізичної особи –суб'єкта підприємницької діяльності є здійснення громадянином-підприємцем попередньої публікації оголошення, в порядку частини 4 статті 105 ЦК України та статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" про прийняття рішення щодо припинення підприємницької діяльності.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що справа про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності –громадянина, на підставі статей 47, 48 Закону не може бути порушена до закінчення двохмісячного строку з дня публікації повідомлення про прийняття фізичною особою рішення щодо припинення підприємницької діяльності.

Крім того, Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що на платника податків покладено обов'язок повідомити податкові органи про реорганізацію (ліквідацію) підприємства, шляхом подання заяви за формою № 8-ОПП, а податкові органи наділені правом проводити позапланові перевірки своєчасності, достовірності і повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) у випадку реорганізації (ліквідації) підприємств відповідно до пункту 6 частини 6 статті 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", до внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, в заяві Фізичної особи –підприємця про порушення справи про банкрутство відсутні посилання на направлення до органів Державної податкової служби заяви за формою 8-ОПП а також до вказаної заяви не додано докази дотримання заявником вимог пункту 8.1.1. Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 80 від 19.02.1998 (z0172-98) , в частині повідомлення Державної податкової інспекції про ліквідацію Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за формою № 8-ОПП.

Крім того, в постанові господарського суду взагалі відсутній правовий аналіз та не встановлено, чи був поданий боржником до суду план погашення боргів громадянина-підприємця, чи здійснювалось, в порядку пункту 6 частини 4 статті 47 Закону, задоволення вимог кредиторів, на виконання боржником плану погашення боргів.

Втім, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі доказами, який перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, не врахував, що справа порушена неправомірно, без здійснення публікації про прийняття рішення щодо припинення підприємницької діяльності та належного з'ясування кола кредиторів боржника, а також повного обсягу кредиторської заборгованості, оцінки майна боржника, за рахунок якого можливе задоволення вимог кредиторів фізичної особи-підприємця, без повідомлення Державної податкової інспекції про ліквідацію Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, за формою № 8-ОПП, відповідно до вимог пункту 8.1.1. Порядку обліку платників податків (z0172-98) , в зв'язку з чим, господарський суд незаконно визнав боржника банкрутом.

Справа за правилами статей 47- 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порушується за умов наявності у боржника заборгованості перед кредиторами, яка ґрунтується на веденні ним підприємницької діяльності, неспроможності виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати та наявності факту перевищення пасиву над активом боржника.

Вищевказані докази повинні бути надані заявником господарському суду на момент порушення справи про банкрутство у порядку статей 47- 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", можливість витребування господарським судом вказаних документів після порушення провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, спеціальним Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) не передбачена.

Статтею 1119 ГПК України, яка визначає повноваження касаційної інстанції, передбачено право суду касаційної інстанції скасувати рішення першої інстанції та припинити провадження у справі.

За таких обставин та виходячи із системного аналізу положень ГПК України (1798-12) та норм Закону про банкрутство (2343-12) , висновок суду першої інстанції про визнання Підприємця ОСОБА_1 банкрутом, що підтриманий судом апеляційної інстанції, зроблений без врахування та без дотримання всіх норм Закону про банкрутство (2343-12) щодо підстав для порушення та визнання банкрутом громадянина-підприємця, у зв'язку з чим оскаржувані постанови суду першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, як незаконні, а провадження у справі про банкрутство Підприємця –припиненню за відсутністю предмету спору.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України (1798-12) Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу ПАТ "ПроКредит Банк" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.11.2010 року у справі № 26/235/10 та постанову господарського суду Запорізької області від 26.07.2010 року скасувати.

Провадження у справі припинити.