Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники :

22.04.2010 до господарського суду м. Києва звернулось ПАТ "ПРОСТО –страхування"з позовною заявою до ПАТ "Страхова компанія "АХА Страхування"про відшкодування шкоди в порядку регресу на суму 26 384 грн. 20 коп.

Рішенням господарського суду м. Києва від 15.07.2010 по справі №25/253 в задоволенні позову відмовлено, мотивуючи відсутністю прав у позивача на звернення до відповідача про відшкодування шкоди, завданої зіткненням застрахованих транспортних засобів.

10.08.2010 ПАТ "ПРОСТО - страхування"звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду м. Києва від 15.07.2010 по справі №25/253.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2010 по справі №25/253 апеляційну скаргу ПАТ "ПРОСТО - страхування"задоволено, рішення господарського суду м. Києва від 15.07.2010 скасовано, з ПАТ "Страхова компанія "АХА Страхування"стягнуто 25500 грн. страхового відшкодування, 255 грн. –витрати на державне мито, 228 грн. 10 коп. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 127 грн. 50 коп. –витрати на державне мито за подання апеляційної скарги; з ТОВ "Полтаватранс"стягнуто 884 грн. 20 коп. –страхове відшкодування, 8 грн. 84 коп. –витрати на державне мито, 7 грн. 90 коп. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 4 грн. 49 коп. –витрати на державне мито за подання позовної заяви.

Не погоджуючись з висновками та рішенням апеляційного господарського суду, ПАТ "Страхова компанія "АХА Страхування"подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2010 у справі №25/253 скасувати, прийняти постанову, згідно якої рішення господарського суду м. Києва від 15.07.2010 у справі №25/253 в частині відмови у задоволенні позовних вимог до АТ "СК "АХА Страхування"залишити без змін.

Скаржник мотивує свої вимоги тим, що судом апеляційної інстанції не були враховані наступні обставини:

- в регресній вимозі позивач не аргументував на підставі чого ним здійснено відшкодування шкоди в розмірі 78 882 грн. 60 коп.;

- не вказано ступінь вини кожного з учасників, ступінь вини має встановлюватись судом загальної юрисдикції; судом апеляційної інстанції невірно застосовані норми матеріального права, оскільки стаття 1188 ЦК України не передбачає компетентності господарського суду вирішувати питання ступеня вини осіб при завданні шкоди;

- позивачем не надано документів, які підтверджують трудові відносини з ТОВ "Полтаватранс"та законність управління ОСОБА_1 автомобілем IVECO, д.н. НОМЕР_1, який належить ТОВ "Полтаватранс";

- при розрахунку компенсації завданої шкоди не були враховані вимоги страхового договору, укладеного між ТзОВ "Полтаватранс"та ПАТ "Страхова компанія "АХА Страхування"щодо франшизи ;

- не було враховано вимоги спеціального законодавства, а, зокрема, статті 22 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", вимоги статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а також вимоги, що передбачені в Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджені Міністерством юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003.

Ухвалою від 25.01.2011 Вищий господарський суд України у складі судової колегії Н. Ткаченко, Л. Катеринчук, Г. Коробенко прийняв касаційну скаргу ПАТ "Страхова компанія "АХА Страхування"по справі 25/253 до провадження та призначив розгляд касаційної скарги у судовому засіданні на 15.02.2011. Розпорядженням №03.09-05/61 від 14.02.2011року у зв"язку з відпусткою судді Коробенко Г.П. сформовано колегію суддів у складі: головуючий –Ткаченко Н.Г., судді: Катеринчук Л.Й.-доповідач, Міщенко П.К.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

При цьому, витрати потерпілої особи з виправлення пошкодженого майна її засобами і коштами визначаються, виходячи з реальних витрат позивача.

Згідно з статтею 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події(страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки .

Згідно з частиною 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) роз"яснено, що не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Частиною 1 статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Попередніми судами у справі встановлено такі обставини.

