Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу Антимонопольного комітету України, м. Київ,

на ухвалу господарського суду міста Києва від 15.10.2009

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2010

зі справи № 6/348

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма Трейд", м. Дніпропетровськ,

до Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним і скасування рішення,

та зустрічним позовом Антимонопольного комітету України (далі –АМК)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма Трейд" (далі –Товариство)

про стягнення штрафу і пені,

за участю представників сторін:

позивача – Лутак Т.В.,

відповідача – Ахтімірової М.Г.,

Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням подальших змін та доповнень позовних вимог) про визнання недійсним та скасування рішення АМК від 03.02.2009 № 31-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі –Рішення АМК).

АМК подав зустрічний позов про стягнення з Підприємства 1 000 000 грн. штрафу та 105 000 грн. пені за прострочення сплати штрафу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.10.2009 (суддя Ковтун С.А.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2010 (колегія суддів у складі: Кондес Л.О. –головуючий суддя, судді Авдеєв П.В., Нєсвєтова Н.М.), провадження у даній справі зупинено до розгляду господарським судом Дніпропетровської області справи № 10/287-09 за позовом Товариства до Українського державного підприємства поштового зв’язку "Укрпошта" в особі Дніпропетровської дирекції Поштамту-Центру зв’язку № 1 (далі –УДППЗ "Укрпошта") про визнання неналежним надання УДППЗ "Укрпошта" послуг та про стягнення 3 000 грн. збитків.

У прийнятті названих судових рішень місцевий та апеляційний господарські суди з посиланням на приписи статті 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) виходили з того, що у справі № 10/287-09, що розглядається господарським судом Дніпропетровської області має бути встановлено дату отримання Товариством Рішення АМК, що має істотне значення для його подальшого оскарження у межах даної справи.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України АМК просить ухвалу місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

У судовому процесі в господарських судах позивачами і відповідачами можуть бути підприємства та організації, зазначені в статті 1 ГПК України, тобто підприємства, установи, організації, інші юридичні та фізичні особи.

Відповідно до статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

За приписами статті 60 Закону України від 11.01.2001 № 2210-ІІІ "Про захист економічної конкуренції" (далі –Закон № 2210) рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду .

Відповідно до пункту 13 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі – КАС України (2747-15) ) Закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Кодексом діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження .

Частиною другою статті 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Зазначені норми статті 12 ГПК України та статті 60 Закону № 2210 щодо підвідомчості спорів за участю органів Антимонопольного комітету України господарським судам якраз і є законодавчими приписами стосовно передбаченого статтями 2, 4 КАС України іншого порядку судового вирішення, а саме –вирішення спорів господарськими судами в порядку господарського судочинства.

Таку ж правову позицію викладено й у постанові Верховного Суду України від 13.10.2009 зі справи № 6/388 та в пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 (v3-2-700-05) № 3.2-2005, де також зазначено: "Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)".

Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів та підлягає вирішенню за правилами ГПК України (1798-12) .

Перевіривши повноту встановлення судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону № 2210 заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення . Цей строк не може бути відновлено.

Отже, для правильного застосування наведеної норми, а відтак і для ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення в даній справі день (дата) одержання Товариством оспорюваного Рішення АМК має істотне значення.

Водночас встановлення дня (дати) одержання Товариством оспорюваного Рішення АМК входить до предмету доказування саме з даної справи, а рішення господарського суду Дніпропетровської області зі справи № 10/287-09 згідно з приписами статті 35 ГПК України не може мати преюдиціального значення для цієї справи (не співпадають сторони).

У свою чергу, за приписами частини першої статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються (встановлюються) іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно в даній справі.

У цьому разі такої неможливості не існувало, а тому у місцевого господарського суду не було підстав для зупинення провадження в справі.

За таких обставин попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування норми процесуального права –частини першої статті 79 ГПК України, в зв’язку з чим ухвала місцевого господарського суду від 15.10.2009 та постанова апеляційного суду від 02.03.2010 підлягають скасуванню відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України (1798-12) , а справа має бути передана на розгляд суду першої інстанції.

Керуючись статтями 1119 - 11111, 11113 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 15.10.2009 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2010 зі справи № 6/348 скасувати.

Справу передати на розгляд господарського суду міста Києва.

Згідно з статтями 125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України від 11.03.2010 № 8-рп/2010 (v008p710-10) постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.