Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників від:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮГ-ГАЗ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янський цегельний комбінат" 356058,44 грн. (вартість спожитого природного газу 179 860,93 грн., 15 437,15 грн. пені, розмір приросту за індексом інфляції - 3 068,01 грн., 3% річних в сумі 2 551,50 грн., 0,5 % неустойки в сумі 155140,85 грн.).

Рішенням господарського суду Одеської області від 06.10.10 (головуючий суддя Власова С.Г., судді: Меденцев П.А., Цісельський О.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.12.10 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Мацюри П.Ф., суддів: Андрєєвої Е.І., Бєляновського В.В.), позов задоволено частково: з ТОВ "Кам'янський цегельний комбінат" на користь ТОВ "ЮГ-ГАЗ" стягнуто 179860,93 грн. заборгованості за спожитий природний газ, 155140,85 грн. неустойки, 3068,01 грн. інфляційних витрат, 2551,5 грн. -3% річних, 3406,21 грн. державного мита та 225,27 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено. В частині задоволення позову судові акти мотивовані наявністю непогашеної заборгованості.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, посилаючись на те, що судами зроблені невірні розрахунки.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 01.01.10 між сторонами укладено договір № 473 на постачання природного газу в 2010 році, відповідно до умов якого, позивач зобов'язався постачати для потреб відповідача природний газ, а відповідач - прийняти та оплатити отриманий природний газ. Обсяг спожитого відповідачем природного газу у квітні 2010 р., становить 100,843 тис.куб.м. на загальну суму 268 644,743 грн., обсяг спожитого та не сплаченого у травні 2010 р. природного газу становить

28,032 тис.куб.м. на загальну суму 74 779,85 грн. Відповідач за спожитий природний газ розрахувався лише частково, заборгованість складає 179860,93 грн., з яких заборгованість в квітні 105 081,08 грн., в травні 74779,85 грн. Дані обставини сторонами, в тому числі, відповідачем, не заперечуються.

На підставі цих обставин судами задоволені позовні вимоги та стягнено суму заборгованості з нарахованими на неї пенею, інфляційними та 3% річних. Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.4. Договору № 473 передбачено, що у разі прострочення платежу понад строків передбачених п. 4.6 Договору, Відповідач сплачує на користь Позивача пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня, а також неустойка у розмірі 0,5% вартості наданого природного газу за кожен день прострочення платежу

Враховуючи, що пеня та неустойка, передбачені п. 5.4. Договору по своїй суті є однорідними штрафними санкціями, то суди вірно визначилися, що застосування і пені і неустойки за однакове порушення зобов’язання –є неприпустимим. З урахуванням того, що неустойка передбачена п.11.3. "Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України" (z0281-94) є "спеціальною" штрафною санкцією, встановленою законодавством, застосуванню підлягає тільки вона.

Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин судами правомірно задоволені позовні вимоги. Судові акти в частині відмови в позові не оскаржуються, а тому не перевіряються судом касаційної інстанції.

Доводи скаржника про неправильні розрахунки суду не приймаються до уваги, з огляду на приписи ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України. Так, суд касаційної інстанції розрахунки не досліджує, а лише перевіряє, чи вірно правова норма застосована судом.

Отже доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з’ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янський цегельний комбінат" залишити без задоволення, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.12.10 у справі № 11/49-10-2118 залишити без змін.