607/3704/17 Про визнання протиправними дії управління ПФУ щодо відмови нарахувати і виплатити призначеної особі за рішенням суду пенсії за вислугу років як працівнику прокуратури - 19.02.2019 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (далі - управління ПФУ) на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року (судді Кузьмич С.М., Запотічний І.І., Бруновська Н.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до управління ПФУ про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив: визнати протиправними дії управління ПФУ щодо відмови здійснити нарахування і виплату призначеної йому за рішенням суду пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697-VІІ (1697-18) ) згідно з довідкою військової прокуратури Західного регіону України (далі - військова прокуратура) від 18 січня 2017 року № 18/2-13 вих. 17; зобов'язати відповідача здійснити з 14 липня 2016 року нарахування і виплату призначеної позивачу пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону № 1697-VІІ, згідно з довідкою військової прокуратури від 18 січня 2017 року № 18/2-13 вих. 17, а також, виплатити йому різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії, з 14 липня 2016 року по даний час.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що з грудня 2016 року виплата пенсії позивачу здійснювалась згідно з довідкою військової прокуратури від 29 листопада 2016 року № 18/2-232 вих. 16, якою лише визначено розмір його грошового забезпечення (заробітної плати) за останній місяць роботи (військової служби у військовій прокуратурі Тернопільського гарнізону), а саме станом на 13 липня 2016 року в сумі 10 679 грн 41 коп., а не розмір грошового забезпечення (заробітної плати), із якої повинна нараховуватись пенсія. На звернення ОСОБА_1 військова прокуратура 18 січня 2017 року видала позивачу довідку № 18/2-13 вих. 17, із якої випливає, що станом на 13 липня 2016 року загальна скоригована сума грошового забезпечення (заробітної плати) за 60 місяців роботи підряд становить 13 800 грн 03 коп. Цим же документом визначено, що саме цю грошову суму повинен враховувати відповідач при нарахуванні йому пенсійного забезпечення. Вважає, що відповідач протиправно відмовив йому у перерахунку пенсії із липня 2016 року згідно з довідкою військової прокуратури Західного регіону України від 18 січня 2017 року № 18/2-13 вих. 17.

Суди встановили, що Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області постановою від 06 вересня 2016 року (справа № 607/9122/16-а), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2017 року, частково задовольнив позов ОСОБА_1 Визнав протиправним та скасував рішення комісії управління ПФУ для розгляду питань, пов'язаних з призначенням пенсій, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) (протокол № 27 від 26 липня 2016 року), щодо відмови призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років та зобов'язав відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років з 14 липня 2016 року, відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII, в розмірі 60 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

30 січня 2017 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про нарахування призначеної пенсії з 13 липня 2016 року відповідно до копії довідки військової прокуратури від 18 січня 2017 року № 18/2-13 вих. 17.

Згідно з довідкою військової прокуратури від 18 січня 2017 року № 18/2-13 вих. 17, всього для призначення пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону № 1697-VII (1697-18) враховується: 1638 грн (посадовий оклад) + 130 грн (військове звання) + 491 грн 40 коп. (вислуга років 30%) + 11 540 грн 63 коп. (середньомісячна сума додаткових видів заробітної плати (грошове забезпечення) = 13 800 грн 03 коп.

