Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

розглянув касаційну скаргу

за участю прокуратури Кіровоградської області

У справі взяли участь представники сторін:

позивача: не з'явились

відповідача: ОСОБА_4 паспорт НОМЕР_1

Генеральної Прокуратури України: Савицька О.В., прокурор, посв. №231 від 20.07.05

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 18.11.2009р. (суддя - Мохонько К.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.03.10р. (колегія суддів у складі: Крутовських В.І., Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.), в задоволенні позовних вимог відмовлено. Прийняті судові акти мотивовані тим, що матеріалами справи доведено наявність податкових накладних, виписаних відповідачем на загальну суму 21101,12 грн., які надають право позивачу на отримання податкового кредиту або на бюджетне відшкодування відповідно до п.18 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" спірної суми; у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем.

Кіровоградський державний регіональний центр стандартизації метрології та сертифікації в касаційній скарзі просить скасувати прийняті судові акти та винести нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Скаржник зазначає, що відповідачем в порушення п.п.4.1,4.4 Договору про спільну діяльність №22/12 від 03.01.07, ст.ст. 1139, 1212, 1213 ЦК України, без достатньої на те правової підстави було набуто майно позивача, а саме, кошти в сумі 21101,12 грн.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

03.01.2007р. між Кіровоградським державним регіональним центром стандартизації метрології та сертифікації (Підприємство) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (Учасник) було укладено договір про спільну діяльність № 22/12 (далі - договір), за умовами якого сторони дійшли згоди щодо організації спільної діяльності з технічного обслуговування, ремонту та перевірці водолічильників Ду 15; Ду 20; Ду 25; Ду 32; Ду 40 на базі підприємства (п.1.1.).

Відповідно до п. 1.6. договору Учасник (відповідач по справі) і

Підприємство (позивач по справі) приймають участь як в прибутках, так і в

збитках, які пропорційні вкладам сторін в спільну діяльність: учасник - 80 %,

підприємство - 20 %.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що прибуток, отриманий в результаті спільної діяльності, визначається як сума виручки від реалізації продукції (робіт, послуг), зменшену на суму сплаченого ПДВ, заробітної платні безпосереднього виконавця інженера - метролога з відрахуванням в соціальні фонди, а також на суму витрат, які включаються в собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), води, електроенергії, теплоенергії, розподіляється між сторонами у співвідношенні: учасник - 80 відсотків; підприємство - 20 відсотків.

Згідно п. 4.3 договору розподіл прибутку проводиться за підсумками роботи за 1 місяць.

Договір підписаний представником позивача та відповідачем, і

посвідчений печатками.

Попередні судові інстанції встановили, що на виконання умов договору позивач перерахував відповідачу за період з січня 2007 року по грудень 2008 року 126606 грн. 76 коп., з яких 21101 грн. 12 коп. податок на додану вартість, що підтверджується розрахунками сум прибутків, затверджених керівником підприємства позивача та узгоджених з відповідачем (т.2, а.с. 32), виписками по рахунку позивача (т.1, а.с. 43-88) та платіжними дорученнями.

Приватний підприємець ОСОБА_4 є платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість НОМЕР_2 від 12.07.2006 р. Матеріалами справи підтверджується, що ним були виписані податкові накладні на загальну суму 21101 грн. 12 коп. (т.2, а.с. 68-91), які надають право позивачу на отримання податкового кредиту або на бюджетне відшкодування (пункт 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість") спірної суми. За таких обставин попередні судові інстанції дійшли висновку про відсутність у відповідача заборгованості перед позивачем.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів зазначає наступне.

В позовній заяви позивач просив стягнути незаконно отримані кошти в сумі 21113 грн. 93 коп., перераховані відповідачу за період з 01.2007 року по 12.2008 року як податок на додану вартість по договору про сумісну діяльність. Заявою від 12.08.2009 сума позову зменшена до 21101 грн. 12 коп. (том 1, арк. 106).

Заявою від 16.10.2009 позивач знову уточнив позовні вимоги. Зазначив, що з січня 2007 року по грудень 2008 року позивачем було перераховано відповідачу 126606 грн. 76 коп. по договору про сумісну діяльність, а згідно з умовами договору та розрахунками (п.4.1 договору) його доля складає 105505 грн. 64 коп. Тобто в результаті неправильного розподілу прибутку відповідач без правових підстав отримав 21101 грн. 12 коп. (126606, 76 –105505, 64) –том 2, арк. 96. Позивач просив стягнути 21101 грн. 12 коп. на підставі ст. ст. 1139, 1212, 1213 ЦК України.

Відповідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову.

Суди попередніх інстанцій не дослідили порядок розподілу прибутку між сторонами, встановлений в договорі (п.4.1) і як фактично здійснювався його розподіл; не надали правової оцінки платіжному дорученню № 1012 від 29.07.2009 (том 2, арк. 156); доводам відповідача про те, що частина вимог цього позову вже була розглянута в іншій справі № 17/18. Суди попередніх інстанцій не звернули уваги на підстави позовів в справах № 17/18 та № 12/112, ними не застосовувались норми цивільного права, що регулюють спірні правовідносини, зокрема ст. ст. 1139 ЦК України.

Зважаючи на викладене колегія суддів дійшла висновку, що справа розглянута з порушенням норм процесуального права і незастосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Прийняті у справі судові акти підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи слід усунути зазначені порушення, ретельно дослідити обставини справи і в залежності від встановленого винести законне, обгрунтоване рішення суду.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України (1798-12) , ст.ст. 6, 8, 125, 150 Конституції України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996р. "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" (v0009700-96) , рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010р. (v008p710-10) , Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Кіровоградського державного регіонального центру стандартизації метрології та сертифікації задовольнити частково, рішення господарського суду Кіровоградської області від 18.11.2009р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.03.10р. у справі № 12/112 –скасувати

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.

постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.