Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники :

Рішенням Господарського суду Житомирської області (суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.) від 17.02.2010 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Гулова А.Г., судді –Пасічник С.С., Щепанська Г.А.) від 27.05.2010 року, у справі № 6/106-Д в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі та доповненні до неї позивач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 42, 43, 33 ГПК України, ст. 652 ЦК України.

Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представників позивача, які підтримали викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представників відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

14.04.2009 року між ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Житомирської філії ВАТ "Житомирський завод силікатних виробів" було укладено договір №23 про надання послуг з перевезення вантажів (т.1 а.с.21-27), відповідно до п.1.1. якого ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Житомирської філії (за договором "виконавець") приймає на себе зобов’язання надавати ВАТ "Житомирський завод силікатних виробів" (за договором "замовник") послуги з перевезення вантажів, та інші, пов’язані з цим послуги.

Відповідно до п.1.2. договору послуга з перевезення вантажів передбачає здійснення подачі залізничних вагонів локомотивом виконавця, які надходять на адресу замовника, від станції Бистра П33, до фронтів навантаження - вивантаження замовника на під’їзну колію №1 та №2, колії знаходяться на балансі Житомирської філії ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ", та забирання вагонів від фронтів навантаження-вивантаження замовника після проведення вантажних операцій до станції Бистра П33.

Вартість послуг визначена виконавцем та замовником у розділі 6 договору.

Зокрема, як передбачено п.6.1. договору, замовник сплачує виконавцю (без ПДВ):

- за перевезення вантажів –15,00 грн. за 1тн. вантажу замовника, перевезену локомотивом виконавця на прийняту для розрахунку за надану послугу відстань –1,0 км (п.6.1.1. договору);

- за інші послуги, пов’язані з виконанням цього договору згідно додатку, що є невід’ємною частиною цього договору (п.6.2.2. договору).

Нарахування ПДВ на суми сплати по цьому договору здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством (п.6.2. договору).

Згідно п.6.6. договору замовник відшкодовує виконавцю плату за пробіг локомотиву виконавця для надання послуг з перевезення вантажів замовника по коліям залізниці від станції Житомир до станції Бистра та в зворотному напрямку, нараховану залізницею на виконавця.

В п.6.8. договору сторони погодили, що виконавець має право на перегляд цін (тарифів) щоквартально у разі:

- зміни ціноутворюючих факторів, технологічних або зовнішніх економічних умов, нормативно-правових актів, що регулюють питання ціноутворення, тарифної політики залізничного транспорту України, цін на паливно-мастильні матеріали, ремонтні роботи, запасні частини та інші матеріальні ресурси;

- зміни інших факторів, що суттєво впливають на конкурентоздатність транспортних послуг виконавця;

- форс-мажорних обставин.

В додатку №1 до договору (т.1 а.с.28) сторони погодили перелік додаткових послуг та їх вартість.

Як свідчать матеріали справи, зокрема лист ВАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів" №395 від 10.04.2009 року (т.1 а.с.102), останнє звернулось до Житомирської філії "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" з пропозиціями про внесення змін до договору №23 від 14.04.2009 року, зокрема до п.6.1.1. щодо зміни ціни за перевезення 1 тн вантажу з 15,00 грн. на 5,58 грн.; виключення п.6.6. з тексту договору, а також внесення змін до п.6.8. шляхом виключення з тексту цього пункту такої підстави для перегляду цін як значне коливання обсягів наданих послуг (робіт), й направило філії для підписання протокол розбіжностей, в якому викладено вказані запропоновані умови (т.1 а.с.103-104).

Матеріали справи не містять доказів відповіді Житомирської філії ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" на пропозицію комбінату силікатних виробів, що дає підстави вважати про прийняття позивачем запропонованого відповідачем протоколу розбіжностей й не спростовується сторонами у справі.

В свою чергу, Житомирська філія ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", звернулась до ВАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів" з листом №389/03 від 24.06.2009 року (т.1 а.с.39, 82), в якому повідомляється про надсилання на адресу комбінату для підписання примірника додаткової угоди №03 від 23.06.2009 року до договору №23 від 14.04.2009 року.

