21/258-09 Про стягнення заборгованості за виконані підрядні роботи за договором про підряд на капітальне будівництво - 14.02.2011 Прийняття

В жовтні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортісгруп" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна" про стягнення основної заборгованості за договором №21-06 від 12.09.2007р. в сумі 1 310 000,00 грн., 250 942,84 грн. пені, 39 820,57 грн. 3% річних та 187 298,00 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського Київської області від 04.12.2009р. (суддя Ярема В.А.) у справі №21/258-09 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на корить позивача 1 310 000,00 грн. основної заборгованості, 250 942,84 грн. пені, 39 820,57 грн. 3% річних та 187 298,00 грн. інфляційних втрат, судові витрати покладено на відповідача.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.12.2010р. (у складі головуючого Чорногуза М.Г., суддів Мостової Г.І., Фаловської І.М.) рішення господарського суду Київської області від 04.12.2009р. у справі № 21/258-09 в частині стягнення пені скасовано. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортісгруп" 1 310 000,00 грн. основної заборгованості, 152 481,17 грн. пені, 39 820,57 грн. 3% річних та 187 298,00 грн. інфляційних втрат, 16 896,00 грн. державного мита та 223,01 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати і направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортісгруп" не погоджується з доводами скаржника і просить суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову залити без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 12.09.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортісгруп" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна" (замовник) було укладено договір на виконання робіт № 21/06(надалі - договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується на власний ризик та своїми силами, побудувати і здати замовнику згідно затвердженої проектно-кошторисної документації у встановлений термін об’єкт. Замовник зобов`язується надати виконавцю на час виконання робіт, будівельний майданчик та необхідну затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти роботу та оплатити її. Будівельний об’єкт, який являється предметом даного договору, розміщений за адресою: юридична –с. Погреби Броварського району Київської області, поштова – м. Київ, вул. Пухівська, 1 Б.

Відповідно до п. 2.1 договору вартість робіт по даному договору встановлюється згідно з договірною ціною даного договору і приводяться в додатках, які являються невід`ємною частиною цього договору.

Договірна ціна є динамічна і визначається на підставі проектно-кошторисної документації та розрахунків на додаткові витрати, зумовлені ринковими відносинами, і погоджується сторонами.(п. 2.2 договору).

Відповідно до пункту 5.1 договору здача-приймання виконаних робіт здійснюється за актом.

Після завершення всього об`єму робіт сторони, в термін 3-х календарних днів підписують остаточний акт здачі-приймання виконаних робіт, виявлені недоліки відображаються в акті (п. 5.3 договору).

До кожного 5-го числа наступного місяця, сторони підписують Акт фактично виконаних робіт за попередній місяць. Замовник в термін 3-х банківських днів, зобов’язаний оплатити роботи виконані згідно Акту (п. 6.1.1 договору).

За порушення сторонами термінів виконання зобов`язань за договором, винувата сторона виплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,1 % від суми договору за кожен день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ(п.7.3 договору).

Згідно п. 8.1. договору гарантійний термін за цим договором становить 1 рік, з моменту прийняття об’єкта до подальшої експлуатації.

Цей договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до закінчення гарантійного строку(п. 10.3 договору).

Як правильно встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, позивачем виконано, а замовником прийнято роботи за договором № 21-06 загальною вартістю 3 927 910,80 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на актах приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2007р. №1 на суму 424 494,00 грн., за жовтень 2007р. №2/1 на суму 612 345,60 грн., №2/2 на суму 152 082,00 грн., за листопад 2007р. №3/1 на суму 110 400,00 грн., №4/2 на суму 23 256,00 грн., №4/3 на суму 99 144,00 грн., за січень 2008р. №2/1 на суму 710 802,00 грн., №2/2 на суму 24 974,40 грн., №2/3 на суму 13 404,00 грн., №5/1 на суму 39 630,00 грн., 5/2 на суму 35 581,20 грн., 5/3 на суму 79 852,80 грн., 5/4 на суму 61 992,00 грн., 5/5 на суму 261 602,40 грн., 5/6 на суму 40 392,00 грн., за березень 2008р. №3/1 на суму 76 893,60 грн., №3/2 на суму 55 135,20 грн., №3/3 на суму 54 114,00 грн., №3/4 на суму 7 014,00 грн., №4/1 на суму 19 575,60 грн., №4/2 на суму 312 864,00 грн., №4/3 на суму 9 703,20 грн. №4/4 на суму 313 910,40 грн., №4/5 на суму 29 534,40 грн., №4/6 на суму 20 466,00 грн. та довідками вартості виконаних робіт по формі №КБ-3 по кожному із вищезазначених Актів, що підписані та кріплені відбитками печаток сторін.

