807/12/18 Про поновлення на роботі в органах внутрішніх справ України, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 12.02.2019 Прийняття

1.1. - визнати незаконними і скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області за № 132 від 05 лютого 2013 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників УМВС області" про звільнення слідчого слідчого відділення Перечинського районного відділу (з обслуговування Перечинського та Великоберезнянського районів) Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області лейтенанта міліції ОСОБА_2 за пп."є" п.64 (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби;

1.2. - визнати незаконними і скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області за № 31 о/с від 12 лютого 2013 року про звільнення з органів внутрішніх справ слідчого слідчого відділення Перечинського районного відділу (з обслуговування Перечинського та Великоберезнянського районів) Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області лейтенанта міліції ОСОБА_2;

1.3. - поновити позивача на службі в органах Національної поліції України на посаді, аналогічній займаній до звільнення: слідчого слідчого відділення Перечинського районного відділу з обслуговування Перечинського та Великоберезнянського районів) Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області;

1.4. - стягнути середнє грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

2. Від відповідача надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду, яку останній обґрунтовує тим, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, встановлений статтею 122 КАС України. Представник відповідача стверджує, що з оскаржуваним наказом позивач ознайомився 12 лютого 2013 року. Отже, перебіг строку звернення до суду, визначений Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) розпочався з 12 лютого 2013 року. Також 12 лютого 2013 року позивач одержав трудову книжку за № НОМЕР_1 та військовий квиток НОМЕР_2. Оскільки позивач звернувся до суду з приводу визнання протиправним та скасування наказу про його звільнення лише 09 січня 2018 року, останній пропустив місячний строк встановлений чинним законодавством України щодо поновлення його на займаній посаді.

3. 28 лютого 2018 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якій він спростовує факт пропуску строку звернення до адміністративного суду наступним. Вважає, що позивач звернувся до суду протягом встановленого законом строку з моменту набуття чинності судового рішення, яке реабілітувало позивача, нівелювало підстави, за якими його було звільнено, надало йому право звернутися із позовом про відновлення попереднього становища. При цьому, якщо суд вважає строк звернення до суду пропущеним, представник позивача просив суд вважати його таким, що пропущений з поважних причин та поновити його.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

4. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду.

5. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не дотримано місячного строку звернення до суду, що був передбачений ч.5 ст. 122 КАС України. Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ці обставини підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Враховуючи викладене, судом не встановлено наявності поважних причин, за яких позивач не міг дотриматися місячного строку на звернення до Закарпатського окружного адміністративного суду.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

6. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

7. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року апеляційна скарга залишена без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін.

8. Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, зазначив, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України (2747-15) певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Таким чином, суд встановив, що позивач, будучи обізнаним про можливе порушення своїх прав, свобод чи інтересів у встановлений строк звернення до суду не звернувся, і не надав до суду доказів на підтвердження обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

9. ОСОБА_2 (далі - скаржник) у жовтні 2018 року звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року і постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року.

10. В касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року і постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року і передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

11. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що тільки 30 листопада 2017 року після прийняття рішення про закриття кримінального провадження щодо нього у зв'язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення (оскільки не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості і вичерпані можливості їх отримати) ОСОБА_2 стало відомо про безпідставність його звільнення. Вважає, що для визначення моменту виникнення права для звернення до суду із позовом важливими є як об'єктивні, так і суб'єктивні моменти. Важливий сам факт порушення права, а також обставини, за яких особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права. Після прийняття 30.11.2017р. Великоберезнянським районним судом ухвали про закриття кримінального провадження і набуття цим рішенням законної сили став очевидним факт порушення права.

12. Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2019 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. Старший лейтенант міліції ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді слідчого слідчого відділення Перечинського районного відділу (з обслуговування Перечинського та Великоберезнянського районів) Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області. За наслідками службового розслідування за фактом затримання за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 Кримінального кодексу України, помічника дільничного інспектора міліції Великоберезнянського відділення міліції Перечинського районного відділу (з обслуговування Перечинського та Великоберезнянського районів) Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області сержанта міліції Звіра Р.В. та слідчого слідчого відділення Перечинського районного відділу (з обслуговування Перечинського та Великоберезнянського районів) Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області ОСОБА_2, винесено наказ начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області від 05.02.2013р. за № 132 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників УМВС області".

