3/91/10 Про стягнення заборгованості по сплаті лізингових платежів за договором фінансового лізингу - 16.02.2011 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Ленд-ліз" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ" і просило суд, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, стягнути з останнього 413 543,68 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу №1107/151 від 11.07.2008р., 6 359,80 грн. договірної пені та 18 883,73 грн. 3% річних.

Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях ст.ст. 1, 11, 3 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.ст. 258, 530, 526, 629, 762, 806, 611 ЦК України, ст.ст. 286, 292 ГК України та мотивовані порушенням відповідачем свого зобов'язання за договором фінансового лізингу №1107/151 від 11.07.2008р. щодо сплати лізингових платежів.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 19.10.2010р. (суддя Смородінова О.Г.) позов задоволено: присуджено до стягнення з відповідача 413 543,68 грн. заборгованості, 6 359,80 грн. пені та 18 883,73 грн. 3% річних з мотивів обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.12.2010р. (головуючий, суддя В.Б.Туренко, судді Л.І.Бандура, Л.В.Поліщук) рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у справі припинено на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України з мотивів домовленості сторін про передачу спору на вирішення третейського суду.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд її скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що предметом позову є вимога позивача щодо виконання відповідачем зобов’язання, яке виникло в силу договору фінансового лізингу №1107/151 від 11.07.2008р., сплати лізингових платежів, а підставою позову –невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо сплати лізингових платежів.

У пунктах 22.1-22.3 вказаного договору сторони домовились, що спори чи розбіжності, що виникають в процесі виконання цього договору, які сторони не можуть вирішити шляхом мирних переговорів, включаючи ті спірні моменти, які стосуються юридичної сили чи тлумачення окремих положень, термінів чи понять договору, будуть вирішуватись в постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз". Розгляд спору буде проходити згідно Закону України "Про третейські суди" (1701-15) і Регламенту третейського суду. Місце знаходження третейського суду –м.Київ, вул.Десятинна, 4/6 (а.с.22).

Положеннями статей 627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст. 1 Закону України "Про третейські суди", до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 5 названого Закону встановлено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Такий випадок передбачений, зокрема статтею 12 ГПК України, згідно з якою, підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, та спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті (справи, що виникають з корпоративних відносин).

Статтею 6 Закону України "Про третейські суди" визначений перелік справ, які не підвідомчі третейським судом. Спір, що є предметом розгляду у даній справі, не відноситься до цього переліку.

В силу ст.5 Закону, спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону (1701-15) . Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

За визначенням, наведеним у статті 2 Закону, третейською угодою є угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

Згідно ст.12 Закону, третейська угода може бути укладена, зокрема, у вигляді третейського застереження в договорі. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, укладений між сторонами договір фінансового лізингу №1107/151 від 11.07.2008р. містить угоду про передачу спору на вирішення третейського суду.

В силу п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

З огляду на те, що сторони у договорі фінансового лізингу домовились про передачу спору, що виникає в процесі виконання цього договору, на вирішення третейського суду, то колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про припинення провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України, оскільки процесуальним наслідком третейської угоди є виключення спору з підвідомчості господарському суду.

Доводи скаржника про те, що даний спір підлягає вирішенню господарським судом, оскільки сторони договору, який містить третейську угоду, не мають заперечень проти вирішення його господарським судом, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що якщо між сторонами існує третейська угода, суд не вправі приймати до розгляду позовну заяву і порушувати провадження у справі з вимоги, що є предметом третейської угоди .

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова прийнята судом апеляційної інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її зміни або скасування немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Ленд-ліз" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.12.2010р. у справі №3/91/10 –без змін.