Натомість відповідач, в порушення умов договору, свої зобов'язання по оплаті за виконані роботи в повному обсязі не виконав, сплативши позивачу лише 2 617 910,80 грн.

18.07.2008р. позивачем направлено відповідачу претензію-вимогу №18/07, відповідно до якої позивач інформував останнього про заборгованість та вимагав її негайного погашення, зазначена претензія отримана відповідачем 18.07.2008р.

04.08.2008р. сторонами підписано графік погашення заборгованості за договором, відповідно до якого відповідач зобов’язаний сплати 107 138,80 грн. 05.08.2008р., 120 000,00 грн. 11.08.2008р., 120 000,00 грн. 22.08.2008р., 120 000,00 29.08.2008р., 200 000,00 грн. 12.09.2008р., 200 000,00 грн. 22.09.2008р., 200 000,00 грн. 30.09.2008р., 20 000,00 грн. 13.10.2008р, 200 000,00 грн. 24.10.2008р., 200 000 грн. 31.10.2008р.

Проте зазначеного графіку відповідач не дотримався, суму заборгованості не сплатив.

Отже, загальний борг станом на день розгляду справи місцевим господарським судом становив 1 310 000,00 грн.

Згідно зі ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

В своїй касаційній скарзі скаржник посилається на те, що сторони не дійшли згоди по всіх визначених законом, істотних умовах договору, а отже даний договір є неукладеним та таким, що не породжує жодних господарських зобов`язань. З огляду на це, вимоги позивача про стягнення заборгованості за цим договором є безпідставними.

Частиною 3 ст. 875 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу (435-15) , якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.2 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Позивачем роботи виконано, а відповідачем прийнято за актами приймання виконаних підрядних робіт. Отже колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що відповідач своїми діями підтвердив факт укладення договору, що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на актах приймання виконаних підрядних робіт та довідках вартості виконаних робіт по формі №КБ-3 по кожному із вищезазначених.

За таких обставин, враховуючи, що відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу (436-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться і одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції задовольнив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 1 310 000, 00грн.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі (436-15) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 7.3 договору, сторони передбачили відповідальність за порушення сторонами термінів виконання зобов`язань за договором, винувата сторона виплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,1 % від суми договору за кожен день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ.

Суд першої інстанції при здійсненні розрахунку розміру пені застосував спеціальні строки позовної давності передбачені п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України та стягнув з відповідача на користь позивача 250 942,84 грн.

При реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України (435-15) , якщо інші строки не встановлено цим Кодексом (435-15) (ч. 1 ст. 223 ГК України).

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищенаведене судом апеляційної інстанції зроблено вірний висновок про перерахунок суми пені, з врахуванням шестимісячного терміну передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України. Отже колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що стягненню підлягає 152 481,17 грн. суми пені.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми.

Апеляційний господарський суд, здійснивши перерахунок суми 3% річних та інфляційних, дійшов правильного висновку, що підлягають стягненню 3% річних у сумі 39 820,57 грн. а інфляційні в сумі 187 298,00 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки суду апеляційної інстанції зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 43, 47, 43, 84, 107 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи. При цьому, скаржник в силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків суду, спростовуються вищенаведеним, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна" залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.12.2010р. у справі №21/258-09 залишити без змін.