803/450/15-а Про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким до платника податків застосовано штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки - 18.02.2019 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року (суддя Ковальчук В.Д.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року (головуючий суддя Качмар В.Я., судді: Ніколін В.В., Старунський Д.М.) у справі за Приватного підприємства "Авторокада" до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року Приватне підприємство "Авторокада" (далі - Підприємство, позивач) звернулось до суду з позовом до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Інспекція, відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 листопада 2014 року №0000152202.

Обґрунтовуючи позовну заяву та вказуючи на протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яким на підставі абзаців 2 та 3 пункту 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року №436/95 (436/95) (далі - Указ №436/95) до нього застосовано штрафні санкції в сумі 211751,70 грн., є протиправним, а контролюючий орган дійшов необґрунтованих висновків про порушення позивачем законодавства у сфері обігу готівки, оскільки несвоєчасність оприбуткування в книгах обліку розрахункових операцій (далі - КОРО) готівкових коштів за 03 травня 2012 року в сумі 30050,00 грн. та за 05 травня 2014 року в сумі 11000,00 грн. була викликана тим, що в ці дні КОРО позивача перебували на реєстрації в контролюючому органі на підставі поданих ним заяв; водночас висновок відповідача про наявність в касі Підприємства 04 липня 2014 року та 05 серпня 2014 року перевищення ліміту готівкових коштів внаслідок відсутності підписів отримувачів коштів на видаткових відомостях за червень 2014 року №ВЗП-000012, липень 2014 року №ВЗП000014, №ВЗП-000015 та серпень 2014 року №ВЗП-000016 спростовується самими копіями цих відомостей, які містять всі необхідні підписи.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року адміністративний позов задоволено частково: податкове повідомлення-рішення Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Волинській області від 17 листопада 2014 року №0000152202 визнано частково протиправним та частково скасовано на суму 156751,70 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки КОРО №317002815-р Підприємства в період з 27 квітня 2012 року по 04 травня 2012 року перебувала на реєстрації в Ковельській ОДПІ за заявою позивача від 27 квітня 2012 року №12, то в діях останнього відсутній умисел щодо несвоєчасного оприбуткування готівкової виручки на підставі фіскального звітного чеку (Z-звіту) №0001 від 03 травня 2012 року в сумі 30050,00 грн. й відповідно оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 150250 грн. є протиправним та підлягає скасуванню; водночас суд погодився з висновком Інспекції про накладення на позивача штрафу за несвоєчасне оприбуткування в КОРО №317002815-3 готівкової виручки в сумі 11000,00 грн. на підставі фіскального звітного чеку (Z-звіту) №0188 від 05 травня 2014 року, враховуючи, що із заявою про реєстрацію цієї книги Підприємство звернулось лише 07 травня 2014 року й цього ж дня книга була зареєстрована; крім того суд прийшов до висновку про непідтвердження відповідачем жодними доказами викладеного в акті перевірки висновку про наявність перевищення ліміту готівки в касі позивача 04 липня 2014 року та 05 серпня 2014 року внаслідок відсутності підписів отримувачів коштів на видаткових відомостях за червень 2014 року №ВЗП-000012, липень 2014 року №ВЗП000014, №ВЗП-000015 та серпень 2014 року №ВЗП-000016, зважаючи на те, що позивачем до матеріалів справи подано копії цих видаткових відомостей, на яких наявні всі необхідні підписи.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 17 листопада 2014 року №0000152202 на суму 150250,00 грн. і розподілу судових витрат скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову в цій частині відмовлено; в решті постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року залишено без змін.

Приймаючи таке рішення, апеляційний суд, погодившись з висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачем факту перевищення 04 липня 2014 року та 05 серпня 2014 року ліміту готівки в касі позивача та правомірність оскаржуваного повідомлення рішення в частині застосування до нього штрафних санкцій в сумі 55000,00 грн. за несвоєчасне оприбуткування готівкової виручки на підставі фіскального звітного чеку (Z-звіту) №0188 від 05 травня 2014 року, разом з тим вказав, що згідно з проставленими відповідачем вхідним номером та датою заява позивача про реєстрацію КОРО №317002815-р, хоча й датована 27 квітня 2012 року, однак надійшла до Інспекції саме 04 травня 2012 року й будь-яких доказів, які б вказували на те, що така заява була подана (чи направлена поштовим зв'язком) раніше цієї дати позивачем не подано, а відтак податкове повідомлення-рішення від 17 листопада 2014 року №0000152202 в частині накладення на позивача штрафу в розмірі 150250,00 грн. за несвоєчасне оприбуткування на підставі фіскального звітного чеку (Z-звіту) №0001 від 03 травня 2012 року готівкової виручки в сумі 30050,00 грн. не підлягає скасуванню.

