Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного 

Суду України у складі:

головуючого                           Кривенка В.В.,

суддів:                               Гусака М.Б., Маринченка В.Л., 

                                      Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., 

                                      Терлецького О.О., Тітова Ю.Г.,

при секретарі судового засідання      Любченко С.М.,

за участю представників: Закритого акціонерного товариства "Теплосервіс", – Глазова О.В.; Приватного підприємства "Міліса-Л", – Батищева П.С., –

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Теплосервіс" (далі – ЗАТ "Теплосервіс") до Магістральної митниці, за участю прокуратури Харківської області, про визнання бездіяльності протиправною – за скаргами Приватного підприємства "Міліса-Л" (далі – ПП "Міліса-Л") та Магістральної митниці про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 червня 2007 року,

У вересні 2006 року ЗАТ "Теплосервіс" звернулося до суду з позовом до Магістральної митниці, в якому просило визнати протиправною її бездіяльність щодо оцінки митної вартості товару, що імпортується в Україну, – електричних водонагрівачів та частин електричних водогрійних пристроїв – корпусів для електричних водогрійних баків – за методом її визначення за ціною договору щодо імпортованих товарів, а також зобов’язати відповідача визначати митну вартість зазначеного товару за іншим методом – на основі додавання вартості (обчислена вартість). Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ЗАТ "Теплосервіс" є вітчизняним виробником електричних водонагрівачів і внаслідок бездіяльності митниці зазнає недобросовісної конкуренції з боку імпортерів, які отримують цінові переваги на національному ринку збуту завдяки ввезенню ідентичного товару за низькою митною вартістю.

Господарський суд Харківської області постановою від 14 листопада 2006 року позов задовольнив.

Постановою від 12 березня 2007 року Харківський апеляційний господарський суд постанову суду першої інстанції скасував і ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26 червня 2007 року скасував постанову апеляційного суду і залишив у силі постанову суду першої інстанції.

У скаргах ПП "Міліса-Л" та Магістральна митниця порушили питання про перегляд за винятковими обставинами і скасування зазначеної ухвали Вищого адміністративного суду України, пославшись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права та на судове рішення, в якому цю норму застосовано інакше, ніж в оскаржуваному рішенні.

Скарги мають бути задоволені частково з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та касаційної інстанцій виходили з того, що відповідач уповноважений за будь-яких умов самостійно визначати метод оцінки вартості імпортованих товарів, тому у своїх рішеннях сформулювали для нього імперативний припис – застосовувати метод оцінки на основі додавання вартості товарів у будь-якому випадку ввезення товарів відповідного виду.

Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову з тих підстав, що на відповідача – суб’єкта владних повноважень – не може покладатись обов’язок за будь-яких умов при імпорті зазначених товарів самостійно визначати їх митну вартість, оскільки це суперечить вимогам статей 260, 262 Митного кодексу України.

Таким чином, розглядаючи справу по суті, суди попередніх інстанцій уважали, що між сторонами наявний публічно-правовий спір.

Відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС) компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його бездіяльності.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Із наведених положень убачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Визнання протиправною бездіяльності суб’єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цією бездіяльністю.

Звернувшись до суду з адміністративним позовом, ЗАТ "Теплосервіс" порушило питання про бездіяльність Магістральної митниці у правовідносинах із третьою особою у справі. Тобто оспорювана бездіяльність відповідача, впливаючи на ці правовідносини, створювала правові наслідки виключно для третьої особи і тому не могла спричинити порушення прав та законних інтересів позивача у публічно-правовій сфері.

Зважаючи на те, що суди попередніх інстанцій повно та правильно встановили обставини справи, однак неправильно застосували норми матеріального права і дали зазначеним обставинам правову оцінку, яка не ґрунтується на нормах процесуального права, всі судові рішення у справі відповідно до частини 3 статті 243 КАС підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення – про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 241– 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Скарги Приватного підприємства "Міліса-Л" та Магістральної митниці задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України (rs905411) від 26 червня 2007 року, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 березня 2007 року та постанову Господарського суду Харківської області від 14 листопада 2006 року скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.