04.10.2006р. між Позивачем та ПП "Український Брокерський Центр"укладено договір добровільного страхування транспортних засобів серії АТК №105002, згідно якого Позивач прийняв на страхування на випадок пошкодження чи знищення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб - автомобіль Mazda 6, р.н. НОМЕР_2.

10.04.2007р. в м. Києві, на перехресті площі Харківська мав місце страховий випадок - відбулося зіткнення зазначеного транспортного засобу та транспортного засобу IVECO (номер: НОМЕР_1), яким керував ОСОБА_1

15.05.2007р. складено акт товарознавчого дослідження № 897/2713, згідно висновку якого вартість відновлювального ремонту складає 73 763 грн. 47 коп. Згідно матеріалів справи, на ремонт транспортного засобу фактично витрачено 79 152 грн. 60 коп., що підтверджується матеріалами справи.

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди Позивачем перераховано на користь ПП "Український Брокерський Центр"страхове відшкодування в розмірі 79 152 грн. 60 коп., що підтверджується платіжними дорученнями: № 6158 від 21.05.2007, №6159 від 21.05.2007 та платіжними дорученнями №7778 від 16.06.2007, №12170 від 28.08.2007. Крім того, вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується наявним в матеріалах справи страховим актом №3192/АТ.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що транспортний засіб IVECO (р.н. НОМЕР_1), яким керував ОСОБА_1, належить ТзОВ "Полтаватранс". Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди був у трудових відносинах з ТзОВ "Полтаватранс".

В постановах Дарницького районного суду м. Києва від 16.05.2007 у справі №3-22605/07 та від 17.05.2007 у справі №3-22627/07 підтверджено вину обох водіїв в скоєнні дорожньо-транспортної події. При цьому встановлено порушення водієм ОСОБА_2 пунктів 10.1, 16.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ №1306 (1306-2001-п) , та порушення водієм ОСОБА_1 пункту 8.7.3 "є"Правил дорожнього руху.

З огляду на встановлене суд першої інстанції дав власну оцінку винним діям власника джерела підвищеної небезпеки, якого застрахував відповідач та стягнув з відповідача, як особи, що застрахувала відповідальність ТзОВ "Полтаватранс" третю частину фактично відшкодованої позивачем шкоди .

Колегія суддів касаційного суду погоджується з правильністю застосування судами норм матеріального права при розгляді зазначеного спору та не вбачає порушення процесуальних норм, які б могли стати підставою для скасування прийнятих у справі рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Доводи скаржника про те, що до компетенції господарського суду не належить визначення ступеня вини власників автотранспортних засобів при зіткненні і це може встановити тільки суд загальної юрисдикції, який розглядає спори між фізичними особами, колегія суддів вважає надуманими та такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного цивільного законодавства.

Доводи скаржника про відсутність трудових відносин між водієм ОСОБА_1 та ТзОВ "Полтаватранс" на момент дорожньо-транспортної події, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків попередніх судів про управління джерелом підвищеної небезпеки водієм ОСОБА_1, якому в передбаченому цивільним законодавством порядку було довірено управління автомобілем транспортний засіб IVECO (р.н. НОМЕР_1), належним ТзОВ "Полтаватранс".

Посилання скаржника на те, що судами не враховані умови страхового договору, укладеного між скаржником та ТзОВ "Полтаватранс", та невірно здійснено розрахунок також безпідставні, оскільки суди прийняли рішення про стягнення в порядку регресу 1/3 частини фактично відшкодованої шкоди, а франшиза, яка не покривається страховим відшкодуванням, ввійшла до складу 2/3 частини шкоди, яка не була стягнута судами з відповідача на користь позивача.

Відповідно до статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на встановлені судами обставини у даній справі та правильність застосування ними норм законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 85, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд

1. Касаційну скаргу ПАТ "Страхова компанія "АХА Страхування"залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2010 року у справі №25/253 залишити без змін.