Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 07.07.2010 р. (суддя: Шпак В.О.) первісний позов задоволено. Розірвано договір суборенди від 28.12.2005 р., укладений між АКБ "ІМЕКСБАНК" та відповідачем, посвідчений ОСОБА_7, приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу за реєстраційним № 12925.

Зустрічний позов задоволено частково. Зобов’язано ПАТ "Імексбанк" усунути наслідки самовільно проведених будівельних робіт у приміщенні за адресою: м. Хмельницький, вул. Театральна, 40, привівши зазначене приміщення у стан, на момент укладення договору суборенди від 28.12.2005р., зокрема: демонтувати стіни-перегородки, привівши приміщення у відповідність до вимог технічного паспорту від 25.03.2005 р.; облаштувати у підвальному приміщенні вихід на вулицю; замурувати вхід у підвал з першого поверху приміщення, відновивши монолітне перекриття; встановити дверне полотно на основний "парадний" вхід в приміщення. Стягнуто з ПАТ "Імексбанк" на користь ФОП ОСОБА_4 71420,52 грн. боргу з орендної плати. В стягненні 93,48 грн. орендної плати відмовлено. У задоволенні позову в частині зобов’язання ПАТ "Імексбанк" відновити цегляне покриття підлоги приміщення; повернути та встановити в приміщенні стелю з алюмінію, встановити у підвальному приміщенні товарний ліфт відмовлено. Суд вирішив питання про розподіл судових витрат.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.11.2010 р. (судді: Іоннікова І.А., Будішевська Л.О., Веденяпін О.А.) абзац 2 резолютивної частини рішення викладено в іншій редакції: "Розірвати договір суборенди від 28.12.2005 р., укладений між АКБ "ІМЕКСБАНК" та підприємцем ОСОБА_4, посвідчений ОСОБА_7, приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу за реєстраційним № 12925 з 15.03.2010 р."

Рішення господарського суду Хмельницької області від 07.07.2010 р. скасовано в частині задоволення зустрічного позову та стягнення судових витрат з ПАТ "Імексбанк".

В частині зустрічного позову прийнято нове рішення: в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю. В решті рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги та правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Предметом первісних позовних вимог є дострокове розірвання договору суоренди від 28.12.2005 р.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який втілюється в положеннях статей 3 та 627 ЦК України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 652 ЦК України, на підставі якої пред'явлено даний позов, передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна договору з цієї підстави на вимогу заінтересованої сторони в судовому порядку можливе за наявності одночасно чотирьох умов, вказаних у частині другій статті 652 ЦК України, а саме: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування позовних вимог щодо дострокового розірвання договору позивач посилається на глобальні кризові явища в економіці України, що призвело до скорочення клієнтської бази АТ "Імексбанк", скорочення мережі філій та відділень та викликало необхідність закриття філії АТ "Імексбанк" м. Хмельницький, для якої і було орендовано приміщення за спірним договором.

Отже, господарські суди повинні були встановити, чи може ліквідація філії АТ "Імексбанк" вважатися істотною обставиною в розумінні ч.ч. 1, 2 ст. 652 ЦК України, оскільки економічна криза в країні носить загальний характер та у повній мірі стосується обох договірних сторін, не може бути самостійно віднесена до зміни обставин укладання конкретних договорів оренди, якими сторони керувались, та підставою для його розірвання на користь однієї з них.

При цьому, слід зазначити, що нерентабельність та неприбутковість відділення банку стосується діяльності позивача, ризик зміни обставин щодо доцільності його утримання в орендованому приміщенні цілком покладається на нього та не може бути ризиком іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

Зазначене свідчить, що господарські суди в порушення вимог ст. 43 ГПК України не здійснили повний, всебічний та об’єктивний розгляд всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно ст. ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справі лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Враховуючи викладене, рішення та постанову не можна визнати законними та обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 11110 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 07.07.2010 р. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 23.11.2010 у справі № 12/455-10 скасувати, а справу направити до місцевого господарського суду на новий розгляд.