813/1307/17 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику податків, відповідно, збільшено суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів, а також з акцизного податку - 12.02.2019 Прийняття

У квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Снєжка-Україна" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02 грудня 2016 року за № 0005101411 та № 0005111411, якими позивачу, відповідно, збільшено суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів у розмірі 364 грн 94 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 91 грн 24 коп., а також з акцизного податку у розмірі 1 824 грн 68 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 456 грн 17 коп., з мотивів безпідставності їх прийняття.

18 травня 2017 року постановою Львівського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року, адміністративний позов задоволено в повному обсязі, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 02 грудня 2016 року за № 0005101411 та № 0005111411.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з протиправності спірних податкових повідомлень-рішень внаслідок недоведеності податковим органом складу податкових правопорушень та безпідставності зміни коду УКТ ЗЕД.

11 вересня 2017 року відповідач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі податковий орган посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме частини першої статті 69 Митного кодексу України, Основних правил інтерпретації класифікації товарів згідно УКТЗЕД, затверджених Законом України "Про митний тариф України" від 19 вересня 2013 (584-18) року. Скаржник зазначає, що судами не враховано, що товари містять більш як 50% мас. Ксилолу, відтак код товару має бути визначено згідно з УКТ ЗЕД 2707 30 90 00, що зумовлює необхідність віднесення такого товару до переліку підакцизних.

11 вересня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги до 25 вересня 2017 року (суддя Бухтіярова І. О.).

02 жовтня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за наслідком усунення податковим органом недоліків касаційної скарги в установлений судом строк та витребувано з Львівського окружного адміністративного суду справу № 813/1307/17.

30 жовтня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

11 січня 2018 року справа №813/1307/17 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

19 березня 2018 року справу № 813/1307/17 разом з матеріалами касаційної скарги передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у листопаді 2016 року посадовими особами податкового органу проведено документальну невиїзну перевірку дотримання платником податків законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежiв, правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів за відповідними митними деклараціями, за результатами якої складено акт перевірки від 22 листопада 2016 року № 291/14-11/30648854 (далі - акт перевірки).

02 грудня 2016 року податковим органом на підставі акта перевірки та згідно з підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням № 0005111411 за порушення вимог підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку у розмірі 1 824 грн 68 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 456 грн 17 коп. на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням-рішенням № 0005101411 за порушення вимог абзацу "в" пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187 та пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів у розмірі 364 грн 94 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 91 грн 24 коп. на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Судами попередніх інстанцій установлено, що склад податкових правопорушень, покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, доводиться податковим органом з посиланням на неправильне визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД, визначеного позивачем при розмитненні імпортного товару (УКТ ЗЕД 3814 00 90), що обумовило необхідність додаткового нарахування акцизного збору та податку на додану вартість.

Склад правопорушення, передбаченого підпунктом 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України, полягає у неправильному визначенні грошового зобов'язання з акцизного податку та податку на додану вартість при ввезенні на митну територію України нафтопродуктів, скрапленого газу, речовин, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне, зокрема, за кодом УКТ ЗЕД 2707 30 90 00.

Судом встановлено, що до митного оформлення за митними деклараціями від 25 травня 2016 року № 209000021/2015/001233, від 11 серпня 2016 року №209000021/2016/002949, від 15 вересня 2016 року №209000021/2016/003798, від 28 жовтня 2016 № 209000021/2016/004902 оформлений товар з описом - "Розчинник складний органічний на основі ксилолу: Розчинник складний органічний на основі ксилолу: ROZCIEСCZALNIK DO ЊNIEЇKA NA RDZE", склад - ксилол 71,2 мас.% (в т.ч. етилбензол як ізомер ксилолу 15,9 мас.%), бутилацетат 21,1 мас,%, бутанол. Використовується як розчинник для грунтоемалі"

За змістом частин першої та четвертої статті 69 Митного кодексу України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

Відповідно до пункту 1 Основних правил, для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил: 2 (b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

Відповідно до правила 3 (а) у разі коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином: перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару.

Пунктом 6 Основних правил передбачено, що для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.

Оцінюючи обставини справи, суди обґрунтовано виходили з того, що згідно з поясненнями до товарної позиції 3814 до неї включаються органічні розчинники та розріджувачі (з вмістом або без вмісту 70 мас. % чи більше нафтових фракцій, в тому числі ксилолу) за умови, що вони не є окремими сполуками визначеного хімічного складу і в іншому місці не зазначені. Вказана класифікаційна група має більш детальних опис товару, який підлягав розмитненню, що виключає можливість віднесення такого товару до групи 27.

Сума податку на додану вартість з товарів, ввезених на митну територію України, визначається на підставі положень пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, з урахуванням розміру нарахованого і включеного до вартості товару акцизного податку. Відтак, збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість можливе за умови доведення податковим органом факту неправильного визначення акцизного податку, що спростовано за наслідком судового розгляду у цій справі.

Виходячи із змісту частини шостої статті 69 Митного кодексу України, штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями, серед іншого, є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відсутність або недоведеність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій за таке правопорушення.

Верховний Суд погоджується в висновком судів попередніх інстанцій про недоведеність відповідачем наявності складу податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, і відтак, безпідставне збільшення грошових зобов'язань з акцизного податку та податку на додану вартість.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року у справі № 813/1307/17 залишити без змін.