25/45-10-866 Про стягнення заборгованості по лізинговим платежам - 10.02.2011 Прийняття

Закрите акціонерне товариство "Єврофінанс" у березні 2010 року звернулось до господарського суду з позовом, в якому, згідно з подальшим уточненням просило стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 185 096, 68 грн. заборгованості по лізинговим платежам, 3 393, 78 грн. 3% річних, 11 158, 79 грн. інфляційних втрат, 16 951, 51 грн. пені та 53 316, 17 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22 червня 2010 року, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 185 096, 68 грн. заборгованості по лізинговим платежам, 15 073, 97 грн. пені, 3 393, 78 грн. 3% річних, 9 996, 87 грн. індексу інфляції, 53 316, 17 грн. штрафу та судові витрати, в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11 листопада 2010 року рішення господарського суду скасовано частково, викладено резолютивну частину рішення в іншій редакції, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 155 555, 66 грн. заборгованості, 8 757, 08 грн. пені, 2 867, 08 грн. 3% річних, 11 158, 79 грн. інфляційних втрат та судові витрати, в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне встановлення апеляційним господарським судом дійсної суми заборгованості та на порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору. У зв’язку з наведеним, скаржник просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржену постанову та направити справу на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду, перевіривши доводи скаржника, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог заявника касаційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 7 лютого 2008 року позивач (лізингодавець) та відповідач (лізингоодержувач) уклали договір фінансового лізингу №LA08000131, за умовами якого позивач зобов'язався надати, а відповідач –прийняти предмети лізингу згідно з додатками до договору, а саме: самоскид САМС HN 3380 HN 3389, V-10800, 6 цил. турбодизель з інтеркулером. Сторонами узгоджено лізинговий період –60 місяців, вартість предмету лізингу 571 151, 54 грн., а першій платіж встановлено у розмірі 23 030, 00 доларів США (114 230, 29 грн.), щомісячний платіж у розмірі 2 879, 41 доларів США (14 281, 87 грн.). Договір між сторонами по справі укладено разом із додатками, які є його невід’ємними частинами (специфікація предмета лізингу –додаток №1, загальні умови договору фінансового лізингу –додаток №2, графік платежів – додаток №4, загальні умови страхування –додаток №5).

Відповідно до п. п. 8.1, 8.2, 8.10 додатку №2 договору фінансового лізингу нарахування лізингових платежів розпочинається з дати підписання сторонами відповідного акту приймання –передачі транспортного засобу, але не пізніше 5 днів з дня повідомлення лізингоодержувача про готовність транспортного засобу до передачі, лізингоодержувач зобов’язується сплачувати лізингодавцю лізингові платежі згідно з договором фінансового лізингу протягом п’яти днів з дати виставлення відповідних рахунків лізингодавцем, але не пізніше сьомого числа кожного місяця, шляхом перерахування відповідних сум коштів на поточний рахунок лізингодавця, зазначений в договорі та виставленому рахунку-фактурі, якщо у договорі вказана референційна валюта долари США або Євро, всі платежі будуть конвертовані в гривні на дату формування відповідного рахунку, конвертовані платежі формуються у відповідності до поточного курсу продажу відповідної валюти ВАТ КБ "Надра" на дату виставлення рахунку, у разі зміни обмінного курсу відповідної валюти з дня виставлення рахунку до дня сплати місячного лізингового платежу лізингоодержувачем, лізингодавець може збільшити наступний лізинговий платіж на суму курсової різниці між обмінним курсом відповідної валюти на дату сплати рахунку та дату виставлення цього рахунку у референційній валюті; у разі зміни облікової ставки НБУ, згідно з п. п. 3.2.2 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) розмір ПДВ при перевищенні суми комісії понад подвійної облікової ставки НБУ повинен бути донарахований лізингодавцем до суми лізингового платежу та сплачений лізингоодержувачем.

Згідно з п. 8.9 додатку №2 до договору у разі прострочення сплати лізингових платежів за договорами лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця пеню, виходячи з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на відповідну дату від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов’язань.

