Вищий господарський суд України у складі: суддя Черкащенко М.М. –головуючий, судді Студенець В.І. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 2" Полтавської міської ради

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.12.2010

зі справи № 10/37-19/142

за позовом Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

до комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 2" Полтавської міської ради

про стягнення 34000,00 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача –Александрова В.В.,

відповідача –не з’яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

У лютому 2010 року Полтавське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулося з позовом до комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 2" Полтавської міської ради про стягнення 17000,00 грн. штрафу та 17000,00 грн. пені.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 30.09.2010 (суддя Безрук Т.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.12.2010 (колегія суддів у складі: суддя Фоміна В.О. –головуючий, судді Гончар Т.В. і Кравець Т.В.) позов задоволено. Стягнуто з комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 2" Полтавської міської ради до Державного бюджету України 17000,00 грн. штрафу та 17000,00 грн. пені. У прийнятті зазначених рішень попередні судові інстанції виходили з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України відповідач просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 30.09.2010 та постанову апеляційного суду від 07.12.2010, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Полтавської області. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 12, 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, адміністративною колегією відділення АМК було прийнято рішення від 28.08.2008 № 01/72-рш "Про порушення законодавства України про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 01-02-50/73-2008, яким визнано, що дії відповідача, які полягають в укладенні договорів надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій з споживачами з недотриманням вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) та постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 12.07.2005 (560-2005-п) , є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 2 ст. 50, частиною першою ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку "утримання будинків, споруд та при будинкових територій" в межах обслуговуючих територій міста Полтави, що призвели, або можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за існування значної конкуренції на ринку.

За вказане порушення на КП "Житлово-експлуатаційна організація № 2" Полтавської міської ради накладено штраф у розмірі 17000,00 грн., який підлягав сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Копію рішення № 01/72-рш позивачем надіслано відповідачу листом від 29.08.2008 та отримано останнім 03.09.2008.

Частиною другою ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що рішення органів Антимонопольного комітету України є обов’язковими до виконання.

Відповідно до частини п’ятої ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу, відповідного рішення (постанови) господарського суду.

У зв’язку з невиконанням відповідачем рішення відділення АМК від 28.08.2008, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 34000,00 грн. заборгованості, з яких: 17000,00 грн. штрафу за порушення з боку останнього законодавства про захист економічної конкуренції та 17000,00 грн. пені, нарахованої відповідно до частини п’ятої ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та із застосуванням законодавчого обмеження її максимального розміру.

Сукупності встановлених по справі обставин суди дали належну оцінку і, з урахуванням вимог ст.ст. 3, 48, 50, 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", обґрунтовано прийнявши до уваги відсутність даних про добровільне виконання рішення адміністративної колегії відділення АМК відповідачем, дійшли правильного висновку про наянвність підстав для задоволення позову шляхом стягнення з відповідача суми несплачених штрафу та пені.

При цьому, судами правомірно зазначено, що рішення відділення АМК у встановленому порядку недійсним не визнано та є обов’язковим до виконання.

Посилання відповідача у касаційній скарзі на те, що ним оскаржено вказане рішення адміністративної колегії відділення АМК до адміністративного суду, суди обґрунтовано не прийняли до уваги, оскільки в даному випадку вони не мали правового значення для вирішення цієї справи.

Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що наведені у касаційній скарзі доводи висновків попередніх судових інстанцій не спростовують, суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржувана постанова відповідає вимогам чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Полтавської області від 30.09.2010 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.12.2010 у справі № 10/37-19/142 залишити без змін, а касаційну скаргу комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 2" Полтавської міської ради - без задоволення.