Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Київського апеляційного господарського суду

В судове засідання представники сторін не з'явились

Заслухавши суддю-доповідача –Є. Борденюк та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Дочірнього підприємства "Транспорт" Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКС Євробуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдітепе-Україна" про стягнення заборгованості у розмірі 216753,57 грн., з яких 164249,60 грн. –основний борг, 5028,19 грн. –3% річних, 23986,00 грн. –інфляційні та 22489,78 грн. –пеня.

Згідно з поданою до господарського суду м. Києва заявою про уточнення позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача 165249,60 грн. –основного боргу, 22489,78 грн. –пені, 36379,93 грн. –збитків від інфляції, 8057,01 грн. – 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.07.2010 у справі №27/138 (суддя М.Дідиченко) позов задоволений частково: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 165249,60 грн. –основного боргу, 34284,59 грн.–інфляційних, 7253,49 грн. –3% річних та судові витрати.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ "Єдітепе Україна" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва у справі №27/138 від 26.07.2010 і прийняти нове рішення, яким залишити позов без розгляду. Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки позовна заява базувалась на різних підставах позову (різні договори), а тому, на думку відповідача, в порушення ст. 58 ГПК України, суд за відсутності клопотання про об’єднання позовних вимог, безпідставно прийняв таку позовну заяву до розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2010 (колегія суддів: М.Новіков, Л.Зубець, А.Мартюк) рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2010 залишене без зміни.

постанова суду мотивована наступним.

Між сторонами у справі укладені такі договори:

- №44/08Т від 26.06.2008 про надання послуг, відповідно до умов якого позивач зобов’язався надавати за плату послуги з переміщення вантажів автокранами QY25K в кількості 4 шт. та QY65K у кількості 1 шт.;

- №60/08Т від 10.07.2008, згідно з умовами якого позивач зобов’язався надавати за плату послуги з подачі на відстань та/або висоту (до 37 метрів) готових до використання бетонних сумішей за допомогою авто бензонасосу НВ 317 на базі автомобіля Вольво;

- №61/08 від 15.07.2008, відповідно до умов якого позивач зобов’язався надавати за плату послуги з подачі на відстань та/або висоту (до 37 метрів) готових до використання бетонних сумішей за допомогою авто бензонасосу НВ 317 на базі автомобіля Вольво;

- №66/08Т від 28.07.2008 про надання послуг, відповідно до умов якого позивач зобов’язався надавати за плату послуги з переміщення вантажів автокранами QY25K в кількості 4 шт. та QY65K у кількості 1 шт.;

- №66/08 Т/2 від 28.07.2008 про надання послуг, відповідно до умов якого позивач зобов’язався надавати за плату послуги з переміщення вантажів автокранами QY25K в кількості 4 шт. та QY65K у кількості 1 шт.;

- №66/08Т від 27.08.2008 про надання послуг, відповідно до умов якого позивач зобов’язався надавати за плату послуги з переміщення вантажів автокранами QY25K в кількості 4 шт.;

- №66/08 Т/2 від 27.08.2008 про надання послуг, відповідно до умов якого позивач зобов’язався надавати за плату послуги з переміщення вантажів автокранами QY25K в кількості 4 шт.

З аналізу положень вказаних договорів вбачається, що всі ці договори є договорами про надання послуг та містять ідентичні умови.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов вищевказаних договорів позивач надав послуги, а відповідач їх отримав, що підтверджується належним чином оформленими та підписаними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), а відповідач розрахувався за отримані послуги частково, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

На підставі наявних в матеріалах справи доказах судом першої інстанції встановлено, що заборгованість відповідача, яка виникла в зв’язку з неналежним виконанням умов саме вищенаведених договорів, складає 165249,60 грн.

Зазначене підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, підписаним обома сторонами та скріпленим печатками обох підприємств.

Проти наявності боргу в сумі 165249,60 грн. відповідач не заперечував ні в суді першої інстанції, ні під час розгляду апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом правил об’єднання позовних вимог, колегією суддів апеляційної інстанції відхилені, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об’єднано кілька вимог, зв’язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Договори, які стали підставою позову, є однорідними договорами та відносини виникли між одними і тими ж сторонами. Заявлені позивачем вимоги не належить розглядати в порядку різного судочинства, а тому, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції не порушено правила об'єднання вимог.

Інших доводів, ніж порушення судом першої інстанції вимог ст. 58 ГПК України, відповідач в обґрунтування апеляційних вимог не навів.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ТОВ "Єдітепе-Україна" просить рішення та постанову у справі скасувати, справу направити на новий розгляд, посилаючись при цьому на те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки позовна заява базувалась на різних підставах позову (різні договори), а тому, на думку скаржника, в порушення ст. 58 ГПК України, суд за відсутності клопотання про об’єднання позовних вимог, безпідставно прийняв таку позовну заяву до розгляду.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, виходячи з такого.

Відповідно до приписів ч.1, 2 ст. 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

З огляду на те, що договори, які стали підставою позову, є однорідними договорами та відносини виникли між одними і тими ж сторонами, колегія суддів Вищого господарського суду вважає, що судом першої інстанції не порушені правила об’єднання вимог та підтримує правову позицію господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для залишення позову без розгляду.

Сторони у справі не позбавлені права подати до господарського суду клопотання про об'єднання позовів в одне провадження. Разом з тим, суд вправі об'єднати в одне провадження позовні вимоги незалежно від згоди позивача.

Отже, посилання скаржника на відсутність клопотання про об’єднання позовних вимог, як на підставу для залишення позову без розгляду, є помилковим.

Інших доводів, ніж порушення судом першої інстанції вимог ст. 58 ГПК України, відповідач в обґрунтування касаційних вимог не навів.

За таких обставин, підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2010 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2010 не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу ТОВ "Єдітепе-Україна" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2010 у справі №27/138 залишити без зміни.