Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

Державне підприємство "Науково-виробничий комплекс газотурбування "Зоря"-"Машпроект" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автостар" та до Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" про стягнення солідарно з відповідачів шкоду в сумі 35 234,61 грн., витрати на проведення експертизи в сумі 350 грн., пеню в розмірі 7685,01 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.08.2010 року (суддя Меденцев П.А.) у задоволені позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 року (судді: Лашин В.В. –головуючий, Єрмілов Г.А., Воронюк О.Л.) рішення господарського суду Одеської області від 13.10.2010 р. по справі № 9-14/49-10-1260 –скасовано, позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автостар" та Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" на користь Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбування "Зоря"-"Машпроект" 18 974,47 грн. основного боргу, 350 грн. витрат за проведення експертизи, а також 649,05 грн. держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" на користь Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбування "Зоря"-"Машпроект" 7685,01 грн. пені за прострочення виплати страхового відшкодування.

Не погоджуючись з постановою суду, Відкрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, залишивши без змін рішення суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, Цивільного кодексу України (435-15) , Закону України "Про страхування" (85/96-ВР) .

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу та просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судами, 24 вересня 2008 року на автодорозі Мінськ-Гомель, Республіка Беларусь, у районі 131 кілометру відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілю марки tional 9800", державний номер НОМЕР_1 з причепом "Контейнеровоз"марки", що належить ТОВ "Автостар"та автомобілем марки ГАЗ-2705, державний номер НОМЕР_2, що належить на праві повного господарського відання ДП НВКГ "Зоря""Машпроект".

За довідкою старшого слідчого відділу розслідувань ДТП СУ ПР УВС Могільвовського облвиконкому від 27.08.2008 р. водій ТОВ "Автостар" ОСОБА_8, рухаючись по автодорозі Мінськ-Гомель, у районі 131 км поблизу с. Сичково Бобруйського району, не справився з управлінням, в результаті чого з`їхав на праву по ходу руху обочину, де скоїв зіткнення зі стоячим на обочині автомобілем ДП НВКГ "Зоря""Машпроект" під керуванням водія ОСОБА_9 Водію ОСОБА_9 були завдані тілесні ушкодження у вигляді перелому ребер.

Зазначені обставини підтверджуються протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 24.08.2008 р., схемою ДТП.

Також судами встановлено, що внаслідок вказаної пригоди автомобілю позивача була завдана шкода у розмірі 18 974,47 грн., про що свідчить звіт про оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу від 13.11.2009 р.

Цивільно-правова відповідальність ТОВ "Автостар" застрахована страховим сертифікатом "Зелена картка" № 5640122, оформленим ВАТ СК "Універсальна".

26.08.2008 р. позивач, керуючись п. 33.1.2. ст. 33 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", повідомив листом № 51/6955 ВАТ СК "Універсальна"про настання дорожньо-транспортної пригоди та листом від 27.08.2008 р. за № 51/6997 повідомив Моторне страхове бюро Республіки Беларусь.

Листами від 05.09.2008 р., від 25.09.2008 р. Білоруське бюро по транспортному страхуванню направило ВАТ СК "Універсальна" оригінали документів щодо спричинення шкоди в дорожньо-транспортній пригоді, яка відбулася 24.08.2008 р., а листом від 14.01.2009 р. Білоруське бюро по транспортному страхуванню повідомило ДП НВКГ "Зоря"Машпроект" про направлення ВАТ СК "Універсальна" усіх документів, передбачених ст. 35 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Також листами від 04.12.2008 р. та від 23.07.2009 р. позивач звертався до ВАТ СК "Універсальна" із заявою про відшкодування шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 24.08.2008 р., але відповідач залишив її без задоволення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції зазначив, що залишений некерованим на обочині дороги автомобіль позивача, який стояв і не рухався, не був у момент дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 24.08.2008 р., джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У відповідності до статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Правила щодо регресного позову страховика встановлені статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно підпункту 38.1.1 пункту 38.1 якої страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: а) якщо він керував транспортним засобом у стані сп'яніння під впливом алкоголю, наркотичних, психотоксичних чи інших одурманюючих речовин; б) якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії; в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце пригоди чи ухилився від проведення в установленому порядку перевірки, констатуючої дію алкогольних напоїв, наркотичних чи інших одурманюючих речовин, чи споживав ці речовини після дорожньо-транспортної пригоди до відповідної констатуючої перевірки; г) якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху (1306-2001-п ) ; ґ) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Статтею 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, їм надано належну правову оцінку та винесено постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишення її без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 року у справі № 9-14/49-10-1260 господарського суду Одеської області залишити без змін.