11/131 Про стягнення заборгованості за надані та неоплачені комунальні послуги - 08.02.2011 Прийняття

У квітні 2010 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ""Констеб ЛТД" про стягнення основного боргу в сумі 624360,59 грн. за надані за договором про надання послуг від 01 грудня 2008 року в період з 21 січня 2009 року по 30 квітня 2009 року, але неоплачені комунальні послуги, пені в сумі 333264,76 грн., збитків від інфляції в сумі 64363,28 грн. та 3 % річних в сумі 18841,02 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17 серпня 2010 року (суддя Смирнова Ю.М.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 листопада 2010 року (судді Пашкіна С.А., Калатай Н.Ф., Синиця О.Ф.) у справі № 11/131 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 листопада 2010 року та рішенням господарського суду міста Києва від 17 серпня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" звернулось до Вищого господарського суду України з касайційною скаргою, в якій просить зазначені рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Вимоги касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" обґрунтовує тим, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням вимог матеріального та процесуального права.

З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами першої та апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 грудня 2008 року позивач як Виконавець та відповідач як Замовник уклали договір про надання послуг (далі Договір), предметом якого є:

- забезпечення теплопостачання, гарячого і холодного водозабезпечення приміщень займаних відповідачем та мереж пожежогасіння на 1-8 поверхах 3 та 4 секцій у будинку № 1 по провулку Лабораторному, а також передачі електричної енергії від ТП 746 до ЦІС в щитовій позивача (п. 1.1.1);

- обслуговування і ремонт інженерних мереж та обладнання, за допомогою яких забезпечується надання послуг, передбачених пп. 1.1.1 Договору та згідно акту розмежування інженерних мереж (п. 1.1.2);

- компенсація плати за землю (п. 1.1.3);

- вивіз твердих побутових відходів (п. 1.1.4).

Пунктом 4.1 Договору визначено, що термін дії Договору з 01 грудня 2008 року по 30 квітня 2009 року.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" за умовами Договору в період з 21 січня 2009 року по 30 квітня 2009 року послуги на загальну суму 624360,59 грн.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що в кінці поточного місяця проводиться розрахунок:

- за надані послуги по забезпеченню холодною водою відповідач сплачує позивачу 20% від показів будинкового водолічильника (після встановлення відповідачем лічильників відповідно до п. 2.4.5 Договору, розрахунки ведуться за показниками встановлених на стояках лічильників) і за тарифами для категорії споживачів, що входять до "Переліку окремих суб’єкті господарювання –споживачів теплової енергії, послуг з централізованого опалення та постачання холодної і гарячої води та водовідведення"(Перелік), відповідно до Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 27 листопада 2008 року № 1663 (ra1663017-08) "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води, водопостачання для окремих суб’єктів господарювання"(п. 3.1.1);

- за надання послуг по опаленню відповідач сплачує позивачу вартість послуг за тарифом для категорії споживачів, що входять до Переліку з розрахунку 3000 кв. м. опалювальної площі приміщень відповідача (п. 3.1.2).;

- за постачання гарячої води відповідач сплачує в об’ємі 25% від показів будинкового водо лічильника (після встановлення відповідачем лічильників відповідно до підпункту 2.4.5 Договору розрахунки ведуться за показниками встановлених на стояках лічильників) і за тарифами для категорії споживачів, що входять до Переліку (п. 3.1.3);

- за водовідведення відповідач сплачує позивачу в об’ємі 45% від показів будинкового водолічильника (після встановлення відповідачем лічильників відповідно до підпункту 2.4.5 Договору розрахунки ведуться за показаннями встановлених на стояках лічильників) і за тарифами для категорії споживачів, що входять до Переліку (п. 3.1.4);

- за послуги, надані згідно пп. 3.1.1, 3.1.2, 3.1.3, 3.1.4, нараховується накладні витрати в розмірі 30 % від їх вартості (п.3.1.5);

- за користування електромережею від ТП до ЩС відповідач сплачує позивачу 10% від вартості спожитої відповідачем електроенергії згідно акту спожитої електроенергії та за тарифами АЕК "Київенерго"(п. 3.1.6);

- за вивіз ТПВ відповідач компенсує позивачу 45% вартості послуг транспортної організації згідно сплачених Виконавцем рахунків (п. 3.1.7).

Також, пунктом 3.2 Договору встановлено, що для проведення вказаних розрахунків станом на 20 число кожного місяця представниками сторін знімаються показники зазначених лічильників та складається відповідний акт звірки.

Згідно п. 3.3 Договору відповідач вносить платежі на рахунок позивача не пізніше 5-ти банківських днів після отримання рахунків разом з документами, що підтверджують обсяг наданих послуг.

В той же час, Додатком № 2 до Договору "Схема розрахунку за надання послуг"від 01 грудня 2008 року плату за послуги, які надаються за Договором, визначено в розмірах, встановлених Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 листопада 2008 року № 1663 (ra1663017-08) "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води, водопостачання для окремих суб’єктів господарювання".