14. 12 лютого 2013 року Управління МВС України в Закарпатській області прийняло наказ за № 31 о/с "По особовому складу", відповідно до якого старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 слідчого слідчого відділення Перечинського районного відділу (з обслуговування Перечинського та Великоберезнянського районів) УМВС України в Закарпатській області з 13.02.2013р. звільнено з органів внутрішніх справ за пп. "є" п. 64 (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

15. З вказаним наказом позивач ознайомлений 12.02.2013р., що підтверджується його підписом на витязі з наказу за № 31 о/с від 12.02.2013р. Також в матеріалах справи наявна копія розписки ОСОБА_2 про те, що 12.02.2013р. останньому вручено військовий квиток серії НОМЕР_2 та трудову книжку серії НОМЕР_1.

16. Позивач звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із цим позовом 09.01.2018р.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

17. Частина 1 статті 99 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017р.): адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

18. Абзац перший частини 2 статті 99 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017р.): для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

19. Частина 3 статті 99 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017р.): для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

20. Стаття 100 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017р.): адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

21. Частина 1 статті 122 КАС України (в редакції чинній після 15.12.2017р.): позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

22. Частина 3 статті 122 КАС України (в редакції чинній після 15.12.2017р.): для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

23. Частина 5 статті 122 КАС України (в редакції чинній після 15.12.2017р.): для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

24. Частина 3 статті 123 КАС України (в редакції чинній після 15.12.2017р.): якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

25. Пункт 8 частини 1 статті 240 КАС України (в редакції чинній після 15.12.2017р.): суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

26. Частина 1 статті 233 Кодексу законів про працю України: працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

27. Підпункт "є" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення №114): Особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): за порушення дисципліни.

28. Підпункт "й" пункту 64 Положення №114: особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, яким накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати посади або займатися діяльністю, що пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, чи кримінального правопорушення.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

29. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

30. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

31. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

32. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

33. При цьому, строк в один місяць визнано законодавцем достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає незаконним своє звільнення, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за захистом свої прав та законних інтересів.

34. У справах про звільнення місячний строк звернення до суду обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

35. Наведені правила щодо строку звернення до адміністративного суду та наслідків пропущення цього строку були ідентичними як на момент звільнення ОСОБА_2 зі служби, так і на момент звернення з цим позовом до суду.

36. Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.02.2013р. ОСОБА_2 ознайомився з наказом про звільнення та отримав трудову книжку, строк звернення з цим позовом до адміністративного суду сплинув 12.03.2013р.

37. Отже, Суд погоджується з висновком про пропуск ОСОБА_2 місячного строку звернення до адміністративного суду.

38. Європейський суд з прав людини в пункті 35 рішенні від 12 березня 2013 року у справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" (Заява N 20347/03) зазначив, що пункт 1 статті 6 ( Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) ) гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом ''. Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання такого права стосовно неповнолітніх та психічно хворих осіб ''. Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з'ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою ''.

39. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

40. Враховуючи значний час, який сплинув з моменту закінчення строку звернення до адміністративного суду, Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, оскільки з позовної заяви та доданих до неї документів випливає, що позивачем не було наведено причин, які унеможливлювали чи, незалежно від його волі, заважали йому своєчасно звернутися за судовим захистом.

41. Так, сама по собі наявність кримінального провадження відносно скаржника не може свідчити про існування об'єктивних перешкод для подання ним адміністративного позову у визначений законодавством строк. Зокрема, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що наведені обставини якимось чином позбавляли можливості його в реалізації права на звернення до суду.

42. Крім того, підставою для прийняття спірного наказу про звільнення позивача з займаної посади було порушення ним дисципліни (підпункт "є" пункту 64 Положення№114), а не факт притягнення його до кримінальної відповідальності (підпункт "й" пункту 64 Положення №114), що є самостійною правовою підставою для звільнення.

43. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним сторонами. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

44. Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

45. Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.