28/244пд Про визнання недійсним кредитного договору - 10.02.2011 Прийняття

ТОВ "Приоритет" звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до ПАТ "ВТБ Банк" про визнання недійсним кредитного договору №2.15-08/07-СК від 01.08.2007.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.11.2010 позовну заяву ТОВ "Приоритет" прийнято до провадження і призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.12.2010 о 10 год. 15 хв.

15.12.2010 на адресу господарського суду Донецької області в порядку ст. 26 Господарського процесуального кодексу України надійшла позовна заява третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - ТОВ "Карат-Маркет" до ТОВ "Приоритет" та ПАТ "ВТБ Банк" в особі відділення Донецької регіональної дирекції "ПАТ "ВТБ Банк" м. Донецьк про визнання недійсним з моменту вчинення кредитного договору № 2.15-08/07-СК від 01.08.2007.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.12.2010 по справі № 28/244пд (суддя Курило Г.Є.), залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.01.2011 (колегія суддів у складі головуючого судді Величка Н.Л., суддів Алєєвої І.В., Мясищева А.М.), позовна заява третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ТОВ "Карат-Маркет" повернена без розгляду на підставі пунктів 4, 6, 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

ТОВ "Карат-Маркет" із зазначеними судовими актами не згодне, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати, позовну заяву прийняти до розгляду по суті, посилаючись на те, що чинним законодавством прямо не передбачено обов’язок сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за подання позовної заяви саме третьою особою з самостійними вимогами, адже, ці витрати вже сплатив позивач у справі, отже, ці суми можливо було стягнути за результатами розгляду справи, що, на думку скаржника, вказує на факультативний, необов’язковий характер їх сплати при поданні позову. Крім того, можливість не надсилання скаржником копії позовної заяви сторонам по справі доводиться тим, що це також прямо не передбачено процесуальним законодавством.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач проти її задоволення заперечує.

Представники позивача і скаржника своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористались.

Відповідно до розпорядження Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 09.02.2011 № 03.08-05/95 у зв’язку з тим, що суддя Глос О.І. приступила до виконання своїх обов’язків, розгляд касаційної скарги у даній справі здійснюється у постійному складі колегії суддів: головуючий суддя Грейц К.В., судді Бакуліна С.В., Глос О.І.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні правильність застосування норм процесуального законодавства в постанові апеляційного та ухвалі місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що в порушення норм ст. ст. 54, 57 ГПК України, якими встановлено вимоги щодо форми, змісту позовної заяви і документів, які до неї додаються, ТОВ "Карат-Маркет" до позовної заяви не додано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі та доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, також доказів надіслання копії позовної заяви сторонам по справі, оскільки, на такі документи також відсутнє посилання і в переліку додатків до позовної заяви.

Відповідно до приписів пунктів 4, 6, 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України зазначені порушення є підставою для повернення позовної заяви без розгляду.

Згідно ч. 3 ст. 26 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі процесуальні обов’язки позивача, отже, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що, подання позовної заяви третьою особою має здійснюватись в загальному порядку, передбаченому для позивача.

Чинне процесуальне законодавство містить імперативні норми п. 4, 6, 10 ст. 63 ГПК України, що в разі неподання позивачем доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі, доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також неподання доказів надсилання сторонам у справі копії позовної заяви і доданих до неї документів суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення, втім, скаржник таким правом не скористався, натомість оскаржує ухвалу про повернення його позовної заяви в апеляційному і касаційному порядку з одночасним фактичним визнанням допущеного ним порушення.

Наведене свідчить, що під час прийняття ухвали та постанови у справі суди попередніх інстанцій не припустились порушення або неправильного застосування норм чинного процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни відсутні.