2а-1383/11/1370 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб власників транспортних засобів - 08.02.2019 Прийняття

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2015 року (колегія суддів: головуючий суддя - Ільчишин Н.В., Пліша Н.А., Шинкар Т.І.)

у справі № 2а-1383/11/1370

за позовом Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби

про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 92 218 грн.,-

Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДПІ) звернулась в Львівський окружний адміністративний суд з позовом до ОСОБА_2, в якому просила:

- винести постанову про стягнення з громадянина ОСОБА_2 податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 92 218 грн. на рахунок місцевого бюджету Франківського району м. Львова.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідачем всупереч вимог Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (1963-12) не сплачено податок з власників транспортних засобів у розмірі 92 218 грн., тому останній підлягає стягненню в судовому порядку.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2012 року (головуючий суддя - Мричко Н.І.) позов задоволено: cтягнуто з ОСОБА_2 на користь бюджету Франківського району м. Львова суму податкового боргу зі сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 92 218 грн. 00 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем

при реєстрації транспортних засобів MERSEDES BENS 2001 року виписку, VOLKSWAGEN 2000 року випуску та DAIMLER CHRYSLER 1998 року випуску не сплачено податок з власників транспортних засобів в сумі 92 218,00 грн., а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2012 скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова до ОСОБА_2 про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що судом апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки наданих контролюючим органом доказів на підтвердження здійснення відповідачем первинної реєстрації вищезазначених транспортних засобів, а також вказує, що в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем покладеного на нього обов'язку зі сплати податку з власників транспортного засобу.

Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, за позивачем зареєстровано транспортні засоби MERSEDES BENS 2001 року виписку, об'єм двигуна 6 374 куб. см., державний номерний знак НОМЕР_1, VOLKSWAGEN 2000 року виписку, об'єм двигуна 2 461 куб. см., державний номерний знак НОМЕР_2 та DAIMLER CHRYSLER 1998 року виписку, об'єм двигуна 2 299 куб. см., державний номерний знак НОМЕР_3, які відповідно до ст. 2 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11.12.1991 року № 1963-ХІІ, є об'єктами оподаткування.

Згідно листа начальника Львівського відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи ДАІ при ГУМВСУ у Львівській області від 31.08.2010 № 9/2074 вбачається, що відповідачем проведено першу реєстрацію в Україні вищезазначених транспортних засобів, при цьому, квитанції про сплату податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів до матеріалів справи не долучено.

Переглянувши судове рішення суду апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , Законом України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (1963-12) та Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

' 'br' Закон України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (1963-12) встановлював податок з власників деяких наземних і водних транспортних засобів, самохідних машин і механізмів як джерело фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування та проведення природоохоронних заходів на водоймищах.

Відповідно до статті 1 зазначеного Закону платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Стаття 2 вказаного закону визначала об'єкти оподаткування податком з власників деяких наземних і водних транспортних засобів, самохідних машин і механізмів.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" встановлено, що податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.

Згідно з п. 1.1, 1.2, статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції;

податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3 зазначеної статті встановлено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Аналіз положень наведених норм свідчить про законодавчо визначений порядок узгодження сум податкового зобов'язання контролюючим органом, як суб'єктом владних повноважень, шляхом прийняття податкових повідомлень. В межах спірних правовідносин контролюючим органом відповідного рішення не приймалось, що виключає визнання податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів податковим боргом, та як наслідок, звернення позивача до суду за його стягненням.

Така ж сама правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.01.2018 №2а-6598/11/1370.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області - залишити без задоволення.