22 лютого 2017 року військова прокуратура адресувала відповідачу листа № 18/2-40 вих. 17, в якому повідомила про те, що їхнє звернення з приводу нарахування та виплати пенсійного забезпечення ОСОБА_1 розглянуте. Інформувала, що у грудні 2016 року військова прокуратура видала позивачу довідку № 18/2-232 вих. 16, згідно з якою розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 13 липня 2016 року становив 10 679 грн 41 коп. 18 січня 2017 року військова прокуратура надала позивачу довідку № 18/2-13 вих. 17, з якої видно, що розмір пенсійного забезпечення позивача станом на 13 липня 2016 року становить 13 800 грн 03 коп. Вивченням двох наведених документів встановлено, що саме в довідці від 18 січня 2017 року № 18/2-13 вих. 17 розмір грошового забезпечення (заробітної плати) в сумі 13 800 грн 03 коп., який враховується для призначення пенсії ОСОБА_1 визначено у відповідності до вимог статті 86 Закону № 1697-VII шляхом здійснення відповідного коригування виплат за 60 місяців роботи підряд. Довідка № 18/2-232 вих. 16 містить інформацію про розмір та складові грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на запитувану дату - 13 липня 2016 року (без здійснення визначення середньомісячної суми виплат за 60 календарних місяців). Таким чином, військова прокуратура вважає, що саме довідка від 18 січня 2017 року № 18/2-13 вих. 17 повинна бути підставою для нарахування пенсійного забезпечення ОСОБА_1

Однак відповідач листом від 28 лютого 2017 року № 33/К-11 відмовив позивачу в перерахунку пенсії із липня 2016 року згідно з копією довідки військової прокуратури від 18 січня 2017 року № 18/2-13 вих. 17 з посиланням на пункт 5 Прикінцевих положень Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (213-19) (далі - Закон № 213-VIII (213-19) ), яким визначено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України (4495-17) , Положення про помічника-консультанта народного депутата України. У зв'язку з наведеним, відповідач робить висновок, що з 01 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеними законами, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.

Відповідач також інформував позивача про те, що на виконання постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 607/9122/16-а від 06 вересня 2016 року йому з 14 липня 2016 року призначено пенсію за вислугу років відповідно до статті 86 Закону №1697-VII, в розмірі 60 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. Місячний (чинний заробіток) зазначено в довідці від 29 листопада 2016 року № 18/2-232 вих. 16, виданій військовою прокуратурою. Отже, підстав для проведення перерахунку пенсії позивача з 13 липня 2016 року відповідно до копії довідки військової прокуратури від 18 січня 2017 року № 18/2-13 вих. 17 немає.

Вважаючи такі дії відповідача неправомірними позивач звернувся до суду.

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області постановою від 04 травня 2017 року позов задовольнив. Визнав протиправними дії управління ПФУ щодо відмови здійснити нарахування і виплату призначеної ОСОБА_1 за рішенням суду (постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 вересня 2016 року у справі № 607/9122/16-а), пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону № 1697-VІІ згідно з довідкою військової прокуратури від 18 січня 2017 року № 18/2-13 вих. 17. Зобов'язав управління ПФУ здійснити з 14 липня 2016 року нарахування і виплату, призначеної ОСОБА_1 за рішенням суду (постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 вересня 2016 року у справі № 607/9122/16-а), пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону № 1697-VІІ, згідно з довідкою військової прокуратури від 18 січня 2017 року № 18/2-13 вих. 17. Зобов`язав управління ПФУ виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумами пенсії з 14 липня 2016 року.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 18 липня 2017 року постанову суду першої інстанції скасував та прийняв нову - про часткове задоволення позову. Визнав протиправними дії управління ПФУ щодо відмови здійснити нарахування і виплату призначеної ОСОБА_1 за рішенням суду (постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 вересня 2016 року у справі № 607/9122/16-а) пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону № 1697-VІІ згідно з довідкою військової прокуратури від 18 січня 2017 року № 18/2-13 вих. 17. Зобов'язав управління ПФУ здійснити з 21 вересня 2016 року нарахування і виплату призначеної ОСОБА_1 за рішенням суду (постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 вересня 2016 року у справі № 607/9122/16-а) пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 № 1697-VІІ згідно з довідкою військової прокуратури від 18 січня 2017 року № 18/2-13 вих. 17. Зобов`язав управління ПФУ виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумами пенсії, з 21 вересня 2016 року. Позовну заяву в частині зобов'язання управління ПФУ здійснити нарахування і виплату призначеної ОСОБА_1 за рішенням суду (постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 вересня 2016 року у справі № 607/9122/16-а) пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону № 1697-VІІ згідно з довідкою військової прокуратури від 18 січня 2017 року № 18/2-13 вих. 17 та у частині зобов`язання управління ПФУ виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумами пенсії за період з 14 липня по 20 вересня 2016 року залишив без розгляду у зв'язку з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що на виконання постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 вересня 2016 року (справа № 607/9122/16-а) управління ПФУ з 14 липня 2016 року призначило позивачу пенсію за вислугу років відповідно до статті 86 Закону № 1697-VІІ в розмірі 60 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку, який визначено у довідці від 29 листопада 2016 року № 18/2-232 вих. 16, виданій військовою прокуратурою. Відповідно до листа від 22 лютого 2017 року № 18/2-40 вих. 17 військова прокуратура зазначила, що підставою для нарахування пенсійного забезпечення ОСОБА_1 повинна бути довідка від 18 січня 2017 року № 18/2-13 вих. 17, оскільки в ній міститься розмір пенсійного забезпечення з урахуванням коригування виплат за 60 місяців роботи підряд, тоді як у довідці від 29 листопада 2016 року № 18/2-232 вих. 16 міститься інформація про розмір та складові грошового забезпечення останнього станом на 13 липня 2016 року без здійснення визначення середньомісячної суми виплат за 60 календарних місяців.

