6/77-33/592 Про стягнення страхового відшкодування - 10.02.2011 Прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Мудрий С.М.) від 31.05.2010 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Зеленін В.О., судді –Дикунська С.Я., Буравльов С.І.) від 01.11.2010 року, у справі №6/77-33/592 позов задоволено частково; стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія-Транс" 90 932 грн. 50 коп. страхового відшкодування, витрати по сплаті державного мита в сумі 900 грн. 00 коп. та 234 грн. 38 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 11, 509, 976 ЦК України, ст. 16 Закону України "Про страхування", ст.17 Конвенції 1956 року, ст.ст. 42, 43, 47, 32, 33, 34, 35, 43, 84 ГПК України.

Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.

Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 120000,00 грн. страхового відшкодування.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди правомірно виходили із такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та відповідачем 10.01.2008 року було укладено договір № 32-51/44/481 добровільного страхування відповідальності перевізника наземним транспортом (CMR) (далі - Договір), відповідно до умов якого, об’єктом страхування за договором є майнові інтереси, що не суперечить чинному законодавству України, пов’язані з відповідальністю Страхувальника при здійсненні перевезення вантажів, на умовах Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах 1956 року (КПДВ/ CMR) (995_234) зі змінами та доповненнями, внесеними Протоколом від 05 липня 1978 року (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.6.1 Договору він діє з 00 годин 17 січня 2008 року до 24 годин 16 січня 2009 року, на території Європи, країн СНД та Балтії, за виключенням країн, зон та територій, визначених в п.2.12 цього договору (п.7 Договору).

Згідно додатку № 3 до Договору застраховано 28 транспортних засобів, серед яких і автомобіль "МАN F2000" д.н. НОМЕР_2.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (перевізник) та Приватним підприємством "Сігмабуд" (експедитор) 20.03.2008 року було укладено договір №ДГ-0000021 на транспортно-експедиційні послуги, відповідно до п.1.2.2 якого перевізник надає транспортні послуги (планування перевезень, отримання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних та інших формальностей, контроль за проходженням і одержанням вантажів).

Конкретні умови кожного замовлення зазначаються у заявці експедитора і узгоджуються з перевізником (п.1.3 договору № ДГ-0000021 від 20.03.2008 року).

Відповідно до п.2.2.6 договору №ДГ-0000021 від 20.03.2008 року перевізник бере на себе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі вантажоодержувачу з повною матеріальною відповідальністю.

Пунктом 2.2.8. договору №ДГ-0000021 від 20.03.2008 року передбачено обов’язок перевізника забезпечити наявність чинного полісу страхування відповідальності автоперевізника (CMR-страхування).

Згідно з п.5.2 договору №ДГ-0000021 від 20.03.2008 року перевізник несе відповідальність за збереження вантажу: при міжнародних перевезеннях –відповідно до Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах (КДПВ), при внутрішніх перевезеннях –відповідно до Статуту автомобільного транспорту УРСР.

22.10.2008 року позивач отримав від ПП "Сігмабуд" заявку/транспортне завдання на перевезення за маршрутом Камнік, Словенія –Київ, Україна пасти алюмінієвої, державний номер транспортного засобу –НОМЕР_2, НОМЕР_3, вартість фрахту –2000 євро. Особливі умови –перевізник несе відповідальність за збереження вантажу в дорозі.

Згідно інвойсу №4281 від 27.10.2008 року перевізник отримав для перевезення алюмінієву пасту в бочках на загальну суму 10255 дол. США.

30.10.2008 року на автомагістралі Київ - Чоп (507 км.) сталась дорожньо-транспортна пригода, в ході якої автомашина МАН д. н. НОМЕР_2 з напівпричепом під керуванням водія ОСОБА_1 та автомашина "Фольксваген-Бора" д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 отримали значні технічні пошкодження, а водій ОСОБА_1 тяжкі тілесні ушкодження.

Відповідно до акта експертизи Київської торгово-промислової палати №1-4627 від 05.11.2008 року, встановлено, що алюмінієва паста в асортименті, що перевозилась відповідачем для вантажоодержувача ТОВ "Аршак" не придатна для використання (200 бочок), вміст 5 бочок відсутній, в 19 бочках доступ до вмісту неможливий. Вартість матеріального збитку складає 10255 дол. США (вартість вантажу зазначена в інвойсі № 4281 від 27.10.2008 року), що за курсом НБУ станом на момент звернення з позовом до суду (100 дол. США = 7700 грн.) складало 78732,50 грн.

Відповідно до ч.2 статті 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п.2. Договору №32-51-/44/481 від 10.01.2008 року застрахованими ризиками є: А –відповідальність за вантаж; D –витрати Страхувальника.

