742/1718/17 Про перерахунок пенсії державному службовцю, призначеної за віком згідно Закону України "Про державну службу" - 07.02.2019 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.) від 01 серпня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

В грудні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області з позовом до Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області, в якому просила зарахувати їй до стажу державної служби період роботи на посаді звільненого секретаря комітету комсомолу технічного училища № 8 Прилуцького міськкому ЛКСМ України Чернігівської області з 18 серпня 1980 року по 29 жовтня 1982 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 05 квітня 2017 року звернулася з заявою до Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України про перерахунок пенсії, призначеної за віком згідно Закону України "Про державну службу". Однак, листом від 12 квітня 2017 року, на підставі розпорядження від 10 квітня 2017 року, їй було в цьому відмовлено, оскільки стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, становить 9 років 11 місяців 9 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком згідно Закону України "Про державну службу".

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 червня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283 (283-94-п) (далі - Постанова № 283), до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах, зокрема, керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком. У зазначеному додатку міститься перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, періоди роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби, до яких віднесено, серед іншого, виконавчі комітети місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управління, самостійні відділи, інші структурні підрозділи.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року апеляційну скаргу Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України задоволено, постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 червня 2017 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Задовольняючи апеляційну скаргу, апеляційний суд виходив з того, що пенсійний орган правомірно не зарахував до стажу державної служби період роботи позивача на посаді секретаря комітету комсомолу технічного училища № 8, оскільки жодним чинним нормативно-правовим актом не передбачено зарахування зазначеної посади для призначення спеціальної пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу". Крім того, зазначено, що Постанова № 283 втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня від 2016 року № 229 "Про затвердження Порядку обчислення стажу державної служби" (229-2016-п) (далі - Постанова № 229), де зазначено перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, періоди роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховуються до стажу державної служби, до яких віднесено, серед іншого, виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управління, самостійні відділи, інші структурні підрозділи. Відтак, Постанова № 229 була нечинною на момент звернення ОСОБА_2 та не підлягала застосування на час призначення пенсії позивачу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернулась із касаційною скаргою, у якій просить зазначену постанову скасувати і залишити в силі постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 червня 2017 року.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана 31 серпня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 742/1718/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

Згідно з пунктом 4 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ) касаційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 березня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.

Верховний Суд ухвалою від 05 червня 2018 року прийняв до провадження адміністративну справу № 742/1718/17 та призначив її до розгляду в судовому засіданні ухвалою від 23 листопада 2018 року.

29 січня 2019 в судовому засіданні колегія суддів прийняла рішення про розгляд даної справи в порядку письмового провадження.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Прилуцькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України та 05 квітня 2017 року звернулася до відповідача з заявою про переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

Листом Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України від 12 квітня 2017 року № 1743/05 ОСОБА_2 було повідомлено про відмову у переведенні на пенсію за віком згідно розпорядження відповідача від 10 квітня 2017 року відповідно до Закону України "Про державну службу", мотивуючи тим, що на день набрання чинності Закону України "Про державну службу", тобто станом на 01 травня 2016 року, відсутній необхідний 10 річний стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби та враховуючи те, що стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, становить 9 років 11 місяців 9 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком згідно Закону України "Про державну службу". Страховий стаж становить 40 років 7 місяців 13 днів.

Крім того, судами встановлено, що спірний період у даній справі для зарахування стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, є з 18 серпня 1980 року по 29 жовтня 1982 року, коли позивач працювала на посаді секретаря комітету комсомолу технічного училища № 8 Прилуцького міськкому ЛКСМ України Чернігівської області.

Разом з цим, суди у даній справі встановили, що відповідно до Розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації від 27 квітня 2015 року щодо призначення ОСОБА_2 головою Прилуцької районної державної адміністрації, їй встановлено надбавку за вислугу років (стаж державної служби понад 10 років) у розмірі 20% посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг, що також підтверджується Розпорядженням Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області від 27 квітня 2015 року № 82-ос. Розпорядженням Президента України від 28 лютого 2017 року № 51/2017-рп (51/2017-рп) "Про звільнення ОСОБА_2 з посади голови Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області" згідно з пунктом 3 частини першої статті 83 Закону України "Про держану службу" позивач припинила виконання повноважень голови Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області з 03 березня 2017 року, що підтверджується Розпорядженням Прилуцької районної державної адміністрації від 02 березня 2017 року № 49-ос, в якому вказано стаж державної служби 12 років.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що зарахування до стажу державної служби періодів роботи в комсомольських органах, регулюється Положенням про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за вислугу років працівникам органів виконавчої влади та інших державних органів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1993 року № 1049 (1049-93-п) (далі - Положення № 1049). В абзаці 4 пункту 3 цього положення передбачено, що до стажу роботи, який надає право на одержання надбавки за вислугу років зараховується, зокрема, стаж роботи в організаціях (крім роботи у кооперативних та інших громадських організаціях), передбачених статтею 118 КЗпП України. Період роботи у партійних, профспілкових та комсомольських організаціях зараховується до стажу державної служби лише до припинення чинності статті 6 Конституції УРСР, тобто до 24 жовтня 1990 року та за умови зайняття ними виборних. Отже, пенсійний орган, з яким погодився суд апеляційної інстанції, протиправно не зарахував їй до 10 річного стажу роботу на посаді звільненого секретаря комітету комсомолу технічного училища № 8 Прилуцького ЛКСМ України Чернігівської області в період з 18 серпня 1980 року по 29 жовтня 1982 року і, як наслідок, безпідставно відмовив у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає не повністю, а викладені у касаційній скарзі вимоги скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 90 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ (далі Закон № 889-VІІІ (889-19) ), який набрав чинності з 01 травня 2016 року, встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VІІІ (889-19) державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII (3723-12) ) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VІІІ (889-19) стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Так, згідно з частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Абзацами 1, 2 та 3 пункту 2 Порядку № 283 встановлено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу", а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком.