Апеляційний суд зазначив також, що у позовній заяві, яку подав позивач не ставилось питання про призначення чи перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугу років, а ставилось питання про зобов'язання здійснити нарахування і виплату призначеної пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону № 1697-VІІ відповідно до довідки військової прокуратури від 18 січня 2017 року № 18/2-13 вих. 17, а тому покликання апелянта на вимоги пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VІІІ (213-19) , є безпідставними.

Управління ПФУ не погодилося із рішенням суду апеляційної інстанції і звернулося із касаційною скаргою про його скасування та, як видно зі змісту скарги, прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі йдеться про те, що відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VІІІ (213-19) з 01 червня 2015 року скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії визначаються, зокрема відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

Верховний Суд переглянув судові рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.

Як видно з матеріалів справ, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що у позовній заяві не ставилось питання про призначення чи перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугу років, а ставилось питання про зобов'язання здійснити нарахування і виплату призначеної пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону № 1697-VІІ, згідно з довідкою військової прокуратури від 18 січня 2017 року № 18/2-13 вих. 17, тому покликання відповідача на вимоги пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VІІІ (213-19) є безпідставними.

До того ж Верховний Суд вже висловив правову позицію з цього питання, зокрема у постанові від 21 листопада 2018 року (справа № 700/668/16-а).

Щодо підстав для нарахування та виплати пенсії позивачу на підставі довідки від 18 січня 2017 року № 18/2-13 вих. 17 треба зазначити таке.

Відповідно до частини першої статті 86 Закону № 1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців.

За змістом частини другої статті 86 Закону № 1697-VII пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Згідно з частиною третьою статті 86 Закону № 1697-VII розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

Такий же порядок визначення розміру заробітку для обчислення пенсії визначено і у статті 65 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно з пунктами 4.7, 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (z1566-05) (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 липня 2014 року за № 895/25672 (z0895-14) ), право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Тобто, з урахуванням вимог статті 81 Закону України "Про пенсійне забезпечення", органи Пенсійного фонду України при прийнятті документів щодо виплати пенсії орган, що призначає пенсії, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, знімає копії з відповідних документів.

У цій справі встановлено, що саме довідка від 18 січня 2017 року № 18/2-13 вих. 17 відповідає вимогам статті 86 Закону № 1697-VІІ, оскільки в ній зазначено розмір пенсійного забезпечення позивача з урахуванням коригування виплат за 60 місяців роботи підряд.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність дій управління ПФУ.

В аспекті наведеного слід зазначити, що відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.