Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

У вересні 2005 р. Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" (далі –Залізниця) звернулось до господарського суду Львівської області з позовною заявою, у якій просило стягнути на її користь з Дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі –Підприємство) 9 700 00,00 грн. боргу та 1 517 319,0 грн. інфляційних збитків і 3% річних (позовні вимоги наведені з урахуванням заяви № НЮ-927 від 27.11.2006 р., т. 1, а.с. 122 –124).

Позовні вимоги Залізниця, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (435-15) та Господарського кодексу України (436-15) , обґрунтовувала тим, що Підприємство не виконує обов'язку з повернення 9 700 000,00 грн., який виник на підставі укладеного між ними договору № Л/НФ-04952/ГЮ про надання поворотної фінансової допомоги від 16.08.2004 р. (далі –Договір № Л/НФ-04952/ГЮ).

У липні 2008 р. Підприємство звернулось до господарського суду Львівської області з зустрічною позовною заявою, у якій просило визнати недійсним укладений між ним та Залізницею Договір № Л/НФ-04952/ГЮ.

Зустрічні позовні вимоги Підприємство, посилаючись на ст. ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, обґрунтовувало тим, що Договір № Л/НФ-04952/ГЮ порушує публічний порядок, не відповідає його волі та укладено з метою, завідомо суперечною інтересам держави.

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.08.2010 р. (суддя Петрик І.Й.) у задоволенні первісних позовних вимог Залізниці та зустрічних позовних вимог Підприємства відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.11.2010 р. (колегія суддів: Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М., Мирутенко О.Л.) рішення господарського суду Львівської області від 27.08.2010 р. залишено без змін.

В частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог Залізниці вказані рішення та постанова мотивовані тим, що Залізниця надала Підприємству поворотну фінансову допомогу у розмірі 9 700 000,00 грн. не на підставі Договору № Л/НФ-04952/ГЮ, а до моменту його підписання, а відтак позовна вимога про стягнення вказаної суми грошових коштів (з урахуванням 3% річних та втрат від інфляції) як одержаної на підставі Договору № Л/НФ-04952/ГЮ є безпідставною.

В частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог Підприємства зазначені судові акти мотивовані тим, що Підприємство не довело того, що Договір № Л/НФ-04952/ГЮ порушує публічний порядок або є фіктивним.

Залізниця звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.11.2010 р. і рішення господарського суду Львівської області 27.08.2010 р. в частині відмови у задоволенні її первісних позовних вимог та прийняти у цій частині нове рішення, яким задовольнити зазначені позовні вимоги. Викладені у касаційній скарзі вимоги Залізниця обґрунтовує посиланням на ст. ст. 179, 180 Господарського кодексу України, ст. ст. 626 –629, 631, 1046, 1047 Цивільного кодексу України (435-15) .

Підприємство не скористалось правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу Залізниці до Вищого господарського суду України не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

09.02.2011 р. до Вищого господарського суду України надійшло клопотання Підприємства, у якому воно, посилаючись на неможливість підготуватись до розгляду справи та подати відзив, просить відкласти розгляд касаційної скарги Залізниці.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що воно підлягає відхиленню, оскільки задоволення цього клопотання призведе до порушення строку розгляду касаційної скарги Залізниці, встановленого ст. 1118 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Залізниці підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Місцевим господарським судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Залізниця платіжним дорученням № 1337 від 16.08.2004 р., у графі "Призначення платежу" якого зазначено "Поворотна фінансова допомога згд. дог. № Л/НФ-04952/ГЮ від 16.08.2004 р. і листа № 02-1/1316 від 13.08.2004 р." перерахувала Підприємству 9 700 000,00 грн.

Зазначене, виходячи з положень ст. 1046 Цивільного кодексу України, зміст яких наведено вище, свідчить, що між Залізницею та Підприємством було укладено договір позики на суму у розмірі 9 700 000,00 грн.

Про перерахування Підприємству на підставі платіжного доручення № 1337 від 16.08.2004 р. 9 700 000,00 грн. поворотної фінансової допомоги Залізниця зазначала і у позовній заяві, посилаючись на цю обставину як на одну з підстав позовних вимог.

Таким чином, необґрунтованим є твердження господарських судів попередніх інстанцій про те, що підставою позову Залізниці є лише Договір № Л/НФ-04952/ГЮ.

Тобто, господарські суди першої та другої інстанцій, встановивши, що Залізниця надала Підприємству поворотну фінансову допомогу у розмірі 9 700 000,00 грн. не на підставі Договору № Л/НФ-04952/ГЮ, а до моменту його підписання, не врахували викладеного вище та передчасно відмовили Залізниці у задоволенні позовних вимог про стягнення вказаної суми грошових коштів (з урахуванням 3% річних та втрат від інфляції), помилково зазначивши, що єдиною підставою позовних вимог Залізниці є Договір № Л/НФ-04952/ГЮ.

Відповідно до частини першої ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки передбачені процесуальним законом (розділом XII1 "ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ У КАСАЦІЙНОМУ ПОРЯДКУ" Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права виправити помилки, допущені господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Львівського апеляційного господарського суду від 30.11.2010 р. та рішення господарського суду Львівської області від 27.08.2010 р. в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог Залізниці підлягають скасуванню, а справа –передачі у цій частині на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.11.2010 р. та рішення господарського суду Львівської області від 27.08.2010 р. у справі № 4/2369-5/145 в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" скасувати та передати справу у цій частині на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

В іншій частині вказані рішення та постанову залишити без змін.