Не погоджуючись із рішеннями судів в частині задоволення позовних вимог, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення ними норм матеріального та процесуального права, просив судові рішення в зазначеній частині скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі вказував на правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення в частині застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 6501,70 грн., оскільки під час проведення перевірки посадовими особами контролюючого органу було встановлено відсутність підписів отримувачів коштів за видатковими відомостями за червень 2014 року №ВЗП-000012, липень 2014 року №ВЗП000014, №ВЗП-000015 та серпень 2014 року №ВЗП-000016, а відтак визначені в них суми коштів мають додаватись до залишку готівки в касі за 04 липня 2014 року та 05 серпня 2014 року, що, в свою чергу, веде до перевищення його ліміту на загальну суму 3250,85 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.

Позивач своїм правом на подання письмового відзиву (заперечень) на касаційну скаргу не скористався.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ).

Згідно із частиною 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За наведеного, зважаючи, що Інспекцією рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються в частині задоволених позовних вимог, Верховним Судом касаційний перегляд останніх здійснюється лише щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Інспекції від 17 листопада 2014 року №0000152202 про застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 6501,70 грн.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Під час розгляду даної справи судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ГУ ДФС у Волинській області в період з 27 жовтня 2014 року по 05 листопада 2014 року проведено фактичну перевірку господарської одиниці - офісу Підприємства, що розташований за адресою: Волинська область, м.Ковель, вул.Залізнична, 4, з питань дотримання вимог законодавства, зокрема, Податкового кодексу України (2755-17) (далі - ПК України (2755-17) ), Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року №265/95-ВР (265/95-ВР) (далі - Закон №265) та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (z0040-05) (яке було чинним на момент виникнення спірних відносин; далі - Положення №637), за результатами якої складено акт фактичної перевірки (далі - Акт) від 09 листопада 2014 року.

Як зазначено в Акті, позивачем порушено вимоги пунктів 2.2, 2.6, 2.8, 3.5, 5.10 Положення №637 внаслідок несвоєчасного оприбуткування в КОРО №317002815-р готівкової виручки в розмірі 30050,00 грн. на підставі фіскального звітного чеку від 03 травня 2012 року №0001 та в КОРО №0317002815/3 готівкової виручки в сумі 11000,00 грн. на підставі фіскального звітного чеку від 05 травня 2014 року №0188.

Крім того перевіркою встановлено, що у відомостях на виплату грошей (видаткових відомостях) за червень 2014 року №ВЗП-000012 та липень 2014 року №ВЗП000014 відсутні підписи одержувачів готівкових коштів на суму 5207,48 грн. (ОСОБА_2 - 1479,66 грн., ОСОБА_3 - 1392,31 грн., ОСОБА_4 - 1474,25 грн. та 861,26 грн.), а у видаткових відомостях за липень 2014 року №ВЗП-000015 та серпень 2014 року №ВЗП-000016 відсутні підписи одержувачів готівкових коштів на суму 5627,97 грн. (ОСОБА_5 - 1432,23 грн. та 1252,53 грн., ОСОБА_2 - 1520,58 грн., ОСОБА_4 - 1422,63 грн.).

Ліміт залишку готівки в касі згідно наказу Підприємства від 01 квітня 2013 року №2 становить 4000,00 грн., а відтак, беручи до уваги зафіксовані у касовій книзі залишки готівкових коштів в касі на кінець дня 04 липня 2014 року та 05 серпня 2014 року, перевищення встановленого ліміту залишку в касі у ці дні становить 1229,26 грн. та 2021,59 грн., загалом - 3250,85 грн.

На підставі висновків акту Інспекцією 17 листопада 2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000152202, яким до Підприємства застосовано штрафні санкції в сумі 211751,70 грн.

