855/195/19 Про скасування постанови ЦВК в частині та зобов`язання вчинити певні дії - 01.07.2019 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправною та скасування постанови в частині та зобов`язання вчинити дії,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2019 року (колегія суддів у складі: Сорочка Є.О., Коротких А.Ю., Федотова І.В.)

Короткий зміст позовних вимог

27 червня 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії (далі - відповідач, ЦВК, Комісія), в якому позивач просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову ЦВК від 22 червня 2019 року № 1166 в частині відмови в реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_1, висунутого у порядку самовисування на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року;

- зобов`язати ЦВК зареєструвати ОСОБА_1 кандидатом у народні депутати України, висунутого у порядку самовисування на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова в частині відмови в реєстрації його кандидатом у народні депутати України є необґрунтованою, протиправною та підлягає скасуванню, оскільки ним у повній мірі були виконані вимоги закону щодо подання відповідачу документа про внесення грошової застави. Вважає, що оскаржувана постанова порушує його виборчі права.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2019 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що складений та підписаний власноручно позивачем документ "квитанція", у якому позивач навів інформацію про відправлення ним поштовим голубом готівкових коштів до Державної казначейської служби України, не є документом, що підтверджує внесення грошової застави на спеціальний рахунок ЦВК.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, узагальнені доводи скаржника та виклад позиції інших учасників справи

Позивач подав апеляційну скаргу на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2019 року, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що квитанція про внесення грошової застави від 11 червня 2019 року № 11-06/19 відповідно до статті 56 Закону України "Про вибори народних депутатів України" містить інформацію, що саме позивач як кандидат у народні депутати України після початку виборчого процесу та подання документів до ЦВК вніс грошову заставу у розмірі, передбаченому законодавством на спеціальний рахунок ЦВК.

Крім того, зазначає, що посилання на норми Закону "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (2346-14) є неправильним застосуванням норм матеріального права у зв`язку з тим, що вказаний Закон не містить порядку внесення грошової застави на спеціальний рахунок ЦВК, не встановлює форми та змісту документа про внесення грошової застави, а тому не підлягає застосуванню у даній справі.

Вважає, що ним не був порушений порядок внесення грошової застави, передбачений статтею 56 Закону України "Про вибори народних депутатів України".

Також, зазначає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку щодо його матеріального стану, відмовивши у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову та просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції.

Рух адміністративної справи

Ухвалою Верховного Суду від 1 липня 2019 року відкрито провадження за даною апеляційною скаргою та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 1 липня 2019 року о 17:00 год.

У судове засідання не з`явився позивач, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Однак з врахуванням положень ч.3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання позивача не перешкоджає розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги з мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, та просив відмовити в її задоволенні.

Фактичні обставини справи

17 червня 2019 року ОСОБА_1 подано до ЦВК заяву щодо його реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 140 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

22 червня 2019 року ЦВК винесено постанову № 1166 про відмову в реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_1, висунутого в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 140 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

Вказана постанова обґрунтована тим, що всупереч вимогам пункту 4 частини другої статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" ОСОБА_1 не додано документа про внесення грошової застави. Також, вказано, що ОСОБА_1 додав "квитанцію", яка, на його думку, обґрунтовує її внесення. При цьому кошти від нього на спеціальний рахунок ЦВК не надходили.

Таким чином, ЦВК дійшла висновку, що передбачений пунктом 4 частини другої статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" документ про внесення грошової застави кандидатом у народні депутати України відповідно до статті 56 цього Закону не подано.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів Верховного Суду виходить з такого.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , Законом України від 17.11.2011 № 4061-VI "Про вибори народних депутатів України" (4061-17) (далі - Закон № 4061-VI (4061-17) ), Законом України від 30.06.2004 №1932-IV "Про Центральну виборчу комісію" (1932-15) (далі - Закон № 1932-IV (1932-15) ), в редакціях, що були чинними на момент виникнення цих правовідносин, та підзаконними нормативно-правовими актами, прийнятими на їх виконання.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини другої статті 76 Конституції України народним депутатом України може бути обрано громадянина України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п`яти років.

Згідно з частиною третьою статті 77, пунктом 20 частини першої статті 90 Конституції України, порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється законом.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1932-IV ЦВК є постійно діючим колегіальним державним органом, який діє на підставі Конституції України (254к/96-ВР) , цього та інших законів України і наділений повноваженнями щодо організації підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, всеукраїнського і місцевих референдумів в порядку та в межах, встановлених цим та іншими законами України.

