Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. –головуючого (доповідача), Грека Б.М., Кривди Д.С.,

за участю представників: позивача –

відповідача –

розглянувши касаційну скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Донецької області від 16 листопада 2010 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14 грудня 2010 року у справі за позовом ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" про стягнення заборгованості,

Позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача про стягнення 10398516,42 грн. заборгованості за договором поставки природного газу №1474-06/10-147 від 1 квітня 2010 року та додаткових угод до нього, в тому числі основного боргу в сумі 2943549,59 грн., 6460458,98 грн. пені та 994507,85 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Донецької області від 16 листопада 2010 року (суддя Бойко І.А.) позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 995873,31 грн., в тому числі 6434,25 грн. пені, 3% річних в сумі 989439,06 грн. В частині стягнення основного боргу в сумі 2943549,59 грн. відмовлено. В частині стягнення пені в сумі 26209,37 грн. та 3% річних в сумі 5068,79 грн. відмовлено за необгрунтованістю розрахунку. Стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в сумі 6434,25 грн., 3% річних в сумі 9899439,06 грн., судові витрати.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14 грудня 2010 року рішення суду залишене без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" просить їх скасувати в частині зменшення пені, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що 1 квітня 2010 року між сторонами у справі був укладений договір поставки природного газу №1474-06/10-147 з додатковими угодами до нього №1 від 12.04.2010 року, №2 від 06.05.2010 року, №3 від 02.07.2010 року, №4 від 06.07.2010 року.

Згідно умов укладеного договору постачальник зобов’язався передати у власність покупцю природний газ, а покупець зобов’язався прийняти від постачальника та оплатити природний газ на умовах даного договору.

На виконання умов укладеного договору позивач протягом квітня-липня 2010 року передав у власність покупця (відповідача) природний газ на загальну суму 838466376,22 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі природного газу.

Як правильно встановлено судом, покупець (відповідач) в порушення умов укладеного договору, у встановлені строки свої зобов’язання по оплаті отриманого природного газу виконав частково, внаслідок чого у відповідача перед позивачем станом на 30 липня 2010 року утворилась заборгованість в сумі 2943549,59 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Дослідивши належним чином всі наявні в матеріалах справи документи, господарські суди попередніх судових інстанцій правильно встановили той факт, що заборгованість в сумі 2943549,59 грн. була оплачена відповідачем в повному обсязі, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №28192 від 4 серпня 2010 року.

Тому, місцевий господарський суд правильно відмовив позивачеві в позові в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2943549,59 грн. основного боргу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 989439,06 грн., відмовивши в частині стягнення 5068,79 грн. 3% річних за необгрунтованістю їх нарахування.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

На підставі п.7.2 укладеного договору поставки природного газу, у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору щодо порядку проведення розрахунків, покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Взявши до уваги майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, а також враховуючи ступінь виконання боржником зобов’язань за укладеним договором, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правильно вважав за необхідне зменшити розмір стягнення з відповідача пені до 99,9 % та стягнув з відповідача на користь позивача 6434,25 грн. пені, відмовивши в частині стягнення 26209,37 грн. пені.

За таких обставин, оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

Рішення господарського суду Донецької області від 16 листопада 2010 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14 грудня 2010 року залишити без змін.

Касаційну скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" залишити без задоволення.