Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. –головуючого, Малетича М. М., Мамонтової О.М.,

розглянувши касаційну скаргу ВАТ "Донецькобленерго" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 7 квітня 2010 року у справі господарського суду Донецької області за позовом ВАТ "Донецькобленерго" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення суми,

У грудні 2009 року ВАТ "Донецькобленерго" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення вартості недоврахованої електроенергії в розмірі 20 942 грн. 78 коп., нарахованої за актом про порушення ПКЕЕ № 025323 від 31 січня 2007 року.

Рішенням господарського суду Донецької області від 28 січня 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 7 квітня 2010 року рішення господарського суду Донецької області від 28 січня 2010 року залишено без зміни.

У касаційній скарзі ВАТ "Донецькобленерго" просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 7 квітня 2010 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Стверджує, що судами порушено положення ст. 614 ЦК України, ст.ст. 26, 27 Закону України "Про електроенергетику" та п. п. 6.40, 6.41. правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ №28 (z0417-96) від 31 липня 1996 року.

Представники сторін у судове засідання не з’явились.

З огляду на те, що про час і місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за їх відсутності.

Обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судами встановлено, що між сторонами 12 січня 2004 року було укладено договір №1936 про постачання електричної енергії, відповідно до умов якого позивач зобов’язався поставляти на адресу відповідача електричну енергію, а останній - сплачувати її вартість.

Встановлено, що за наслідками проведеної позивачем перевірки дотримання відповідачем Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ України № 910 в редакції від 17 жовтня 2005 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2005 року за № 1399/11679 (z1399-05) , в приміщенні магазину "Валентина" за адресою: м. Горлівка, вул. Корольова 80 б, яке орендує відповідач, було здійснено перевірку та складено акт №025323 від 31 січня 2007 року про порушення відповідачем п. 6.40 Правил користування електричною енергією, яким встановлено самовільне підключення дротів до електромережі без порушення схеми обліку.

Зокрема, в акті №025323 від 31 січня 2007 року було зазначено, що від ввідного кабелю виявлено відпайку мідним кабелем перетином 3 на 4 мм. кв. чорного кольору, яка входить до складських приміщень. При відключенні ввідного рубильника безобліковий кабель знаходиться під напругою.

Встановлено, що відповідач, який був присутній при проведенні перевірки, підписав вказаний акт із зауваженням наступного змісту: "Безоблікового використання електричної енергії не було".

Відповідно до рішення комісії позивача від 7 лютого 2007 року, закріпленого Протоколом №9, відповідачу здійснено нарахування за п.2.1.8. Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 4 травня 2006 року № 562 (z0782-06) , за період 6 місяців - з 3 травня 2006 року, та визначена вартість недооблікованої електричної енергії у сумі 20 942,78 грн.

Стягнення недооблікованої електричної енергії у сумі 20 942,78 грн. й стало підставою для звернення з позовом.

З матеріалів справи вбачається, що факт наявності безоблікового підключення дротів, які вказані в описі правопорушення в акті від 31 січня 2007 року №025323, сторонами не оспорюється.

Натомість, відповідачем заперечується факт користування зазначеними дротами з метою безоблікового користування електричною енергією.

Вищий господарський суд України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що за правовою природою заявлена позивачем до стягнення сума є збитками, у зв'язку з чим, виходячи з вимог ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини має доводити відповідач, а відповідно до ч. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків має доводити позивач.

Так, судами встановлено, що позивач не надав жодних доказів підключення безоблікового проводу зазначеного в акті до струмоприймачів відповідача та безоблікового споживання відповідачем електричної енергії.

Водночас, судом було встановлено, що відповідно до акту № 429952 від 9 листопада 2006 року, складеного позивачем за результатами попереднього контрольного огляду засобу обліку відповідача, безоблікового приєднання виявлено не було.

