Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М. –головуючий, судді Львов Б.Ю. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу приватного підприємства "Тріумф-ВД", м. Біла Церква (далі –ПП "Тріумф-ВД")

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2010

зі справи № 13/130-10

за позовом Об’єднання підприємств "Український музичний альянс", м. Київ (далі –ОП "Український музичний альянс")

до ПП "Тріумф-ВД"

про стягнення 114700,67 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача – Турубарова О.І.,

відповідача –не з’яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

У серпні 2010 року ОП "Український музичний альянс" звернулося з позовом до ПП "Тріумф-ВД", згідно з яким, уточнивши в ході розгляду справи свої вимоги, просило стягнути 600426,66 грн. відрахувань (відсотків) та 39323,65 грн. річних.

Рішенням господарського суду Київської області від 05.10.2010 (суддя Наріжний С.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2010 (колегія суддів у складі: суддя Лосєв А.М. –головуючий, судді Іваненко Ю.Г., Сулім В.В.), позов задоволено. Стягнуто з ПП "Тріумф-ВД" на користь ОП "Український музичний альянс" 600426,66 грн. відрахувань (відсотків) та 39323,65 грн. річних. Прийняті судові рішення мотивовано простроченням відповідачем виконання зобов’язань зі сплати відрахувань, передбачених ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України відповідач просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 05.10.2010, постанову апеляційного суду від 22.12.2010, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Київської області. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 42, 43 ГПК України, ст. 625 ЦК України.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач по справі є єдиною організацією колективного управління, уповноваженою Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України здійснювати збір та розподіл між суб’єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, що підтверджується свідоцтвом від 20.12.2007 № 2/У та листом Департаменту від 07.08.2009 № 16-07/4522.

Судами також встановлено, що відповідач є імпортером обладнання і матеріальних носіїв і зобов’язаний щоразу під час ввезення на митну територію України обладнання і (або) матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення, передбачені частиною другою ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права", надавати позивачу інформацію, зокрема, щодо дати митного оформлення, назви з кодом згідно з УКТЗЕД, вартості, зазначеної у зовнішньоекономічному договорі (контракті), кількості ввезеного обладнання і (або) матеріальних носіїв, а також сплачувати позивачу відповідні відрахування.

Відповідно до встановлених судами обставин, відповідачем у період з 01.01.2008 по 20.08.2010 були імпортовані на митну територію України товари, зокрема обладнання та матеріальні носії, із застосуванням яких можна здійснити відтворення, передбачені частиною другою ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права", фактурна вартість яких склала 20012727 грн. (обладнання 20010484,62 грн., матеріальні носії 2242,38 грн.).

Однак, визначена інформація відповідачем не надавалась, а відрахування (відсотки) не сплачувалися, у зв’язку з чим позивач звернувся до господарського суду з позовом.

Сукупності встановлених по справі обставин суди дали належну оцінку і, з урахуванням вимог ст. 509, 610, 625 ЦК України, ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права", додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 992 (992-2003-п) , ст.ст. 259, 260, 266 Митного кодексу України, та встановивши факт несплати відповідачем обов’язкових відрахувань, збір яких належить до компетенції позивача, перевіривши правильність нарахування позивачем сум до стягнення, дійшли обґрунтованих висновків щодо необхідності задоволення позову.

Посилання відповідача у касаційній скарзі на те, що його не було належним чином повідомлено про розгляд справи місцевим судом, були перевірені судом апеляційної інстанції, який обґрунтовано не взяв їх до уваги за безпідставністю.

Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що наведені у касаційній скарзі доводи висновків попередніх судових інстанцій не спростовують, суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Київської області від 05.10.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2010 зі справи № 13/130-10 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного підприємства "Тріумф-ВД" - без задоволення.