Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В засіданні взяли участь представники:

У грудні 2009 року ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго" в особі Структурної одиниці "Дніпропетровських міських електричних мереж" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Самарського району 94 204,77 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію за листопад та грудень 2009 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2010 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 94 204,77 грн. заборгованості.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.11.2010 року р ішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2010 року скасоване та прийняте нове рішення, яким в позові відмовлено.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.11.2010р, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2010р. з даної справи залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 26.03.1998 року між ВАТ "ЕК" Дніпрообленерго", в особі Дніпропетровських міських електричних мереж (Постачальник) та КВЖРЕП Самарського району м. Дніпропетровська (Споживач) був укладений договір на постачання електричної енергії за № 687, згідно з яким Постачальник зобов’язався здійснювати поставку електричної енергії споживачам Абонента через приєднану до них електромережу у кількості, якості та режимі споживання відповідно договору, а Споживач - сплачувати вартість спожитої електричної енергії на умовах даного договору.

Відповідно до п.п. 2.3, 3.2 договору № 687 та п. 2.2 додаткової угоди №687/32-1, підтвердження фактично використаного обсягу електричної енергії за звітний розрахунковий період, що належить до сплати Споживачем, здійснюється сторонами за формою Акту про використану електричну енергію, погодженого сторонами, який Споживач надає Постачальнику протягом доби після завершення розрахункового періоду.

Поточна оплата вартості обсягу використання електричної енергії заявленого на розрахунковий період здійснюється за формою попередньої оплати у відповідності до п.п. 4, 4.1 додаткової угоди; остаточний розрахунок здійснюється на підставі рахунку постачальника протягом доби після подання Споживачем акту про використану електроенергію.

На виконання зобов’язань за договором відповідач протягом 2009 року поставляв споживачу електричну енергію та виставляв рахунки на її оплату, позивач приймав електричну енергію, звітував про спожиті обсяги останньої та оплачував виставлені рахунки.

Сторони не дійшли спільної думки щодо вартості спожитої електричної енергії за листопад-грудень 2009р.; позивач стверджує, що за відповідачем утворилась заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 94 204,77 грн. за спірний період; відповідач факт заборгованості заперечує, посилаючись на те, що заборгованість числиться за населенням до боргів якого КВЖРЕП не має відношення, оскільки між позивачем та мешканцями будинків існують окремі самостійні договірні стосунки. Відповідно до п. 1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28 (z0417-96) , основним споживачем являється споживач електричної енергії або власник електричних мереж, який передає частину електричної енергії своїми технологічними електричними мережами субспоживачам; субспоживачем є споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача.

За існуючою схемою приєднання внутрішньобудинкових мереж електропостачання, балансоутримувач будинку (відповідач у справі) є основним споживачем, а мешканці будинку, електроустановки яких приєднанні до внутрішньо будинкових електричних мереж є субспоживачами електричної енергії.

Відповідно до пункту 3.26 Правил (z0417-96) у разі, якщо до технологічних електричних мереж основного споживача приєднані електроустановки інших суб'єктів господарювання, власників мереж тощо, розрахунковий облік має бути організований основним споживачем таким чином, щоб забезпечити складення балансу електричної енергії у власних технологічних електричних мережах для проведення комерційних розрахунків.

Оскільки до технологічних електричних мереж Споживача - Самарського КВЖРЕП (власника електромереж) приєднані субспоживачі, сторони узгодили, що фактично використаний обсяг електричної енергії за звітний розрахунковий період, що належить до сплати Споживачем здійснюється сторонами за формою Акту про використану електричну енергію.

Відповідні акти за грудень та листопад 2009 року були надані позивачу (т.І а.с. 53-59) дані вказаних актів відповідають рахункам-розшифровкам позивача за листопад, грудень 2009 року за №№ 687/32-1/11, 687/32-1/12 (т.І а.с. 48-52) та узгоджуються з даними акту звірки рахунків станом на 18.03.2010 року (т.І а.с. 44).

Як вбачається з даного акту звірки вартість спожитої у спірний період електричної енергії становить 91 635,03 грн. (з урахування коригувань, проведених позивачем у січні 2010 року, які не знайшли відображення в його позовних вимогах); 02.02.2010 року відповідачем оплачено 77 374.90 грн., відповідно, за листопад –44043,91 грн., за грудень 33330,99 грн. платіжним дорученням № 149 від 28.01.2010 р.(т.І а.с.60); заборгованість складає 14 260,13 грн.

На підставі рахунків-розшифровок за листопад, грудень 2009 року за №№ 687/32-1/11, 687/32-1/12 ( які являються узагальнюючими документами Енергопостачальника і підставою для проведення розрахунків) позивачем були сформовані рахунки на оплату спожитої електричної енергії на загальну суму 94 204,77 грн. без розподілу сум, спожитих об’єктами відповідача та населенням. За даними вказаних рахунків-розшифровок заборгованість у сумі 14 260,13 грн. становить борг мешканців будинків, що знаходяться за адресами: вул. Бехтерева, 3, Молодогвардійська,22, Липова,18, та Лісозащитна,4.

Таким чином, рахунки на оплату спожитої електричної енергії, що були пред’явлені до оплати відповідачу в сумі 94 204,77 грн., містили як вартість електричної енергії, спожитої відповідачем, так і вартість електричної енергії, спожитої населенням. Стягнення з відповідача заборгованості мешканців житлових будинків, що перебувають у самостійних договірних відносинах з позивачем, умовами договору не передбачено.

Апеляційним судом встановлено, що вартість спожитої відповідачем електроенергії становила 77 374,90 грн. та оплачена платіжним дорученням №149 від 28.01.2010 року у повному обсязі; заборгованість у сумі 14 260,13 грн. становив борг населення, відповідальності за який відповідач не несе. За вказаних обставин, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що підстав для задоволення позовних вимог не убачається.

Посилання позивача та господарського суду на умови підпунктів 3.1, 7.3, 8.1.3 договору, п. 2.2 додатку до договору "Порядок розрахунків" є безпідставним, оскільки в договорі та додаткових угодах до нього перелічені підпункти відсутні взагалі.

За таких обставин, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку, що вимоги позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувана постанова є повною, законною та обґрунтованою, прийнятою при дослідженні всіх обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її зміни чи скасування. Щодо доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, то вони не спростовують висновків суду, покладених в основу судового рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.11.2010 року у справі № 2/33-10 залишити без змін.