Відповідно до п 6.40. Правил користування електричною енергією в редакції (z1399-05) , що була чинна на момент складення акту про правопорушення, у разі виявлення у споживача пошкоджень або зриву пломб електропередавальної організації та/або пломб держповірки або за умови збереження цілісності пломб держповірки та електропередавальної організації пошкодження розрахункових приладів обліку (розбите скло, пошкодження цілісності корпусу приладу обліку тощо), встановлення перемички, шунтуючої коло струму лічильника, використання різного роду пристроїв з метою зменшення показів приладу обліку, несанкціонованого втручання у параметри багатофункціональних лічильників, порушення цілісності ізоляції вторинних кіл трансформаторів струму чи напруги, знеструмлення кіл струму або кіл напруги приладу обліку, самовільного встановлення споживачем трансформаторів струму чи напруги, коефіцієнти трансформації яких не відповідають указаним на паспорті (табличці) трансформатора та/або вказаним у договорі про постачання, інших дій або бездіяльності споживача з метою зниження значення показів засобу обліку, покази розрахункового засобу обліку не враховуються, а електропередавальна організація (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом) здійснює перерахунок обсягу фактично спожитої електричної енергії за період від дня останнього контрольного огляду засобу обліку представником електропередавальної організації (постачальника електричної енергії за регульованим тарифом) чи фактично проведеної і підтвердженої актом технічної перевірки роботи схеми комерційного обліку, що мала передувати виявленню порушень, але цей період має не перебільшувати шести місяців…

Вбачається, що виходячи з наданого позивачем розрахунку спірної суми, розмір недоврахованої електричної енергії визначено за період з 31 липня 2006 року по 31 січня 2007 року, тобто, за період в шість місяців.

Водночас, суди встановили, що виходячи з вимог п. 6.40. Правил користування електричною енергією в редакції (z1399-05) , що була чинна на момент складення акту про правопорушення, у разі виявлення зазначеного в акті від 31 січня 2007 року №025323 правопорушення, перерахунок обсягу фактично спожитої електричної енергії здійснюється електропередавальною організацією за період, який не перевищує шести місяців від дня останнього контрольного огляду засобу обліку представником електропередавальної організації чи фактично проведеної і підтвердженої актом технічної перевірки роботи схеми комерційного обліку, що мала передувати виявленню порушень.

Встановлено, що відповідно до акту № 429952 останній контрольний огляд засобу обліку відповідача представником позивача, що передував складенню акту № 025323 від 31 січня 2007 року, було здійснено 9 листопада 2006 року, тобто, за два місяці до складення акту про правопорушення.

Наведене підтверджує висновок суду про безпідставне та неправомірне нарахування позивачем відповідачу вартості недоврахованої електроенергії, за актом про порушення ПКЕЕ № 025323 від 31 січня 2007 року, за період з 31 липня 2006 року по 31 січня 2007 року на суму 20 942 грн. 78 коп., оскільки вказані дії позивача вчинені останнім з порушенням положень п.6.40. Правил користування електричною енергією в редакції (z1399-05) , що була чинна на момент складення акту про правопорушення.

Вбачається, що позивачем позовні вимоги не уточнювались та не приводились у відповідність з положеннями п. 6.40. Правил користування електричною енергією в редакції (z1399-05) , що була чинна на момент складення акту про правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, вбачається, що судами за наслідками повного та всебічного розгляду всіх обставин справи було відмовлено у задоволенні позовних вимог саме з підстав того, що позивачем на виконання вимог ч. 2 ст. 623 ЦК України не було доведено суду того, що заявлені до стягнення вимоги відповідають дійсним обставинам справи та корреспондуються з положеннями законодавства у сфері електроенергетики.

Доводи касаційної скарги вказаних обставин не спростовують.

З цих підстав рішення судів законні та обґрунтовані, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117 –1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 7 квітня 2010 року –без зміни.

Враховуючи положення ст. ст. 125, 129 Конституції України, рішення Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11 березня 2010 року (v008p710-10) та рекомендації постанови президії Вищого господарського суду України від 30 березня 2010 року постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.