За умовами запропонованої ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" додаткової угоди внесено зміни до п.6.1.1. договору шляхом викладення його в наступній редакції: "за перевезення вантажів 15,00грн. за (одну) тону вантажу замовника, перевезену локомотивом виконавця на прийняту для розрахунку за надану послугу відстань - до 3 км", та доповнено договір пунктом 6.6. в наступній редакції: "замовник відшкодовує виконавцю плату за пробіг локомотива виконавця, для надання послуг з перевезення вантажів замовника по коліях залізниці від станції Житомир до станції Бистра та в зворотному напрямку, нарахованою залізницею на виконавця".

Крім того, за даною додатковою угодою п.6.8. договору викладено в редакції, яка повністю відтворює редакцію цього пункту, викладену у договорі, та внесено зміни до додатку №1 до договору №23 від 14.04.2009 року в частині переліку додаткових послуг та їх вартості.

Однак, 20.07.2009 року ВАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів" направило Житомирській філії ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" лист за вих.№769 (т.1 а.с.40, 83) разом з яким направило підписану додаткову угоду до договору з протоколом розбіжностей та своєю запропонованою вартістю перевезення 1тн вантажу - 5,58грн. на прийняту для розрахунку за надану послугу відстань - 1,0 км (т.1 а.с.41-42) й повідомило, що не погоджується із запропонованими умовами в частині розрахунку вартості перевезення 1тн вантажу, з посиланням на те, що ні у листі №389/03 від 24.06.2009 року, ні в розрахунку вартості перевезення 1тн вантажу не наведено обставин, які б підтверджували настання умов для перегляду ціни.

В свою чергу, ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Житомирської філії, не погоджуючись із умовами, запропонованими ВАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів", звернувся з позовом до останнього в Господарський суд Житомирської області, поставивши вимогу внести зміни у договір №23 від 14.04.2009 року відповідно до додаткової угоди в редакції ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" в особі Житомирської філії, а саме: внести зміни до п.6.1.1. договору та викласти його в наступній редакції: "За перевезення вантажів 15 грн.00 коп. за (одну) тону вантажу замовника, перевезену локомотивом виконавця на прийняту для розрахунку за надану послугу відстань - до 3 км", а також доповнити договір пунктом 6.6. в наступній редакції: "Замовник відшкодовує виконавцю плату за пробіг локомотива виконавця, для надання послуг з перевезення вантажів замовника по коліях залізниці від станції Житомир до станції Бистра та в зворотному напрямку, нарахованою залізницею на виконавця".

В обґрунтування вимоги про внесення змін до п.6.1.1. договору, позивач послався на ст. 188 Господарського кодексу України, а також зазначив, що запропонована відповідачем вартість послуги –5,58грн. за перевезення 1тн. вантажу суперечить діючому економічно обґрунтованому базовому тарифу, розрахованому на виконання п.4 Рішення №1.16/-88р від 02.12.2008 року Адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі №4.7.2-45/2008 (т.1 а.с.31-37).

Відповідач у відзиві №12 від 06.01.2010 року на позовну заяву (т.1 а.с.80-81) заперечив проти вимог позивача, зазначивши, що у встановлені"Правилами обслуговування залізничних під’їзних колій", затвердженими наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 року №644 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24.11.2000 року за №875/5096 (z0875-00) , терміни (20 днів) позивач запропонований комбінатом проект додаткової угоди №03 від 23.06.2009 року до договору №23 від 14.04.2009 року з протоколом розбіжностей відповідачу не повернув, в зв’язку з чим додаткова угода набула чинності в редакції останнього. Вважає запропоноване позивачем збільшення вартості перевезення однієї тони вантажу (п.6.1.1. договору) необґрунтованим, вказуючи, що позивач не навів жодної підстави по підтвердженню настання умов для перегляду цін згідно умов договору від 14.04.2009 року.

Що стосується вимоги позивача про доповнення договору №23 від 14.04.2009 року пунктом 6.6. у редакції, вказаній у додатковій угоді від 23.06.2009 року, відповідач зазначив, що договір містить п.1.2., де сторони встановили, що подача залізничних вагонів локомотивом виконавця, які надходять на адресу замовника, здійснюється від станції Бистра П33, до фронтів навантаження - вивантаження замовника на під’їзні колії відповідача, а забирання вагонів здійснюється від фронтів навантаження-вивантаження замовника після проведення вантажних операцій до станції Бистра П33.

