815/6808/17 Про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон - 12.02.2019 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 у справі №815/6808/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" (далі - ТОВ "Дунайська імпортна компанія") звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати противоправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UА500060/2017/0000110/2 від 26.07.2017; визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 500060/2017/00825 від 26.07.2017.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав про безпідставність прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та визначення митної вартості за другорядним (резервним) методом, оскільки ним надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.02.2018 в позові відмовлено.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції погодився з доводами відповідача про те, що у документах, які надані позивачем до Одеської митниці ДФС разом з МД № UA500060/2017/012350 від 23.07.2017 містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларантом не було надано до митниці витребувані додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, у зв'язку з чим у відповідності до пункту 2 частини шостої статті 54 Митного кодексу України, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено з підстав надання позивачем митному органу всіх передбачених чинним законодавством документів, необхідних для визначення митної вартості ввезеного товару, та обґрунтованості вимог щодо скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, Одеська митниця ДФС оскаржила його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.02.2018.

В обґрунтування своїх вимог Одеська митниця ДФС посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статей 53, 54, 58 Митного кодексу України.

Так, у касаційній скарзі відповідач зазначає про правомірність дій митниці щодо прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці ДФС разом з МД № /2017/010784 року містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларантом не було надано до митниці витребувані додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Зокрема, зазначає, що у поданих до митного оформлення документах відсутні відомості про вартість перевезення товарів, клас такого товару, що виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 05.07.2017 між ТОВ "Дунайська імпортна компанія" та фірмою Frutopolis S.A. (Греція) був укладений зовнішньо - економічний Контракт № 341/17.

Відповідно до умов Контракту фірма Frutopolis S.A. зобов'язалася поставляти, а ТОВ "Дунайська імпортна компанія" приймати та оплачувати товар, вказаний у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Контракту, в порядку та на умовах, обумовлених в Контракті.

Так, відповідно до специфікації № 20 від 23.07.2017 до Контракту № 341/17 від 05.07.2017 та інвойсу № 076 від 23.07.2017, фірма Frutopolis S.A. на умовах поставки РСА FСА-Скідра поставила ТОВ "Дунайська імпортна компанія" товар.

На підставі Договору про надання послуг між позивачем та ТОВ "Брокерська Експедиційна Компанія "Атаман-Груп" декларантом Бєловим Д.Д. з метою митного оформлення товару ТОВ Дунайська імпортна компанія для підтвердження його митної вартості до митного поста Одеса-Порт Одеської митниці ДФС була подана електронна митна декларація № UA 500060/2017/012350, де було визначено митну вартість товару, що імпортується, за основним методом - за ціною зовнішньо - економічного Контракту № 341/17 від 05.07.2017.

До митного оформлення для підтвердження митної вартості декларантом були подані наступні документи: зовнішньоекономічний контракт № 341/17 від 05.07.2017, специфікацію до контракту про постачання товару, інвойс, прайс-листи виробника, пакувальний лист, сертифікат походження товару, митна декларація країни відправлення, документи, які підтверджують транспортні витрати (контракти з перевізниками, рахунок-фактура, автотранспортна накладна, договір-заявка, довідка про транспортні витрати, книжка МДП).

Під час митного контролю товарів за митною декларацією (МД) № UA 500060/2017/0012350 програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв'язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості.

Також під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № UA 500060/2017/012350 Одеською митницею ДФС було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містять всіх відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів за всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) до митного оформлення надано декларація країни відправлення від 14.07.2017 № 17GRЕХ410100047067, у якій не визначений клас (А.В.) товару, що не дає змоги перевірити вартість товару.

2) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Проте, до митного оформлення надано лише лист від "Маsiv Аvto" SRL від 14.07.2017 б/н та рахунок-фактура від "IRLUХ-ТRANS" SRL від 23.07.2017 №6, при цьому, у наданих транспортних документах (СМR від 23.07.2017 № 0061425) наведені підприємства не значиться.

Декларанту було запропоновано, відповідно до пункту 3 статті 53 Митного кодексу України для підтвердження заявленої митної вартості протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також, у відповідності до статті 254 Митного кодексу України, було запропоновано надати переклад копії митної декларації країни відправлення на українську мову. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Крім того, у графі 33 рішення про коригування митної вартості зазначено, що в органі доходів і зборів відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами по товарам №1 тому відповідно до статей 59, 60 Митного кодексу України неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62, 63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в органі доходів і зборів відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Відповідно до п.1 статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58- 63 Митного кодексу України, митна вартість товару №1 буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) резервним методом. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС, з урахуванням попередніх прийнятих рішень про визначення митної вартості, та здійснення поставки в межах одного контракту встановлено, що: рівень митної вартості товару № 1 МД є більшим (МД від 15.07.2017 № UА500060/2017/011340, МД від 15.07.2017 № UА102150/2017/203185), та становить 0.65 дол. США/кг. нетто, ніж заявлено декларантом 0,50 дол. США/кг нетто.

Відповідачем було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UА500060/2017/0000110/2 від 26.07.2017 та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 500060/2017/00825 від 26.07.2017.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої п'ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано митному органу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України.

Щодо доводів скаржника про виявлені при здійсненні митного контролю розбіжності та невідповідності у поданих декларантом документах, зокрема, щодо відсутності в декларації країни відправлення інформації щодо класу товару (А,В) встановлено, що крім інвойсу та експортної митної декларації декларантом надано специфікацію до Контракту на постачання товару, прайс-листи виробника товару та пакувальний лист, в яких зазначено розподілення товару на класи. Тобто, з наданих позивачем документів митний орган мав можливість встановити клас товару, який ввозився ТОВ "Дунайська імпортна компанія".

Крім того, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, відсутність розподілення товарів по класах не є визначальним для підтвердження митної вартості товару, оскільки в Державному класифікаторі продукції та послуг (систематизоване зведення назв угруповань продукції та послуг, кодування яких побудовано на ієрархічній системі класифікації) відсутнє розподілення товару, який ввозив позивач, по класах.

Так, згідно Державного класифікатору продукції та послуг, затвердженого наказом Держспоживстандарту України 11.10.2010 № 457 "Про затвердження та скасування національних класифікаторів" товару "персики" визначений єдиний код " 0809309000" та одна позиція у класифікаторі, без розподілення вказаних товарів на класи А і В.

Відсутність розподілення товару на класи не є розбіжностями у числових значеннях митної вартості товару, які б унеможливили визначення митної вартості за першим методом - ціною контракту.

На підтвердження транспортних витрат декларантом було надано до митного органу: контракт на перевезення № 342, укладений між позивачем та "IRLUX - TRANS" SPL від 17.07.2017; договір від 14.03.2017 на транспортно-експедиційне обслуговування, укладений між "IRLUX - TRANS" SPL та SRL "Tintoreto-Trans", який здійснював перевезення; договір-заявку від 29.06.2017 року; рахунок-фактуру; довідку про транспорті витрати, CMR0009110.

Подані документи містять усі відомості, на підставі яких митний орган мав можливість дійти висновку про підтвердження витрат підприємства на транспортування товару, заявленого декларантом до митного оформлення, відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України.

Крім того, позивачем до матеріалів справи було надано акт виконаних робіт, довідка банку та платіжне доручення на підтвердження оплати перевезення вантажу, що разом із переліченими вище документами, також дає змогу зробити висновок про належне підтвердження ТОВ "Дунайська імпортна компанія" витрат на транспортування товару.

На підстави викладеного, Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Отже, рішення суду апеляційної інстанції щодо скасування рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є правильним та підлягає залишенню без змін.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.