Крім того, відповідно до пункту 3 Постанови № 283 до державної служби включається також час роботи в організаціях, передбачений абзацом 4 пункту 3 Положення № 1049.

Відповідно до абзацу 4 пункту 3 Порядку № 1049, до стажу роботи, який дає право на одержання надбавки за вислугу років, зараховується стаж роботи в організаціях (крім роботи у кооперативних та інших громадських організаціях), передбачених статтею 118 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до статті 118 Кодексу законів про працю України до стажу роботи, який надає право на одержання надбавки за вислугу років зараховується, зокрема, стаж роботи в партійних, профспілкових і комсомольських на виборних посадах.

Суд касаційної інстанції зазначає, що судом апеляційної інстанцій не досліджено, чи відноситься посада звільненого секретаря комітету комсомолу технічного училища, на якій працювала позивач, до виборної посади, в розумінні статті 118 Кодексу законів про працю України.

Судом апеляційної інстанції не встановлено дату отримання позивачем десятирічного стажу державної служби відповідно до Закону № 3723-XII (3723-12) та Постанови № 283.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що на момент звернення позивача із заявою (05 квітня 2017 року) про переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону № 889-VІІІ (889-19) (набув чинності з 01 травня 2016 року), Постанова № 283 втратила чинність (з 01 травня 2016 року), однак не надав оцінку тому факту, що якщо посада звільненого секретаря комітету комсомолу технічного училища, на якій працювала позивач, відноситься до виборних в розумінні статті 118 Кодексу законів про працю України, то позивач мала стаж 10 років державної служби в той час як Постанова № 283 була чинна, тобто вона мала законні очікування стосовно отримання пенсії за віком відповідно до Закону № 3723-XII (3723-12) , що втратив чинність з 01 травня 2016 року.

Судом апеляційний інстанції також не надано оцінки тому факту, що відповідно до Розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації від 27 квітня 2015 року щодо призначення ОСОБА_2 головою Прилуцької районної державної адміністрації їй встановлено надбавку за вислугу років (стаж державної служби понад 10 років) у розмірі 20% посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг, що також підтверджується Розпорядженням Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області від 27 квітня 2015 року № 82-ос; відповідно до Розпорядження Президента України від 28 лютого 2017 року № 51/2017-рп (51/2017-рп) "Про звільнення ОСОБА_2 з посади голови Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області" згідно з пунктом 3 частини першої статті 83 Закону України "Про держану службу" позивач припинила виконання повноважень голови Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області 03 березня 2017 року, що підтверджується Розпорядженням Прилуцької районної державної адміністрації від 02 березня 2017 року № 49-ос, в якому вказано стаж державної служби 12 років.

Враховуючи вищенаведене, касаційний суд зазначає, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, не перевірив встановлені судом першої інстанції обставини справи, не навів обґрунтованої доказами та передбаченої чинним законодавством підстави для скасування рішення суду першої інстанції, з огляду на встановлені під час апеляційного перегляду обставини.

З огляду на це, колегія суддів доходить до висновку про необхідність скасування рішення суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до цього ж суду.

Під час нового судового розгляду суду апеляційної інстанції треба встановити чи відноситься посада звільненого секретаря комітету комсомолу технічного училища, на якій працювала позивач, до виборних у розумінні статті 118 Кодексу законів про працю України; встановити дату отримання позивачем десятирічного стажу державної служби відповідно до Закону № 3723-XII (3723-12) та Постанови № 283; встановити розмір стажу державної служби позивача на момент набрання чинності Закону № 889-VІІІ (889-19) в розумінні пунктів 8 та 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень даного закону.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012 (v016p710-12) , Конституція України (254к/96-ВР) гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом ( рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011 (v013p710-11) ).

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Разом з тим, без дослідження і з'ясування наведених вище обставин ухвалене у справі рішення не можна вважати законним та обґрунтованим.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

В пункті 31 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Волошин проти України" (№15853/08) та пункті 22 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бацаніна проти Росії" (№3932/02) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її.

Відповідно до положень пункту 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (№ 63566/00), пункту 13 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Петриченко проти України" (№ 2586/07) та пункту 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (№42310/04), суд зобов'язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

Крім цього у пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини від 15 листопада 2007 року по справі "Бендерський проти України" (№ 22750/02) вказано, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи ( ). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.