Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

у судовому засіданні взяв участь представник

позивача Спиридонов О.В. довір.

ТОВ "Індустріальний союз промисловості Донбаса" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області (далі - відповідач) про стягнення 70 388,40 грн. заборгованості по оплаті виконаних робіт за договором № 102 від 16.12.2008 р.

Рішенням господарського суду Івано - Франківської області від 22.07.2010 р. у справі № 9/60 (суддя Фанда О.М.) в позові відмовлено з підстав відсутності з боку відповідача порушень умов договору в частині оплати виконаних робіт.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.11.2010 р. (судді: Орищин Г.В. –головуючий, Галушко Н.А., Краєвська М.В.) вказане рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права, зокрема ст. ст. 526, 530, 631 Цивільного кодексу України та ст. ст. 101, 104 Господарського процесуального кодексу України ( далі – ГПК України (1798-12) ).

Скаржник зазначає, що відповідач не вжив заходів щодо припинення виконання робіт у зв’язку з відсутністю фінансування з державного бюджету, що свідчить про його намір оплати цих робіт у будь якому випадку. Крім того, відповідачем не було здійснено реєстрацію спірної заборгованості в 2009 році в органі Державного казначейства України.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 16.12.2008 р. між сторонами був укладений договір підряду № 102, відповідно до якого позивач зобов’язувався виконати відновлювальні роботи з ліквідації наслідків стихійного лиха, а відповідач - прийняти роботи та оплатити їх на умовах договору.

На виконання умов указаного договору позивачем було виконано роботи на загальну суму 516 158,4 грн., які були прийняті відповідачем без зауважень та частково оплачені в сумі 445 770 грн.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У п. 6.1, 6.5 договору сторони визначили, що фінансування робіт здійснюється за рахунок та в межах надходжень субвенції з державного бюджету на ліквідацію наслідків стихії. Платежі за договором та остаточний розрахунок здійснююся по мірі надходження коштів субвенції з державного бюджету .

Тобто, сторони у договорі визначили строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати виконаних робіт вказівкою на конкретну подію, а саме надходження коштів з державного бюджету, що узгоджується з приписами ст. 530 ЦК України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, остаточний розрахунок за договором в сумі 70 388,40 грн. не був проведений відповідачем у зв'язку з ненадходженням цільових коштів з державного бюджету на покриття боргових зобов'язань по виконанню робіт з ліквідації наслідків стихії.

Враховуючи, що сторони в договорі передбачили особливий порядок розрахунків, суди попередньої інстанції дійшли правомірних висновків про відсутність порушення умов договору з боку відповідача щодо оплати виконаних робіт, та, відповідно, відсутність підстав для задоволення позову.

При цьому колегія суддів зауважує, що у випадку, якщо затримка в оплаті мала місце з вини відповідача, зокрема у зв'язку з несвоєчасною реєстрацією останнім спірної заборгованості у держказначействі, то ця обставина може слугувати підставою для стягнення збитків, а не заборгованості за виконані роботи.

Відтак, доводи касаційної скарги не спростовують висновків попередніх судових інстанцій.

За таких обставин оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам чинного законодавства.

На підставі наведеного та керуючись ст. 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

1. Касаційну скаргу ТОВ "Індустріальний союз промисловості Донбаса" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Івано - Франківської області 22.07.2010 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.11.2010 р. у справі № 9/60 залишити без змін.