Не погодившись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, проте рішеннями ГУ ДФС у Волинській області від 24 грудня 2014 року №1557/10/03-20-10-03-06 та ДФС України від 29 січня 2015 року №1680/6/99-99-10-01-02-25 скарги залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1.2 глави 1 положення №637 готівка (готівкові кошти) - грошові знаки національної валюти України - банкноти і монети, у тому числі розмінні, обігові, пам'ятні монети, які є дійсними платіжними засобами; каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів; касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі; касові документи - документи (касові ордери та відомості на виплату грошей, розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку; ліміт залишку готівки в касі (ліміт каси) - граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.

За змістом пункту 2.8 глави 2 Положення №637 підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Згідно з пунктом 2.10 глави 2 Положення №637 підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Готівка, що одержана в банку на інші виплати, має видаватися підприємством своїм працівникам у той самий день. Суми готівки, що одержані в банку і не використані за призначенням протягом установлених вище строків, повертаються підприємством до банку не пізніше наступного робочого дня банку або можуть залишатися в його касі (у межах установленого ліміту). Підприємство має право зберігати в касі готівку для виплат, які належать до фонду оплати праці та здійснюються за рахунок виручки, понад установлений йому ліміт каси протягом трьох робочих днів з дня настання строків цих виплат у сумі, що зазначена в переданих до каси відомостях на виплату грошей (видаткових відомостях).

Виходячи зі змісту пункту 3.4 глави 3 Положення №637, видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями.

У разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа. Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (пункт 3.5 глави 3 Положення №637).

Пунктом 3.6 глави 3 Положення №637 передбачено, що видачу готівки касир проводить тільки особі, зазначеній у видатковому касовому ордері або видатковій відомості.

Відповідно до пункту 5.2 глави 5 Положення №637 установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі. Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства.

За змістом пунктів 5.3 та 5.4 глави 5 Положення №637 ліміт каси підприємства встановлюють на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси, за рішенням керівника підприємства або уповноваженої ним особи. Кожне підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки його роботи, віддаленості від банку, обсягу касових оборотів (надходжень і видатків) за всіма рахунками, установлених строків здавання готівки, тривалості операційного часу банку, наявності домовленості підприємства з банком на інкасацію.

Готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного дня на потреби, які пов'язані з діяльністю підприємства. Не вважаються понадлімітними в день їх надходження і ті готівкові кошти, що надійшли до кас підприємств у вихідні та святкові дні та були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків наступного робочого дня банку та підприємства або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного робочого дня на потреби, які пов'язані з діяльністю підприємства (пункт 5.9 глави 5 Положення №637).

Отже, підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси, а решта - обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки; водночас підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку для виплат, що належать до фонду оплати праці, понад установлений йому ліміт каси протягом трьох робочих днів з дня настання строків цих виплат у сумі, що зазначена в переданих до каси відомостях на виплату грошей (видаткових відомостях); при цьому видачу готівки касир проводить тільки особі, зазначеній у видатковому касовому ордері або видатковій відомості, та лише після пред'явлення останньою паспорту чи документу, що його замінює, та проставлення підпису у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми.

Абзацом другим статті 1 Указу №436/95 встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Як вже вказувалось в цій постанові, застосовуючи до позивача штрафні санкції в сумі 6501,70 грн. за перевищення в касі Підприємства 04 липня 2014 року та 05 серпня 2014 року ліміту готівкових коштів на загальну суму 3250,85 грн., відповідач виходив з викладеного в Акті висновку про відсутність у відомостях на виплату грошей (видаткових відомостях) за червень 2014 року №ВЗП-000012, липень 2014 року №ВЗП000014, №ВЗП-000015 та серпень 2014 року №ВЗП-000016 підписів одержувачів готівкових коштів.

В той же час відповідно до частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року та була чинна на час прийняття рішень судами попередніх інстанцій) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак відповідачем не було надано судам жодних доказів в підтвердження наведеного в Акті висновку про перевищення в касі позивача ліміту готівки 04 липня 2014 року та 05 серпня 2014 року, разом з тим останнім подано в матеріали справи копії зазначених видаткових відомостей, які були досліджені судами й містять підписи всіх осіб, що одержували на їх підставі кошти.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Інспекції від 17 листопада 2014 року №0000152202 про застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 6501,70 грн.

Доводи ж касаційної скарги за наведеного та обставин даної справи не дають підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року в частині, нескасованій постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року, та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року - без змін.