В додаткових поясненнях по справі позивач, в обґрунтування збільшення ціни за перевезення 1тн вантажу, яке він вважає незначним, послався на затверджені наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 30.11.2007 року №1094 "Методичні рекомендації щодо формування тарифів на перевезення вантажів та інші послуги, що надаються ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (v1094650-07) , а також на збиткові результати діяльності філії та постійні зміни ряду ціноутворюючих факторів (коливання обсягів виконуваних робіт, зростання витрат на заробітну плату, підвищення цін на паливно-мастильні матеріали, запасні частини та інші матеріали).

Заявою від 04.02.2010 року (т.1 а.с.125-126) позивач уточнив позовні вимоги та просив внести зміни у договір №23 від 14.04.2009 року відповідно до додаткової угоди №03 від 23.06.2009 року в редакції ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" в особі Житомирської філії, а саме: внести зміни до п.6.1.1. договору та викласти його в наступній редакції: "За перевезення вантажів 15 грн. 00 коп. за (одну) тону вантажу замовника, перевезену локомотивом виконавця на прийняту для розрахунку за надану послугу відстань - до 3 км"; доповнити договір пунктом 6.6 та викласти його в наступній редакції: "Замовник відшкодовує виконавцю плату за пробіг локомотива виконавця, для надання послуг з перевезення вантажів замовника по коліях залізниці від станції Житомир до станції Бистра та в зворотному напрямку нарахованою залізницею на виконавця".

Відмовляючи в позові, суди правомірно виходили із такого.

Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1-2 ст. 632 ЦК України встановлено: ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Даний спір виник в зв’язку з недосягненням сторонами у справі згоди, зокрема, щодо внесення змін до п.6.1.1 договору №23 від 14.04.2009 року в частині встановлення ціни за вартість перевезення 1тн вантажу.

Суди зазначили, що, звертаючись до відповідача з листом від 24.06.2009 року №389/03, позивач не обґрунтував зміни тарифу, а лише надав розрахунок (калькуляцію) вартості перевезення 1 тони вантажу Житомирською філією ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" (т.1 а.с.69-72), який документально не підтверджений.

Отже, фактично, як вбачається з листів позивача №389/03 від 24.06.2009 року та відповідача №769 від 20.07.2009 року (т.1 а.с.39,40,82,83), позивач не визначив умови, за настанням яких виконавець (позивач у справі) має право на перегляд визначених договором від 14.04.2009 року цін, оскільки ні в листі №389/03 від 24.06.2009 року, ні в розрахунку (калькуляції) не наведено обставин, що підтверджували настання умов для перегляду ціни у порядку, встановленому п.6.8. договору.

З цього випливає, що відповідач, не маючи всієї інформації, був позбавлений можливості більш детально вивчити питання щодо обґрунтованості запропонованих позивачем умов.

У позовній заяві позивач також не навів обставин, з якими пов’язувалась би можливість перегляду цін, зазначивши лише, що запропонований відповідачем варіант з визначенням вартості послуги за перевезення 1тн вантажу в сумі 5,58 грн. порушує вимоги п.2 ч.2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" і є зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, а також суперечить діючому економічно обґрунтованому базовому тарифу, розрахованому на виконання п.4 Рішення від 02.12.2008 року Адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі №4.7.2-45/2008.

За висновком суду, з яким погоджується суд касаційної інстанції, позивач безпідставно послався на норму ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскільки за цією нормою порушенням антимонопольного законодавства - зловживанням монопольним становищем на ринку - є порушення, вчинене саме суб’єктом, який займає монопольне становище на ринку, яким не є відповідач.

Твердження позивача про те, що запропонована відповідачем ціна суперечить діючому економічно обґрунтованому базовому тарифу, розрахованому на виконання п.4 Рішення від 02.12.2008 року Адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі №4.7.2-45/2008, також правомірно не взяті до уваги, оскільки в даному рішенні конкретно не зазначено, яка вартість послуги з перевезення 1 тони вантажу, що встановлена позивачем, є економічно необґрунтованою.

До того ж, як вбачається з даного рішення, та як зазначив позивач вже в ході судового розгляду справи, вартість послуги з перевезення 1 тони вантажу розраховувалась ним у відповідності до затверджених наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 30.11.2007 року №1094 "Методичних рекомендацій щодо формування тарифів на перевезення вантажів та інші послуги, що надаються ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (v1094650-07) (т.1 а.с.60-68).

