804/15804/15 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість - 14.02.2019 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017р. (суддя - Мельничук В.П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

У липні 2016р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.10.2016р. позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області, яка полягала у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 належної пенсії за період, починаючи з червня 2015р., як ліквідатору аварії наслідків на ЧАЕС 2-ї категорії згідно поданої заяви від 19.05.2015р.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області провести нарахування і виплату ОСОБА_1 (з урахуванням раніше зроблених виплат) пенсію як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорї з дня припинення такого нарахування - з червня 2015р. та відновити і проводити нарахування та виплату йому пенсії як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорї в подальшому.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017р. відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору; апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам ч. 6 ст. 187 КАС Укрпаїни (в редакції до 15.12.2017р.), в частині сплати судового збору; апелянту надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом п'яти днів із моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Відповідач не погодився з ухвалою апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху, звернувся з касаційною скрагою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017р., а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (вредакції до 15.12.2017р.) до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до ч. 3 ст. 189 цього Кодексу, до апеляційної скарги яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

Залишаючи апеляційну скаргу відповідача без руху, суд апеляційної інстанції виходив з її невідповідності вимогам частини шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України щодо необхідності надання документа про сплату судового збору; заявнику надано строк для усунення зазначених в ній недоліків. Відмовляючи у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд виходив з того, що обмежене фінансування бюджетної установи, яка діє як суб'єкт владних повноважень, не може бути підставою для звільнення від сплати судового збору.

З такими висновками апеляційного суду колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам процесуального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки суду апеляційної інстанції не спростовують і є безпідставними, оскільки апеляційним судом встановлено, що апеляційна скарга не відповідає вимогам частини шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України, в частині сплати судового збору, клопотання щодо звільнення від сплати судового збору є необгрунтованим, а тому апеляційний суд обґрунтовано прийняв рішення про залишення апеляційної скарги без руху.

Посилання в обґрунтування касаційної скарги на те, що фінансування Управління щодо сплати судового збору не проводилось, в свою чергу, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) заборонено використання коштів на цілі не передбачені цим Законом, є безпідставним, оскільки станом на час звернення відповідача до суду Законом України "Про судовий збір" (3674-17) пільги по сплаті судового збору для органів пенсійного фонду передбачені не були, а відсутність бюджетного фінансування або його обмежене фінансування на цілі судового збору не є підставою для звільнення від законодавчо встановленого обов'язку з його сплати. Крім того, відповідно до положень ст. 129 Констиуції України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом, водночас звільнення від сплати судового збору є фактично наданням окремим державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними і фізичними особами, які зобов'язані сплачувати судовий збір, що означатиме звуження їх права на звернення до суду.

Також безпідставним є посилання на рішення Верховного Суду України, якими, як зазначає відповідач, вирішувалось питання про звільнення Управління від сплати судового збору, оскільки звільнення сторони від сплати судового збору є правом а не обов'язком суду, яке вирішується судом в кожному конкретному випадку в залежності від наявності обґрунтованих підстав для такого звільнення.

Посилання в обґрунтування касаційної скарги на звільнення пенсійних органів на законодавчому рівні від сплати судового збору з 01.01.2017р. також є безпідставним, оскільки на час подачі апеляційної скарги пенсійні органи такими пільгами наділені не були.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції порушень норм процесуального права не допустив, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.