Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М. –головуючий, судді Львов Б.Ю. і Харченко В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Миколаївської міської ради, м. Миколаїв,

на рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2010

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2010

зі справи № 20/295

за позовом Миколаївської міської ради

до Антимонопольного комітету України, м. Київ,

про визнання незаконним рішення

та зустрічним позовом Антимонопольного комітету України (далі –АМК)

до Миколаївської міської ради (далі –Міська рада)

про визнання частково недійсним Порядку визначення розміру орендної плати за землю та спонукання до вчинення дій,

за участю представників сторін:

позивача – Слободяника О.П.,

відповідача – Загородньої І.Я.,

Міська рада звернулася до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним рішення тимчасової адміністративної колегії відповідача від 07.07.2010 № 7-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" (далі –Рішення АМК).

АМК подано зустрічний позов про визнання недійсними пунктів 1.1, 1.4, 1.5, і 1.10 Порядку визначення розміру орендної плати за землю, затвердженого рішенням Міської ради від 04.09.2009 № 36/64 (далі –Рішення Міської ради), та про зобов’язання Міської ради встановити розміри орендної плати незалежно від місця реєстрації чи знаходження юридичної особи і оприлюднити за власний рахунок інформацію про Рішення АМК у міській газеті "Вечерний Николаев".

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.10.2010 (суддя Палій В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2010 (колегія суддів у складі: Зеленін В.О. –головуючий суддя, судді Дикунська С.Я., Буравльов С.І.), в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Прийняті судові рішення з посиланням, зокрема, на приписи статей 15, 22, 25, 48, 50, 60 Закону України від 11.01.2001 № 2210 "Про захист економічної конкуренції" (далі –Закон № 2210) мотивовано: в частині відмови в первісному позові –відсутністю передбачених законом підстав для визнання Рішення АМК недійсним; стосовно зустрічного позову –відсутністю з боку Міської ради пропуску строку на добровільне виконання Рішення АМК.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Міська рада просить судові рішення зі справи скасувати частково –стосовно відмови в первісному позові - внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального права, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

АМК подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив про безпідставність її доводів та просив судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу –без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, оспорюваним Рішенням АМК:

- дії Міської ради, що полягають у прийнятті Рішення Міської ради, яким встановлено різний розмір орендної плати за земельні ділянки для суб’єктів господарювання залежно від місця реєстрації та знаходження юридичної адреси, визнано порушенням, передбаченим пунктом 3 статті 50 та абзацом восьмим частини другої статті 15 Закону № 2210, у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування шляхом вчинення дії, внаслідок якої окремим групам суб’єктів господарювання створюються несприятливі умови діяльності порівняно з конкурентами, що призводить до спотворення конкуренції;

- зобов’язано Міську раду в двомісячний строк з дня отримання Рішення АМК припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, скасувавши норми Рішення Міської ради, за якими диференціюються розміри орендної плати залежно від місця реєстрації та/або знаходження юридичної адреси суб’єкта господарювання, та встановити розміри орендної плати незалежно від місця реєстрації чи знаходження юридичної особи;

- зобов’язано Міську раду оприлюднити за власний рахунок інформацію про прийняття Рішення АМК шляхом його публікації в міській газеті "Вечерний Николаев".

Відповідно до частини першої статті 59 Закону № 2210 підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з статтею 1 Закону № 2210 економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Частинами першою та другою статті 15 Закону № 2210 встановлено, що антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції; антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, визнається дія, внаслідок якої окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами.

За приписами пункту 3 статті 50 Закону № 2210 антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Попередніми судовими інстанціями з дотриманням приписів статей 7, 21 Закону України "Про оренду землі", статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 22, 48, 56, 60 Закону № 2210 обґрунтовано встановлено, що: праву Міської ради на вільне прийняття рішень з питань віднесених до її компетенції відповідає обов’язок Міської ради у прийнятті цих рішень дотримуватися й прав інших осіб; сільським, селищним та міським радам не надано повноважень (права) диференціювати ставки земельного податку за земельні ділянки залежно від місця реєстрації та знаходження суб’єкта господарювання, який використовує земельну ділянку; оспорювані дії Міської ради мають ознаки антиконкурентних; висновки АМК, викладені в його Рішенні, не обмежують визначених законом повноважень Міської ради та спрямовані виключно на припинення та усунення встановленої ним антиконкурентної дії; передбачені законом підстави для визнання недійсним Рішення АМК відсутні; Рішення АМК одержано відповідачем 19.07.2010; своєчасне звернення Міської ради до господарського суду з приводу оскарження Рішення АМК зупинило його виконання (провадження у справі порушено 16.09.2010); зустрічний позов АМК подано до спливу двомісячного строку, встановленого для добровільного виконання Міською радою Рішення АМК.

З огляду на наведене попередні судові інстанції дійшли правомірних висновків щодо відсутності підстав для задоволення як первісного, так і зустрічного позовів.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у судових рішеннях, що оскаржуються. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Отже, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117 - 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2010 зі справи № 20/295 залишити без змін, а касаційну скаргу Миколаївської міської ради –без задоволення.