Статтею 2 Закону № 1932-IV встановлено, що Комісія відповідно до своїх повноважень забезпечує дотримання передбачених Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України принципів і засад виборчого процесу, реалізацію виборчих прав громадян України та права на участь у референдумі, однакове застосування законодавства України про вибори і референдуми на всій території України. Комісія будує свою діяльність на принципах верховенства права, законності, незалежності, об`єктивності, компетентності, професійності, колегіальності розгляду і вирішення питань, обґрунтованості прийнятих рішень, відкритості і публічності.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 1932-IV Комісія та її члени зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами України.

Згідно з пунктом 6 статті 19 Закону № 1932-IV комісія реєструє кандидатів у народні депутати України в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону № 4061-VI кандидати у депутати в одномандатних округах реєструються ЦВК за умови подання їй документів, передбачених статтею 55 цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 55 Закону № 4061-VI ЦВК реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред`явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону, та отримання нею, зокрема, документа про внесення грошової застави відповідно до статті 56 цього Закону.

Відповідно до пунктів 1, 1-2 Роз`яснення щодо застосування деяких положень Закону № 4061-VI (4061-17) під час реєстрації кандидатів у народні депутати України, затвердженого постановою ЦВК від 29.05.2019 № 909 Комісія реєструє кандидата в депутати за умови отримання документів, передбачених частиною першою статті 54, частинами першою, другою статті 55 Закону, які обов`язково повинні містити відомості, зазначені у наведених нормах Закону. Відповідно до частини другої статті 55 Закону ЦВК реєструє кандидата в депутати, який балотується в одномандатному виборчому окрузі в порядку самовисування, за умови пред`явлення ним особисто документа, який підтверджує особу та громадянство України, а саме паспорта громадянина України або тимчасового посвідчення громадянина України (для осіб, недавно прийнятих до громадянства України), та за умови отримання документів, визначених у вказаній нормі Закону.

Згідно з частиною другою статті 56 Закону № 4061-VI партія, яка висунула кандидата в депутати в одномандатному окрузі, кандидат у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, після початку виборчого процесу та до подання документів ЦВК для реєстрації вносить на спеціальний рахунок ЦВК грошову заставу в розмірі десяти розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлено у 2019 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 4173 гривні.

Системний аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що подання особою документа про внесення грошової застави у розмірі 41 730,00 грн. на спеціальний фонд ЦВК є однією з обов`язкових умов реєстрації такої особи кандидатом у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування.

Відповідно до частини четвертої статті 55 Закону № 4061-VI ЦВК видає особі, яка подала документи, зазначені у частині першій або частині другій цієї статті, довідку про їх прийняття. Довідка має містити перелік прийнятих документів, число, місяць і рік, а також час їх прийняття, посаду і прізвище особи, яка прийняла документи.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановив суд першої інстанції, у довідці ЦВК від 17 червня 2019 року, виданій на виконання вимог наведеної статті, зазначено, що серед поданих позивачем документів відсутній документ про внесення грошової застави.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, у якості документа про внесення грошової застави позивач подав до ЦВК підписану ним власноручно квитанцію від 11 червня 2019 року № 11-06/19, у якій вказано: " 11.06.2019 ОСОБА_1 вніс грошову заставу в готівковій формі в розмірі 41 730 грн. на номер спеціального рахунку Центральної виборчої комісії, відкритого для зарахування грошової застави кандидатів у народні депутати України '' шляхом поштового відправлення повітряним видом транспорту, а саме поштовим голубом на адресу банку отримувача Державної казначейської служби України грошову заставу в готівковій формі в розмірі 41 730 грн. та платіжне доручення № 000010619 від 11.06.2019".

У позовній заяві та апеляційній скарзі позивач наполягає, що зазначена квитанція містить необхідну інформацію, визначену статтею 55 Закону № 4061-VI, а також вказує, що норми чинного законодавства не містять вимог щодо форми та змісту документа про внесення грошової застави.

Верховний Суд зазначає, що дійсно, чинне законодавство не містить конкретних вимог щодо форми та змісту документа про внесення грошової застави. Водночас, аналіз норм Закону № 4061-VI (4061-17) свідчить про те, що визначений у пункті 4 частини другої статті 55 цього Закону документ, має підтверджувати внесення у встановленому порядку відповідних коштів на спеціальний рахунок ЦВК, а не лише містити посилання на внесення таких коштів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що підписаний власноручно позивачем документ "квитанція", у якому позивач навів інформацію про відправлення ним поштовим голубом готівкових коштів до Державної казначейської служби України, не є документом, що підтверджує внесення грошової застави на спеціальний рахунок ЦВК.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України визначає Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (2346-14) .

Як вбачається з матеріалів справи та правильного встановлено судом першої інстанції, доказів подання позивачем до ЦВК будь-яких документів, визначених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (2346-14) , чи іншими чинними нормативно-правовими актами, які б свідчили про здійснення ОСОБА_1 у встановленому порядку внесення коштів на відповідний рахунок відповідача (шляхом банківського переказу, внесення готівки через касу банку тощо), матеріали справи не містять.

