Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

У квітні 2009 р. Споживче товариство "ЖИСКО" (далі –Товариство) звернулось до господарського суду Житомирської області з позовною заявою, у якій просило визнати за ним право спільної власності на частину (у розмірі 76,24%) будівлі універмагу за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, м. Радомишль, вул. Велика Житомирська, 1/2 (далі –Універмаг), визнати за ним право власності на Універмаг в цілому з компенсацією Радомишльській районній спілці споживчих товариств (далі –Спілка) вартості часток у вказаному об'єкті у розмірі 1 243 347,00 грн., а також зобов'язати Комунальне підприємство "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" зареєструвати за ним право власності на Універмаг (позовні вимоги наведено з урахуванням заяви від 27.11.2009 р., т. 2, а. с. 196).

Позовні вимоги Товариство обґрунтовувало тим, що:

– воно з дозволу Спілки здійснило поліпшення орендованого на підставі укладеного з нею договору оренди № 10/10-08 від 10.10.2008 р. Універмагу, внаслідок чого було створену нову річ, у зв'язку з чим воно у відповідності до ст. 778 Цивільного кодексу України є її співвласником з розміром частки 76,24%;

– спільне володіння та користування Універмагом між ним та Спілкою є неможливим, а відтак право власності Спілки на Універмаг може бути припинено на підставі рішення суду у відповідності до ст. 365 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 04.12.2009 р. (суддя Давидюк В.К.) позовні вимоги Товариства задоволено частково: за Товариством визнано право власності на Універмаг та стягнуто з Товариства на користь Спілки 1 243 347,00 грн. у якості компенсації вартості часток в Універмазі, а в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 27.07.2010 р. (колегія суддів: Майор Г.І., Горшкова Н.Ф., Філіпова Т.Л.) рішення господарського суду Житомирської області від 04.12.2009 р. залишено без змін.

Вказані рішення та постанова прийняті з мотивів, викладених Товариством у позовній заяві.

Спілка звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 27.07.2010 р. і рішення господарського суду Житомирської області від 04.12.2009 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства. Викладені у касаційній скарзі вимоги Спілка обґрунтовує тим, що господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових актів порушили 42, 42, 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , ст. ст. 346, 365, 376 Цивільного кодексу України.

Інші особи, які беруть участь у справі, не скористались правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзиви на касаційну скаргу Спілки до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Спілки підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Визнаючи за Товариством право власності на Універмаг, місцевий та апеляційний господарські суди посилались на ст. ст. 365, 778 Цивільного кодексу України.

Щодо застосування ст. 365 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 365 Цивільного кодексу України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

В порушення ст. 365 Цивільного кодексу України господарські суди попередніх інстанцій, визнаючи за Товариством право власності на Універмаг, не прийняли при цьому рішення про припинення права власності Спілки на частку в Універмазі.

Крім того, всупереч ст. 365 Цивільного кодексу України господарський суд першої та другої інстанції стягнули з Товариства на користь Спілки вартість її частки в Універмазі, тоді як вказана вартість мала бути внесена Товариством на депозитний рахунок суду до моменту прийняття рішення, що гарантувало б захист майнових прав Спілки у разі задоволення позовних вимог Товариства.

Також господарськими судами попередніх інстанцій не було враховано, що ст. 365 Цивільного кодексу України передбачає, що звернення з позовом до суду про припинення права особи на частку у спільному майні може бути здійснено не будь-якою особою, а виключно іншими співвласниками цього майна, тобто Товариство, не будучи співвласником Універмагу, не мало права вимагати у судовому порядку припинення права Спілки на частку в Універмазі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України додатково зазначає, що припинення за рішенням суду права особи на частку у спільному майні на підставі ст. 365 Цивільного кодексу України може бути здійснено за наявності одночасно усіх чотирьох умов, про які йдеться у частині першій вказаної норми, однак, зазначене не було враховано господарськими судами попередніх інстанцій, які, застосовуючи ст. 365 Цивільного кодексу України, виходили лише з того, що спільне володіння та користування Універмагом між Товариством та Спілкою є неможливим.

Таким чином, ст. 365 Цивільного кодексу України була застосована до спірних правовідносин безпідставно та неправильно.

Щодо застосування ст. 778 Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами першою –четвертою ст. 778 Цивільного кодексу України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у разі, якщо внаслідок здійснених Товариством поліпшень Універмагу було створено нову річ, то Товариство є її співвласником, якщо інше не встановлено договором оренди № 10/10-08 від 10.10.2008 р. або законодавством України.

Господарськими судами першої та другої інстанцій з'ясовано та матеріалами справи підтверджується, що Товариство здійснило поліпшення Універмагу за згодою Спілки, викладеною у листі № 172 від 10.10.2008 р.

Проте, в порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, місцевий та апеляційний господарські суди не з'ясували, чи створило Товариство внаслідок проведення поліпшень Універмагу нову річ у розумінні ст. 778 Цивільного кодексу України, тобто річ, яка має істотно інші ознаки у порівняні із попереднім об'єктом найму, так само як і не з'ясували, чи містить договір оренди № 10/10-08 від 10.10.2008 р. будь-які положення, які регулюють питання набуття Товариством права власності на нову річ у випадку її створення внаслідок проведеного ремонту орендованого за цим договором нерухомого майна, у зв'язку з чим передчасно визнали за Товариством право власності на Універмаг.

Відповідно до частини першої ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки передбачені процесуальним законом (розділом XII1 "ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ У КАСАЦІЙНОМУ ПОРЯДКУ" Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права виправити помилки, допущені господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Житомирського апеляційного господарського суду від 27.07.2010 р. та рішення господарського суду Житомирської області від 04.12.2009 р. підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Радомишльської районної спілки споживчих товариств задовольнити частково.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 27.07.2010 р. та рішення господарського суду Житомирської області від 04.12.2009 р. у справі № 8/84-НМ скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.