21-310во07 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення (перегляд за винятковими обставинами) - Текст документа

Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим та Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим - Бисикало Т.А., -

розглянувши за винятковими обставинами у відкритому судовому засіданні за скаргою Державного підприємства "Радгосп-завод "Алушта" (далі - Підприємство) справу за позовом Підприємства до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим (далі - ДПI) та Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

встановила:

У жовтні 2003 року Підприємство звернулося з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПI від 2 червня 2003 року № 611/23-2-8/004122694 та від 25 вересня 2003 року № 2555/10/25-007 як таких, що прийняті внаслідок неправильного застосування податкового законодавства.

У позові зазначалося, що ДПI провела планову комплексну перевірку дотримання Підприємством податкового та валютного законодавства і на підставі складеного за її результатами 29 травня 2003 року акта прийняла оспорювані рішення, якими донарахувала податок на додану вартість (далі - ПДВ) та застосувала до нього фінансові санкції. Підставою для цього стали допущені позивачем порушення вимог пункту 11.29 статті 11 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , внаслідок чого суми ПДВ від реалізації підприємствам вторинного виробництва виноматеріалів, які, на думку ДПI, є підакцизною продукцією, безпідставно зазначалися в декларації № 2 з метою переведення на спецрахунок та використання на матеріально-технічний розвиток Підприємства.

Господарський суд Автономної Республіки Крим рішенням від 22 січня 2004 року позов частково задовольнив - визнав недійсними зазначені податкові повідомлення-рішення: перше - у частині донарахування ПДВ на суму 473 433 грн 07 коп. та фінансових санкцій з ПДВ в сумі 473 433 грн 07 коп., друге - в частині основного платежу в сумі 672 624 грн та штрафних санкцій у сумі 672 624 грн, поклав на відповідача судові витрати, а в решті позовних вимог відмовив.

Севастопольський апеляційний господарський суд постановою від 27 травня 2004 року змінив рішення суду першої інстанції, виклавши його резолютивну частину в новій редакції. Позов частково задоволено, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення: від 2 червня 2003 року - в частині донарахування ПДВ у сумі 21 744 грн і застосування штрафних санкцій у сумі 21 914 грн, від 13 жовтня 2003 року - в частині донарахування ПДВ у сумі 502 500 грн та застосування фінансових санкцій у сумі 587 732 грн; у решті позовних вимог відмовлено і на відповідача покладено судові витрати.

Вищий господарський суд України постановою від 25 листопада 2004 року рішення апеляційного суду змінив - визнав недійсним податкове повідомлення-рішення від 2 червня 2003 року в частині донарахування ПДВ у сумі 42 476 грн та застосування штрафних санкцій у сумі 42 646 грн.

У скарзі про перегляд справи за винятковими обставинами Підприємство посилається на наявність підстави, встановленої пунктом 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , та просить скасувати ухвалені у справі рішення і направити її на новий розгляд.

Заслухавши представників сторін, перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі та запереченнях доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що суд касаційної інстанції застосував у цій справі положення Закону України від 7 травня 1996 року № 178/96-ВР "Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої" (178/96-ВР) інакше, ніж в інших аналогічних справах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні зазначених норм права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до пункту 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до 1 січня 2004 року було зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету ПДВ з операцій із поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Дія наведеної норми поширюється на підприємства, які здійснюють операції з поставки власної, не віднесеної до підакцизної, сільськогосподарської продукції.

Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1996 року № 365/96-ВР "Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір" (365/96-ВР) передбачено, що цей перелік визначається й обмежується переліками підакцизних товарів, які ввійшли до законів України від 6 лютого 1996 року № 30/96-ВР (30/96-ВР) "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на тютюнові вироби", від 7 травня 1996 року № 178/96-ВР (178/96-ВР) "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої", від 24 травня 1996 року № 216/96-ВР (216/96-ВР) "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них", від 11 липня 1996 року № 313/96-ВР (313/96-ВР) "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)".

У Законі "Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої" (178/96-ВР) , яким керувався суд, для визначення підакцизної продукції вживається слово "виноматеріали".

Саме по собі вживання у зазначеному Законі слова "виноматеріали" не дає підстав відносити будь-яку продукцію, яка позначається цим словом, до підакцизної, оскільки самим Законом до підакцизної продукції віднесено лише спирт та алкогольні напої.

Словом "напій" виходячи з його семантики позначається спеціально приготовлена рідина, призначена для пиття. Алкогольний напій - це напій, який містить алкоголь.

Зважаючи на викладене, до підакцизної продукції може бути віднесено лише ті виноматеріали, які призначені для пиття та містять алкоголь.

Суди попередніх інстанцій не з'ясували, яке призначення має продукція, виготовлена та реалізована позивачем, чи є вона алкогольним напоєм. Тому їх висновок про те, що вона належить до підакцизної продукції, є необгрунтованим, а ухвалені ними рішення, з урахуванням положень статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , - є незаконними та необгрунтованими і відповідно до статті 243 цього Кодексу підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

Скаргу Державного підприємства Радгосп-завод "Алушта" задовольнити.

Постанови Вищого господарського суду України від 25 листопада 2004 року, Севастопольського апеляційного господарського суду від 27 травня 2004 року та рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 січня 2004 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .