Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися,

від відповідача: не з'явилися,

Позивач –фізична особа-підприємець ОСОБА_5 у жовтні 2009 року звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача –фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про розірвання договору від 21.12.2005 оренди нежилого приміщення за адресою: 84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Чайковського, 101 укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Кипарис" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4; зобов'язання відповідача звільнити та передати орендоване приміщення позивачу.

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.12.2009, дата підписання –04.12.2009 (суддя Подколізна Л.Д.), задоволено позов з підстав його правомірності та обґрунтованості, розірвано договір оренди нежилого приміщення від 21.12.2005, укладеного товариством з обмеженою відповідальністю "Кипарис" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, зобов'язано відповідача звільнити приміщення та передати спірне приміщення позивачу, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 85 грн. витрат по оплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.02.2010 (судді: Акулова Н.В. –головуючий, Геза Т.Д., Скакун О.А.) апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишена без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 03.12.2009 залишено без змін з тих самих підстав.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати його, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та порушенням норм матеріального і процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Кипарис" (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар) 21.12.2005 укладено договір оренди нежилого приміщення, загальною площею 80 м 2 за адресою: Донецька область, м. Артемівськ, вул. Чайковського, 101, який посвідчений приватним нотаріусом Артемівського міського нотаріального округу Барановим М.С. та 29.12.2009 зареєстрований у державному реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 10381.

Згідно пунктів 1.1, 7.2 договору оренди орендодавець передає орендарю вказане нежиле приміщення загальною площею 80 м 2 строком на п'ять років.

У подальшому між товариством з обмеженою відповідальністю "Кипарис" (продавець) та ОСОБА_5 (покупець) 24.07.2008 укладені два договори купівлі-продажу, які посвідчені приватним нотаріусом Артемівського міського нотаріального округу Барановим М.С. та 27.08.2008 зареєстровані у державному реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 6683, № 6686.

Згідно умов договорів купівлі-продажу продавець продав покупцю нежиле вбудоване цегляне приміщення, загальною площею 68,8 м 2 та 14,6 м 2, за адресою: Донецька область, м. Артемівськ, вул. Чайковського, 101.

Відповідно до статті 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Згідно статті 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Таким чином, до позивача перейшли права та обов'язки наймодавця (орендодавця) за договором оренди нежилого приміщення від 21.12.2005.

Позивач 09.09.2008 повідомив відповідача про укладення договорів купівлі-продажу, що підтверджується квитанцією № 991376 та описом вкладення у цінний лист.

Після укладення договорів купівлі-продажу позивач набув права орендодавця за договором оренди нежилого приміщення від 21.12.2005, тому має право звернутись з позовом до орендаря з метою захисту своїх прав у разі їх порушення з боку орендаря.

У зв'язку зі зверненням до відповідача про збільшення розміру орендної плати та нереагування на це відповідача фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернулася до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про розірвання договору оренди нежилого приміщення від 21.12.2005, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Кипарис" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, про зобов'язання відповідача звільнити та передати приміщення, яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Артемівськ, вул. Чайковського, 101.

Суд апеляційної інстанції правильно погодився з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій України" місцеві господарські суди розглядають справи, які виникли з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Згідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Пунктом 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Аналіз вищенаведених положень Господарського процесуального кодексу України (1798-12) свідчить, що справа буде підвідомча господарському суду в тому випадку, коли суб'єктний склад учасників відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини носять господарський характер.

Суд апеляційної інстанції правильно погодився з висновком місцевого господарського суду, що суб'єктний склад учасників відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України, оскільки згідно Свідоцтва № НОМЕР_1 про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, 16.09.2009 отримала статус фізичної особи-підприємця.

Згідно свідоцтва про сплату єдиного податку сер. НОМЕР_2 від 23.09.2009 видами діяльності позивача є здача в оренду приватного нерухомого майна, діяльність агентів нерухомості, управління нерухомим майном тощо.

Таким чином, позивач займається підприємницькою діяльністю у вигляді здачі в оренду нерухомого майна.

Згідно статті 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до частини 1 статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Крім того, відповідно до статті 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що оскільки позивач має статус фізичної особи-підприємця та є власником орендованого майна, доводи скаржника, що даний спір не підвідомчий господарським судам і на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі повинно бути припинено є помилковими.

Пунктом 5.3 договору оренди передбачено право орендодавця достроково розірвати договір також у випадку порушення термінів внесення орендних платежів, зазначених пунктом 4.1 даного договору; за іншими підставами, не передбаченим чинним законодавством.

Підставами подання позову про розірвання договору оренди є безпідставна відмова відповідача у перегляді суми орендної плати та порушення відповідачем умов оплати орендованого приміщення.

Згідно розділу 4 договору оренди сума орендної плати є фіксованою і не може бути переглянута як у бік збільшення, так і у бік зменшення протягом 3-х років з моменту підписання даного договору. Зі спливом 3-х років оренди, орендна плата може бути переглянута як у бік збільшення, так і у бік зменшення. Сторона, яка виступила ініціатором перегляду орендної плати, повинна повідомити про це іншу сторону не пізніше, ніж за один місяць.

Позивач 21.11.2008 надіслав на адресу відповідача пропозицію про збільшення розміру орендної плати за договором до 75 грн. за один квадратний метр на місяць з 21.12.1008, про надіслання повідомлення свідчить фіскальний чек № 0412 від 21.11.2008 та опис вкладення у цінний лист. Крім того, позивач просив визначити дату підписання додаткової угоди з цього приводу та повідомити про вказану дату позивача.

Позивач обґрунтовує збільшення розміру орендної плати пропозицією товариства з обмеженою відповідальністю "Домашній доктор", яка викладена останнім у листі вих. № 357 від 17.11.2008, в якому третя особа запропонувала здати йому в оренду приміщення за адресою: м. Артемівськ, вул. Чайковського, 101, загальною площею 83,4 м 2 з метою розміщення аптеки на умовах розміру орендної плати не більше 75 грн. за 1 м 2 на місяць та значними інфляційними процесами у державі.

Згідно статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні за договором.

Враховуючи викладене, позивач надіслав на адресу відповідача пропозицію щодо зміни умов договору в частині збільшення розміру орендної плати, але відповідач будь-яких дій направлених на внесення змін до договору не вчинив, дату для підписання додаткової угоди не визначив.

Станом на дату звернення до суду першої інстанції - 06.10.2009 відповідач продовжував користуватись нежилим приміщенням на правах оренди без внесення змін до договору в частині збільшення суми орендної плати - розмір орендної плати складає фіксовану суму 50 грн.

Згідно статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 5.3 договору оренди передбачено право орендодавця достроково розірвати договір за іншими підставами, не передбаченим чинним законодавством.

У даному випадку однією з підстав розірвання договору є безпідставна відмова відповідача у перегляді суми орендної плати.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач порушував свої зобов'язання з оплати орендованого приміщення, що підтверджують банківські виписки Калінінської філії АКБ "Національний кредит" у м. Донецьку.

Так, протягом 2009 року сплата грошових коштів у сумі 800 грн. здійснювалася відповідачем позивачу платежами по 100 грн. у терміни: 12.01.2009, 05.03.2009, 06.05.2009, 07.09.2009. Незважаючи на те, що пунктом 4.1 договору оренди встановлено, що за орендоване приміщення орендар сплачує фіксовану орендну плату у розмірі 50 грн. (без ПДВ) щомісяця. Під час підписання договору вноситься 50 грн., а надалі 50 грн. за кожен місяць-передоплатою, не пізніше 5 числа поточного місяця. Платежі здійснюються способами, не забороненими законодавством України, за узгодженням сторін.

Відповідач не спростував факт несвоєчасності внесення орендної плати у 2009 році та факт наявності заборгованості за договором за 2009 рік.

Оскільки відповідач ухилявся від внесення змін до договору в частині збільшення розміру орендної плати та порушував строки орендної оплати передбачені договором, що призвело до порушення майнових інтересів сторін договору, тому на підставі пункту 5.3 договору оренди нежилого приміщення від 21.12.2005, яким передбачено право орендодавця достроково розірвати договір за іншими підставами, не передбаченим чинним законодавством, суд апеляційної інстанції правильно погодився з висновком місцевого господарського суду про розірвання договору.

У зв'язку з розірванням договору оренди, суд апеляційної інстанції правильно погодився з висновком місцевого господарського суду, що відповідач повинен звільнити та повернути орендоване приміщення, тому позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача звільнити та повернути спірне приміщення також є такими, що підлягають задоволенню.

Інші доводи касаційної скарги про порушення під час прийняття оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права свого підтвердження не знайшли.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов вичерпних висновків щодо обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Таким чином, постанова апеляційного господарського суду є законною і обґрунтованою, тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111 -5, 111 -7, 111 -9, 111 -11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.02.2010 у справі господарського суду Донецької області № 6/293пд залишити без змін.