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем протягом спірного періоду були виставлені відповідачу рахунки, однак останнім вони оплачені частково, а саме:

- № 73 від 20.02.2009 року на суму 245868,71 грн. - оплачений на суму 18048,78 грн.;

- № 127 від 20.03.2009 року на суму 242214,67 грн. - оплачений на суму 16349,95 грн.;

- № 166 від 21.04.2009 року на суму 164394,16 грн. - оплачений на суму 20987,28 грн.;

- № 178/1 від 20.03.2009 року на суму 37168,13 грн. - оплачений на суму 9899,07 грн.

Різниця між виставленими та оплаченими рахунками становить 624360,59 грн., які заявлені позивачем до стягнення.

Спір між сторонами виник у зв’язку з тим, що при розрахунку вартості наданих за Договором послуг позивачем застосовувалися тарифи, затверджені Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 листопада 2008 року № 1663 (ra1663017-08) "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води, водопостачання для окремих суб’єктів господарювання". Заборгованість, заявлена до стягнення, обчислена позивачем саме як різниця між сумою фактично сплачених відповідачем коштів та вартості послуг, нарахованих за встановленими вищевказаним розпорядженням тарифами.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що Указом Президента України № 1199/2008 від 24 грудня 2008 року "Про скасування рішень голови Київської міської державної адміністрації" (1199/2008) розпорядження голови Київської міської державної адміністрації № 1163 від 27 листопада 2008 року "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з центрального опалення і постачання гарячої води для окремих суб’єктів господарювання"скасовано, як таке, що не відповідає Конституції (254к/96-ВР) та законам України, іншим актам законодавства.

Однак колегія суддів Вищого господарського суду з зазначеним твердженням не погоджується з огляду на наступне.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 листопада 2008 року № 1663 (ra1663017-08) "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води, водопостачання для окремих суб’єктів господарювання"визначено тарифи на теплову енергію, що виробляється АЕК "Київенерго" та ЗАТ "ЕК "Дартеплоцентраль", а тому скасування зазначеного розпорядження Указом Президента не має жодного значення для позивача та відповідача у справі, натомість сторони погодили, що відповідач буде здійснювати розрахунки за надані послуги за цінами визначеними саме цим розпорядженням.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Крім того, ТОВ "Констеб ЛТД" зверталось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Карбон ЛТД" (справа №40/35-11/460) про визнання недійсним договору про надання послуг від 01 грудня 2008 року в частині отримання оплати за опалення та холодного і гарячого водопостачання та водовідведення; зобов'язання ТОВ "Карбон ЛТД" внести зміни до договору про надання послуг від 01 грудня 2008 року в частині отримання оплати за надання опалення, холодного і гарячого водопостачання та водовідведення; зобов'язання відповідача при формуванні цін на послуги опалення та гарячого водопостачання виходити з розрахунку ринкової ціни за куб газу, а на послуги з холодного водопостачання та водовідведення -використовувати тарифи, за якими ці послуги надаються ВАТ "АК "Київводоканал", та стягнення з ТОВ "Карбон ЛТД" 100 000,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05 лютого 2010 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2010 року та постановою Вищого господарського суду України від 26 липня 2010 року у справі № 40/35-11/460 у задоволенні позову відмовлено повністю.

З наведеного вбачається, що договір про надання послуг від 01 грудня 2008 року ніким не скасований, не визнаний недійсним та є укладеним, а тому підлягає виконанню в повному обсязі.

Відповідно до ч 1 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як зазначалось вище надані позивачем послуги за договором про надання послуг від 01 грудня 2008 року відповідачем сплачені частково, а тому заявлена позивачем до стягнення сума боргу у розмірі 624360,59 грн. підлягає стягненню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням вставленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів на встановлений договором або законом.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають три відсотки річних в сумі 18841,02 грн. та збитків від інфляції в сумі 64363,28 грн.

Оскільки відповідачем не було здійснено своєчасної оплати, то позивачем заявлено до стягнення у відповідності до п.3.4 договору та ст.ст. 611, 625 Цивільного кодексу України 333264,76 грн. пені.

Однак, як визначено в п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України господарський суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора.

Можливість зменшення розміру неустойки передбачена також в ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зменшити нарахований позивачем до стягнення розмір пені до 100000 грн.

У відповідності до 49 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судові витрати покладаються на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України прийшов до висновку про задоволення касаційної скарги та прийняті у справі рішення та постанова підлягають скасуванню.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 листопада 2010 року та рішення господарського суду міста Києва від 17 серпня 2010 року зі справи № 11/131 скасувати.

3. Позов задовольнити частково.

4 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД" (01133, м.Київ, пров. Лабораторний, 1, ідентифікаційний код 30192071, р/р 260032827 у ВАТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 300335, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" (01133, м. Київ, пров. Лабораторний, 1, ідентифікаційний код 21647378, р/р 26009380000028 в Київській міській філії АКБ "Укрсоцбанк") заборгованість у розмірі 624360,59 грн., пеню у розмірі 100000 грн., 64363,28 грн. індексу інфляції та 3% річних в сумі 18841,02 грн., державне мито у розмірі 8 075,65 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.