Згідно з Розділом 1 Стандартних умов договору страховими випадками за договором є настання відповідальності Страхувальника, яка вказана в Основній частині договору, щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю, майну та майновим інтересам третіх осіб, а саме: А – відповідальність за вантаж –відповідальність за повну або часткову втрату вантажу або за пошкодження вантажу, відповідно до: положень Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах 1956 року (КПДВ/ CMR) (995_234) зі змінами та доповненнями, внесеними Протоколом від 05 липня 1978 року, положень чинного законодавства про транспортне перевезення відповідної країни; стандартних умов надання послуг, затверджених організаціями перевізників та експедиторів країн Страхувальника; положень інших договорів або угод, щодо застосування яких надана письмова згода Страховика. D –витрати –покриваються витрати на розслідування обставин страхового випадку, захист інтересів страхувальника в судових та арбітражних органах (включаючи винагороду юристів та експертів) по подіях, відповідальність за які покладається на авто перевізника, а також розумно проведені витрати на запобігання або зменшення розміру шкоди, відповідальність за яку покладається на автоперевізника (в тому числі сортування, перепакування, реалізація пошкодженого вантажу внаслідок аварії).

На підставі оцінки судами умов укладеного між сторонами договору щодо страхових випадків (в тому числі можливих виключень із страхових випадків), з урахуванням положень ст. 8 Закону України "Про страхування", повне або часткове знищення вантажу (алюмінієвої пасти) в наслідок аварії визнано судами страховим випадком, що підлягає страховому відшкодування на умовах укладеного між позивачем та відповідачем 10.01.2008 року Договору №32-51/44/481.

Позивач 26.11.2008 року звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування згідно умов договору страхування №32-51-/44/481 від 10.01.2008 року.

Колегія суддів цілком погоджується з висновками судів щодо безпідставності тверджень відповідача щодо відмови у виплаті страхового відшкодування у в’язку з тим, що позивачем було порушено умови договору страхування №32-51-/44/481 від 10.01.2008 року (п. п. 5.1.1, 5.1.2, 5.1.4) з огляду на наступне.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір страхування є обов’язковим для його сторін, а зобов’язання мають виконуватись відповідно до вимог визначених зокрема ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України.

Статтею 988 Цивільного кодексу України та статтею 20 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховик зобов’язаний, зокрема, у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п.4.4.3. Договору страхування, страховик зобов’язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в межах лімітів відповідальності, зазначених у розділі 3 Основної частини Договору, та в строк, передбачений розділом 7 Стандартних умов Договору. Зазначеним розділом сторони узгодили, що рішення про виплату або відстрочку виплати страхового відшкодування приймається страховиком протягом 10 (десяти) робочих днів з дня отримання всіх необхідних документів по страховому випадку.

Проте, оскільки у здійснені страхового відшкодування відповідачем відмовлено безпідставно, за висновком судів, з яким погоджується суд касаційної інстанції, строк на здійснення такої виплати має обраховуватись так само, тобто не пізніше строку визначеного Договором.

Щодо розміру страхового відшкодування, то суди правильно відзначити наступне.

Відповідно до п.6.5 Договору (що узгоджується з нормою ст. 9 Закону України "Про страхування") остаточний розмір страхового відшкодування встановлюється після відрахування із суми збитків франшизи та сум, що одержані страхувальником від інших осіб у рахунок відшкодування збитків по страховому випадку.

При цьому, відповідно до розділу 3 Договору, встановлено безумовну франшизу за ризиками А. "Відповідальність за вантаж" та D. "Витрати" у розмірі 500, еквівалент USD.

Як зазначено вище, відповідно до акта експертизи Київської торгово-промислової палати №1-4627 від 05.11.2008 року вартість матеріального збитку, заданого позивачу складає 78732,50 грн.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 16050,00 грн. (19900,00 грн. - 3850 грн. франшиза) –компенсація витрат на фрахт автотранспорту, а також 74882,50 грн. (78732,50 грн. вартість вантажу –3850 грн. франшиза), а всього 90932,50 грн.

Доводи касаційної скарги є необґрунтованими, оскільки встановлені судами обставини справи свідчать, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано настання страхового випадку, і, як наслідок, виникнення у відповідача страхової відповідальності та обов’язку виплатити позивачу страхове відшкодування в розмірі 90932,50 грн. завданої позивачу в наслідок настання страхового випадку, шкоди. Посилання в касаційній скарзі на недоведеність обставин справи не допускаються в силу ч.2 ст. 111 ГПК України

Враховуючи наведене постанова Київського апеляційного господарського суду є законною і обґрунтованою, а касаційна скарга такою, що ґрунтується на помилковому тлумаченні положень чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу ВАТ "Страхова компанія "Універсальна" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2010 року у справі № 6/77-33/592 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2010 року у справі № 6/77-33/592 –без змін.