Проте, як правильно відмітив місцевий господарський суд і на що звернула увагу Адміністративна колегія Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в рішенні, вищеназвані Методичні рекомендації не зареєстровані в Міністерстві юстиції України, тому носять рекомендаційний характер для підпорядкованих підприємств позивача, й відповідно не мають силу обов’язкового нормативного акта.

Крім того, слід зазначити, що в п.22 вказаних Методичних рекомендацій (v1094650-07) зазначено, що вартість кожного виду послуг визначається самостійно кожною філією ППЗТ на базі індивідуальних витрат в розрізі видів послуг та технологій перевезень, проте, як вказувалось вище, свій розрахунок (калькуляцію) вартості послуги з перевезення 1 тони - 15,00грн. - позивач належними документальними доказами не підтвердив.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень проти них.

Проте, позивач не надав належних доказів таких обставин, які підтверджували б настання умов для перегляду цін (тарифів) та які передбачені пунктом 6.8. договору №23 від 14.04.2009 року.

Що стосується вимоги позивача про доповнення договору від 14.04.2009 року додатковим пунктом 6.6., згідно якого відповідач відшкодовує позивачу плату за пробіг локомотива позивача, для надання послуг з перевезення вантажів відповідача по коліях залізниці від станції Житомир до станції Бистра та в зворотному напрямку, суди вірно виходили із такого.

Як правильно встановили суди, сторонами не досягнуто згоди щодо цього пункту, оскільки відповідач не погоджується на внесення відповідних доповнень до договору, а умовами договору не передбачено право позивача доповнювати договір пунктами такого змісту.

Підсумовуючи викладене, касаційний суд вважає, що дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарські суди прийняли правильне рішення про відмову в задоволенні позову.

Доводи позивача про те, що відповідно до п.6.8. договору №23 від 14.04.2009 року, в редакції з протоколом розбіжностей, виконавець має право на перегляд цін (тарифів) у разі зміни ціноутворюючих факторів, основними з яких є попит та пропозиція, й у випадку надання послуг з перевезення вантажів пропозицією є плановий (розрахунковий) обсяг перевезень, а попитом - фактичний обсяг перевезень, з чого випливає, що зменшення фактичних обсягів перевезень для відповідача, є зміною ціноутворюючого фактора, є безпідставними, оскільки, п.6.8. договору від 14.04.2008 року, який існує в редакції з врахуванням протоколу розбіжностей відповідача, не передбачає такої підстави для перегляду цін як значне коливання обсягів наданих послуг (робіт), а поняття ціноутворюючого фактора в договорі сторони не розкрили.

Крім того, укладаючи договір №23 від 14.04.2009 року, позивач у своєму проекті договору в п.6.8. включив таку підставу для перегляду цін (тарифів) як значне коливання обсягів надання послуг (робіт), однак, вказаний договір укладено з протоколом розбіжностей відповідача, де саме ця підстава для перегляду цін (тарифів) з умов договору виключена.

Отже, укладаючи договір від 14.04.2009 року №23, сторони усвідомлювали, що значене коливання обсягів надання послуг (робіт) не може бути підставою для перегляду цін (тарифів).

Твердження позивача про те, що Житомирська філія ВАТ "Київ-Дніпропетровське МППЗТ" є підприємством, 100% акцій якого належить державі в особі Міністерства транспорту та зв’язку України й згідно п.5.1 Статуту товариства його засновником та акціонером є держава в особі Міністерства транспорту та зв’язку України, а метою діяльності товариства є отримання прибутку, отже, договори, які не направлені на отримання прибутку, є такими, що суперечать меті ВАТ "Київ-Дніпропетровське МППЗТ", а відтак, і Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , не беруться до уваги, оскільки встановлення обставин щодо суперечності угоди інтересам держави і суспільства не є предметом розгляду у даній справі.

Враховуючи наведене постанова Житомирського апеляційного господарського суду є законною і обґрунтованою, а касаційна скарга такою, що ґрунтується на помилковому тлумаченні положень чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Житомирської філії ВАТ Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 27.05.2010 року у справі № 6/106-Д залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 27.05.2010 року у справі № 6/106-Д –без змін.