Судами досліджено наявний в матеріалах справи доказ фактичної передачі предмета лізингу за договором № LA08000131, а саме акт приймання-передачі предмета лізингу від 29 серпня 2008 року.

За висновками суду апеляційної інстанції позивач виставляв відповідачу рахунки-фактури на оплату лізингових платежів, проте відповідач свої зобов'язання за договором лізингу в частині оплати лізингових платежів на підставі виставлених протягом періоду з вересня 2008 року по серпень 2009 року рахунків виконував неналежним чином, наслідками чого стало утворення заборгованості, звернення позивача до відповідача з повідомленням про розірвання договору лізингу від 30 вересня 2009 року та підписання сторонами акту повернення предмету лізингу від 30 вересня 2009 року.

Змінюючи рішення місцевого суду шляхом зменшення суми основного боргу з лізингових платежів, яка підлягає стягненню з відповідача, до 155 555, 66 грн., апеляційний господарський суд виходив з того, що наявними доказами підтверджується часткове погашення спірної суми боргу відповідачем. Водночас, дійшовши висновку, що відповідач, який неналежним чином не виконував договірні зобов'язання з оплати лізингових платежів, повинен нести передбачену договором та законом відповідальність, суд апеляційної інстанції зазначив, що розрахунок пені, зроблений позивачем, суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки в ньому не враховано ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якою нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. З огляду на таке, суд апеляційної інстанції змінив рішення місцевого суду, стягнувши з відповідача 8 757, 08 грн. пені за несвоєчасну оплату лізингових платежів.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 10% від вартості всіх недоотриманих лізингових платежів (47 періодів), згідно з п. 10.8 додатку № 2 до договору, що складає за розрахунком позивача 53 316, 17 грн., які були задоволені місцевим господарським судом, то суд апеляційної інстанції зазначив наступне.

Дійсно, умовами п. 10.8 додатку № 2 до договору фінансового лізингу сторони встановили, що дострокове розірвання договору фінансового лізингу та повернення предмету лізингу можливе за умов відшкодування в повному обсязі витрат лізингодавця, які він зазнав внаслідок дострокового розірвання договору з вини лізингоодежувача, а також із можливістю застосування санкцій, а саме: сплати 10% від вартості всіх недоотриманих лізингових платежів лізингодавцю за договором фінансового лізингу.

Між тим, за умовами п. 10.1 додатку №2 договору фінансового лізингу позивач має право в односторонньому порядку припинити дію договору фінансового лізингу у випадку, якщо лізингоодержувач: надає недостовірну інформацію щодо свого фінансового стану; стає неплатоспроможним (порушено справу про банкрутство; припиняє свою діяльність, розпочато процес ліквідації), порушує будь-яке з зобов’язань, покладене на нього у відповідності до положень договорів, та якщо таке порушення не буде виправлене протягом 30 днів після направлення відповідної претензії лізингодавцем у письмовому вигляді, не сплатив перший лізинговий платіж протягом 30 днів з дня виставлення рахунку на сплату першого лізингового платежу, не приймає транспортний засіб протягом 30 днів з дати повідомлення лізингоодержувача про готовність транспортного засобу до передачі, невідновлення транспортного засобу лізингоодержувачем в разі настання страхового випадку, з урахуванням положень п. 6.9. цього додатку..

Посилаючись на те, що в повідомленні про розірвання договору не міститься посилання на п. 10.1 додатку № 2 до договору, а також на відсутність серед матеріалів справи претензії лізингодавця у письмовому вигляді, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем факту розірвання договору фінансового лізингу в односторонньому порядку саме з вини відповідача на підставі п. 10.1 додатку № 2 до договору, що виключає можливість застосування штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченої п. 10.8 додатку № 2 до договору фінансового лізингу.

Крім того, встановивши дійсний розмір боргу відповідача, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення відповідного перерахунку розміру суми інфляційних втрат та 3% річних, заявлених позивачем в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду, зробленими за наслідком повного і всебічного розгляду всіх обставин даної справи, з урахуванням норм чинного законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини. Враховуючи, що доводи скаржника зводяться до переоцінки наявних у справі доказів і не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови апеляційного господарського суду у даній справі.