Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

Закрите акціонерне товариство "Лікувально-оздоровчий центр "Демерджи" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Алуштинської міської ради, за участю 3-х осіб: Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління", Міської громадської організації "Алуштинська асоціація судовласників" про визнання незаконним пункту 9 рішення 57 сесії 5 скликання Алуштинської міської ради "Про використання прибережного простору для надання послуг відпочиваючим та місцевим жителям" від 12.05.2010 № 51191.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.08.2010 року (суддя Шкуро В.М.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.11.2010 року (судді: Заплава Л.М. –головуючий, Прокопанич Г.К., Фенько Т.П.) у справі №2-6/2723-2010 позов задоволено. Визнано пункт 9 рішення 57 сесії 5 скликання Алуштинської міської ради "Про використання прибережного простору для надання послуг відпочиваючим та місцевим жителям" від 12.05.2010 № 57/97 незаконним.

Не погоджуючись з постановою суду, Алуштинська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, у позові відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, Земельного кодексу України (2768-14) , Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" (1457-15) .

Від позивача надійшли заява про розгляд касаційної скарги без участі представника позивача.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, пунктом 9 рішення Алуштинської міської ради 57 сесії 5 скликання "Про використання прибережних просторів для надання послуг відпочиваючим та місцевим жителям від 12.05.2010 за Міською громадською організацією "Алуштинська асоціація судновласників" закріплено прибережну смугу 18 погонних метрів від рятувальної станції до території Центру дитячої юнацької творчості та 25 погонних метрів від рятувальної станції до пляжу Закритого акціонерного товариства "Лікувально-оздоровчий центр "Демерджи".

Задовольняючи позов та визнаючи спірне рішення ради незаконним, суди зазначили, що Алуштинська міська рада фактично закріпила за Міською громадською організацією "Алуштинська асоціація судновласників" гідротехнічну споруду - пляж, який є власністю держави Україна і перебуває у користуванні позивача на підставі укладених з Кримським республіканським підприємством "Протизсувне управління" договорів експлуатації берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд та фінансування робіт по їх капітальному ремонту та відновленню. Законом України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" (1457-15) визначено правові засади розмежування земель державної та комунальної власності і повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо регулювання земельних відносин з метою створення умов для реалізації ними конституційних прав власності на землю, забезпечення національного суверенітету, розвитку матеріально-фінансової бази місцевого самоврядування.

Розмежування земель державної та комунальної власності здійснюється відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) , Земельного кодексу України (2768-14) , Закону України "Про власність" (697-12) , Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , цього Закону (1457-15) та інших нормативно-правових актів, що не суперечать цьому Закону (1457-15) (стаття 3 Закону).

Відповідно до статті 6 Закону при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності, зокрема, землі під водними об'єктами загальнодержавного значення відповідно до законодавства України, а також землі під береговими смугами водних шляхів, водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони об'єктів водного фонду загальнодержавного значення за межами населених пунктів.

Як зазначено судами, згідно будівельних норм і правил БНіП 2.06.01-86 "Гідротехнічні споруди. Основні положення проектування", БНіП 2.01.15-90 "Інженерний захист територій, будівель і споруд від небезпечних геологічних процесів. Основні положення проектування" та Державних будівельних норм ДБН В. 1.1-3-97 "Інженерний захист територій, будівель і споруд від зсувів і обвалів. Основні положення" пляжі - це штучно створені із природних матеріалів споруди, що входять до складу берегоукріплювальних споруд та відносяться до основних гідротехнічних споруд.

Відповідно до пункту 2 додатку 3 до постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим "Про склад майна, яке належить Автономній Республіці Крим" від 15.03.2000 №982-2/2000 (rb0982002-00) із внесеними постановами від 19.02.2003 №444-3/03 (rb0444002-03) та від 20.12.2006 №306-5/06 (rb0306002-06) змінами, берегоукріплювальні, протизсувні споруди міста Алушти від очисних споруд до Черновських каменів (м.Алушта) у складі 9-ти комплексів загальною довжиною 2,084 км., у тому числі 2-й комплекс (1 частина) довжиною 188 погонних метрів належать Автономній Республіці Крим і є державною власністю.

Статтею 5 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" визначено, що суб'єктом права власності на землі державної власності є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.

Суб'єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Статтею 19 Конституції України встановлено обов'язок органів місцевого самоврядування діяти тільки на підставах, у межах повноважень і способів, які передбачені Конституцією і законами України.

Згідно з частиною 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 74 зазначеного Закону встановлено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Підстави, види і порядок відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи викладене, господарстві суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку щодо перевищення радою повноважень в частині розпорядження земельними ділянками, які не віднесені до земель комунальної власності.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами першої та апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, їм надано належну правову оцінку та винесено судові рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишення їх без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Алуштинської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.11.2010 року у справі № 2-6/2723-2010 господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без змін.