Разом з тим, з долученої до відзиву на позовну заяву довідки ЦВК від 27 червня 2019 року № 89 станом на 15:00 год. 27 червня 2019 року на відповідний рахунок відповідача кошти ОСОБА_1 не надходили.

Отже, з наданих доказів та інших матеріалів справи, не встановлено надходження на спеціальний рахунок ЦВК коштів від ОСОБА_1 .

Відповідно до пунктів 1 Роз`яснення щодо застосування деяких положень Закону № 4061-VI (4061-17) під час реєстрації кандидатів у народні депутати України, затвердженого постановою ЦВК від 29.05.2019 № 909 виявлення обставин, які позбавляють особу, висунуту кандидатом у депутати, права бути обраною депутатом відповідно до статті 9 Закону за змістом пункту 7 частини першої статті 60 Закону належить до повноважень Центральної виборчої комісії. При цьому документ вважається таким, що не поданий для реєстрації кандидатом у депутати, в разі відсутності в ньому відомостей, які обов`язково повинні міститися у такому документі.

З огляду на викладене, Суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що поданий позивачем документ "квитанція" не є документом про внесення грошової застави у розумінні пункту 4 частини другої статті 55 Закону № 4061-VI.

Відомостей та доказів подання позивачем до ЦВК інших документів про внесення грошової застави, матеріали справи не містять.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 60 Закону № 4061-VI ЦВК відмовляє в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати в разі відсутності документів, зазначених у частині першій статті 54 чи частинах першій або другій статті 55 цього Закону.

Таким чином, оскільки позивачем не було подано до ЦВК документа про внесення грошової застави, що зазначений у пункті 4 частини другої статті 55 Закону № 4061-VI, а подана позивачем "квитанція" таким документом не є, то суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого та законного висновку про правомірність спірної постанови відповідача та відсутність підстав для її скасування.

Твердження позивача про те, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку щодо його матеріального стану, відмовивши у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки звільнення від сплати судового збору є не обов`язком, а правом суду, яке він може реалізувати з урахуванням майнового стану сторони та лише за наявності визначених у пунктах 1-3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" умов.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що предмет даної справи не відповідає умові, визначеній у пункті 3, а позивачем не наведено відомостей та не надано доказів на підтвердження визначених у пункті 2 умов. Водночас, позивач у поданому клопотанні наполягає на існуванні обставин, визначених пунктом 1.

Разом з тим, як правильно встановлено судом першої інстанції, з автобіографії позивача вбачається, що останній з жовтня 2015 року працює на різних посадах в органах місцевого самоврядування та громадських організаціях, з грудня 2015 року по теперішній час надає правову допомогу фізичним та юридичним особам на підставі цивільно-правових договорів. Крім того, позивач в позовній заяві зазначає про направлення ним коштів у розмірі 41730 грн. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наведене у своїй сукупності свідчить про відсутність належних доказів та підстав вважати майновий стан позивача незадовільним, а тому підстави для задоволення клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору відсутні.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд вважає, що оскаржене рішення суду першої інстанції, яке є предметом перегляду в цій справі, законне та обґрунтоване, висновки цього суду відповідають нормам матеріального та процесуального права, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення суду відсутні.

При поданні апеляційної скарги в цій справі позивачем, з врахуванням заявленого ним клопотання, не сплачено судового збору. А тому з урахуванням вимог частини дев`ятої статті 273 КАС України питання про його стягнення суд вирішує цією постановою.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

З матеріалів апеляційної скарги та оскаржуваного судового рішення встановлено, що позивач є фізичною особою, звернувся до суду в 2019 році та заявив позовну вимогу немайнового характеру.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу в розрахунку на місяць станом на 1 січня 2019 року - 1921 грн. 00 коп.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання фізичною особою до адміністративного суду позову немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підпунктом 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Оскільки, як зазначалось вище, звільнення від сплати судового збору є не обов`язком, а правом суду, яке він може реалізувати з урахуванням майнового стану сторони та лише за наявності визначених у пунктах 1-3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" умов; позивачем документально підтверджених доказів для звільнення від сплати судового збору суду апеляційної інстанції не надано, - а тому підстави для звільнення позивача від сплати судового збору відсутні.

Керуючись статтями 272, 273, 278, 292, 293, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2019 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Державної судової адміністрації України (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві; код банку отримувача 820019; рахунок отримувача 31215256700001; код класифікації доходів бюджету 22030106 "Судовий збір" (Державна судова адміністрація України) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1152 (одну тисячу сто п`ятдесят дві) гривні 60 копійок.