805/17033/13-а Про скасування податкового повідомлення-рішення, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем: надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини - 18.02.2019 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційної скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Фамільний"

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 (головуючий суддя - Жаботинська С.В., судді - Лях О.П., Попов В.В.)

у справі № 805/17033/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Фамільний"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2013 року Публічне акціонерне товариство "Банк Фамільний" (далі -Товариство) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління (далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.06.2013, якими позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем: надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що ДПІ під час проведення перевірки дійшла помилкового висновку про те, що Товариство є платником вказаного податку.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 23.12.2013 (суддя Михайлик А.С.) позов задовольнив: скасував податкове повідомлення-рішення від 06.06.2013 № 398/22-013/20042839 про збільшення грошового зобов'язання за платежем: надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини на 17 640,59 грн.

Натомість Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 05.02.2014 скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову, якою відмовив у задоволенні позову.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило її скасувати та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2013. При цьому скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог, невірно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.02.2014 відкрито касаційне провадження за скаргою Товариства та витребувано справу з Донецького окружного адміністративного суду.

ДПІ у своїх запереченнях на касаційну скаргу вважає постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 законною та обґрунтованою, тому касаційну скаргу Товариства просила залишити без задоволення.

На вимогу Вищого адміністративного суду України ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15.04.2016 відкрито провадження з відновлення втраченого судового провадження, за наслідками якого частково відновлено втрачене судове провадженні в адміністративній справі № 805/17033/13-а.

11.01.2018 справу, в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції, чинній з 15.12.2017; далі - КАС України (2747-15) ), передано до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що за наслідками проведеної документальної планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства складено акт від 06.06.2013.

У вказаному акті викладено висновок податкового органу про виявлення під час перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, а саме: підпункту 240.1.3 пункту 240, підпункту 242.1 пункту 242.1 статті 242, пункту 249.6 статті 249 Податкового кодексу України, що призвели до заниження екологічного податку на суму 15 478,11 грн., у тому числі за періодами: ІІ квартал 2011 року - ІV квартал 2012 року, та пункту 250.2 статті 250 Податкового кодексу України, внаслідок неподання податкової декларації з екологічного податку за ІІ квартал 2011 року, ІV квартал 2011 року, ІІ квартал 2012 року, ІV квартал 2012 року.

На підставі висновків акта перевірки 25.06.2013 ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання Товариства за платежем: надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини на 17 640,59 грн., з яких 15 478,11 грн. - основний платіж, 2162,48 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Питання справляння екологічного податку на час виникнення спірних правовідносин внормовувались положеннями Розділу VIII Податкового кодексу України (2755-17) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 240.1 статті 240 Податкового кодексу України платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються:

викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення;

скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти;

розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини;

утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені);

тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

Відповідно до підпункту 242.1.3 пункту 242.1 статті 242 цього Кодексу об'єктом та базою оподаткування є, зокрема, обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів.

Здійснивши системний аналіз залучених до матеріалів справи доказів, надавши належну оцінку доводам та запереченням сторін, правильно застосувавши норми матеріального права, що регламентують спірні правовідносини, зокрема, положення Закону України "Про відходи" (187/98-ВР) , суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що у звітний період на території Товариства здійснювалось зберігання відходів у вигляді люмінесцентних ламп, а відтак позивач є платником екологічного податку.

Касаційна скарга Товариства не спростовує правильність доводів, якими мотивоване судове рішення, не дає підстав вважати висновки суду апеляційної інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Фамільний" залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 - без змін.