ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2011 р.
№ 13/134-10
( Додатково див. постанову Київського апеляційного господарського суду (rs12606562) ) ( Додатково див. рішення господарського суду Київської області (rs12052090) )
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Овечкіна В.Е.,
суддів
Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,
за участю представників:
позивача
- ОСОБА_1,
відповідача
- Борисенко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ВАТ "Агропрогрес"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2010
у справі
№13/134-10
за позовом
ПП "Елігас"
до
ВАТ "Агропрогрес"
про
стягнення 14264,65 грн. заборгованості та пені
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Київської області від 27.09.2010 (суддя Наріжний С.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2010 (судді: Гарник Л.Л., Іваненко Я.Л., Пантелієнко В.О.), позов задоволено повністю шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 13870 грн. заборгованості за надані послуги, 394,65 грн. пені та 1426,47 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
ВАТ "Агропрогрес" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати в частині стягнення пені та витрат на оплату послуг адвоката, прийняти нове рішення про відмову в позові в цій частині, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 549 ЦК України та ст.ст. 32, 33, 44 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає неправомірним нарахування пені на суму передоплати охоронних послуг, а також вказує на недоведеність надання адвокатом послуг позивачу та відсутність належних доказів оплати таких послуг.
Колегія суддів, перевіривши в межах вимог касаційної скарги (в частині стягнення 394,65 грн. пені та 1426,47 грн. витрат на оплату послуг адвоката) фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом апеляційної інстанції та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.
Залишаючи без змін первісне рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:
29.07.2005р. між ПП "Елігас" і ВАТ "Агропрогрес" було укладено договір про надання послуг, пов’язаних з охороною державної та іншої власності №2005-02 (далі –договір (а.с.16-18).
Відповідно до п.п.1,2,9.1 договору відповідач передав, а позивач прийняв під охорону об’єкти, перераховані у дислокації (додаток №1 до договору - а.с.19). Вартість послуг визначається на основі протоколу узгодження цін (додаток №2 - а.с.20) та складає 6935 грн. на місяць. Оплата за надані послуги здійснюється відповідачем коштів платіжним дорученням на р/р позивача. Форма розрахунку - попередня оплата в розмірі 50% від вартості послуг по охороні до 5 числа поточного місяця, остаточний розрахунок до 5 числа місяця, наступного за звітним, на підставі отриманого рахунку-фактури і підписання акту виконаних робіт.
Позивач належним чином виконав свої зобов’язання за договором, надавши послуги по охороні об’єкту за адресою: Київська область, смт.Гребінки, вул.Київська, 186, в повному обсязі на суму 17337,50 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийомки виконаних робіт за травень, червень та липень 2010р. (а.с.21-23).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання щодо оплати за надані послуги в повному обсязі не виконав, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 13870 грн.
Тому місцевий суд законно і обґрунтовано стягнув з ВАТ "Агропрогрес" на користь позивача 13870 грн. заборгованості.
Згідно п.9.3 договору у разі порушення відповідачем строків оплати послуг, він сплачує пеню у розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочення оплати.
Як вбачається з розрахунку, що міститься в матеріалах справи, сума пені в розмірі 394,65 грн. є обґрунтованою та підлягає стягненню.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.
Тому суд першої інстанції законно і обґрунтовано стягнув з ВАТ "Агропрогрес" на користь позивача 394,65 грн. пені.
Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх оплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.07.2010р. між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 було укладено договір №2 про надання послуг згідно якого розмір оплати послуг адвоката був встановлений у розмірі 10% від стягнутої суми судом (а.с.26).
На підтвердження понесених позивачем витрат за послуги адвоката в матеріалах справи знаходяться платіжні доручення №59 від 16.08.2010 та №79 від 22.09.2010 на суму 1426,47 грн. (а.с.33-34).
Таким чином, господарський суд Київської області правильно визнав обґрунтованими витрати по сплаті послуг адвоката в сумі 1426,47 грн. та стягнув їх з відповідача.
Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виходячи зі змісту ст.ст. 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Крім того, відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Судами попередніх інстанцій на підставі ретельної правової оцінки умов укладеного між сторонами договору про надання послуг, пов’язаних з охороною державної та іншої власності №2005-02 від 29.07.2005, підписаних сторонами актів здачі-прийомки виконаних робіт за травень-липень 2010 р. та інших наявних у справі доказів в їх сукупності з достовірністю встановлено, а відповідачем не спростовано факт виникнення заборгованості останнього в сумі 13870 грн. заборгованості за надані охоронні послуги, на яку позивачем правомірно нарахована пеня у сумі 394,65 грн. за прострочення передоплати послуг.
Колегія відхиляє недоречні твердження заявника про неправомірність нарахування пені на суму передоплати охоронних послуг, оскільки таке нарахування не суперечить вимогам ст.ст. 549, 611 ЦК України, а умови договору не містять жодних застережень щодо недопустимості стягнення пені за прострочення 50% передоплати від вартості наданих послуг.
Інші наявні заперечення скаржника зводяться передусім до посилань на оцінку судами неналежних доказів (платіжні доручення №59 від 16.08.2010 та №79 від 22.09.2010) та на недоведеність надання адвокатом послуг позивачу за договором від 26.07.2010 №2, однак, по-перше, згідно імперативних приписів ч.2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти докази.
По-друге, виходячи зі змісту п.3.3 договору від 26.07.2010 №2 достатнім доказом надання адвокатом послуг позивачу є факт прийняття судом рішення на користь клієнта, що виключає необхідність додаткового підтвердження цих обставин актом виконаних робіт (наданих послуг), обов'язковості складання якого сторонами згаданий договір взагалі не передбачає.
Натомість, згідно імперативних приписів ч.2 ст. 111 ГПК України у касаційній скарзі не допускаються посилання на недоведеність обставин справи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115, 1117-11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2010 у справі №13/134-10 залишити без змін, а касаційну скаргу ВАТ "Агропрогрес" - без задоволення.
Головуючий, суддя
Судді:
В.Овечкін
Є.Чернов
В.Цвігун