855/187/19 Про скасування постанови ЦВК в частині та зобов`язання вчинити певні дії - 30.06.2019 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Центральної виборчої комісії та ОСОБА_2, 1981 року народження на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року (судді: Епель О. В., Губська Л. В., Степанюк А. Г.) у справі № 855/187/19 за позовом ОСОБА_2, 1998 року народження, до Центральної виборчої комісії про визнання протиправною та скасування постанови Центральної виборчої комісії, зобов`язання вчинити певні дії,

25 червня 2019 року ОСОБА_2, 1998 року народження (далі - позивач) звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центральної виборчої комісії (далі - відповідач, ЦВК), в якому просив суд:

визнати протиправною та скасувати постанову ЦВК від 24 червня 2019 року № 1273 "Про відмову в реєстрації кандидатів в народні депутати України ОСОБА_2 та ОСОБА_2, висунутих у порядку самовисування на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року" у частині, якою відмовлено в реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_2, 1998 року народження (до ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_4 ), висунутого в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 207 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року;

зобов`язати Центральну виборчу комісію повторно розглянути документи щодо реєстрації ОСОБА_2, 1998 року народження, кандидатом у народні депутати, який балотується в одномандатному виборчому окрузі № 207 шляхом самовисування на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року, та прийняти рішення відповідно до вимог Закону України "Про вибори народних депутатів України" (4061-17) .

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 19 червня 2019 року позивачем з метою реєстрації кандидатом у народні депутати України було подано до ЦВК повний пакет документів, оформлених з дотриманням вимог Закону України "Про вибори народних депутатів України" (4061-17) . В той же час, ЦВК в порушення ст.ст. 8, 19, 38 Конституції України, ст. 1 Закону України "Про Центральну виборчу комісію", та вимог п. 2 ч. 2 ст. 55, п. 2 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України" безпідставно відмовила йому у реєстрації через відсутність, на думку відповідача в його автобіографії контактного номеру телефону. Позивач наполягав на тому, що в автобіографії такий номер телефону ним вказано, а відповідач, відмовляючи у реєстрації лише з цієї підстави, не зазначив відомостей про порядок, час, спосіб та кількість спроб, які ним були вжиті для з`єднання за цим номером.

На думку ОСОБА_2, 1998 року народження, постанова ЦВК від 24 червня 2019 року № 1273 в частині, що стосується його інтересів, є протиправною, такою, що порушує конституційне право позивача бути обраним народним депутатом України, а доводи, викладені в спірній постанові, є безпідставними.

Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року позов ОСОБА_2, 1998 року народження, задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Центральної виборчої комісії від 24 червня 2019 року № 1273 "Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_2 та ОСОБА_3, висунутих у порядку самовисування на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року" у частині щодо відмови в реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_2, 1998 року народження (до ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_4 ), висунутого в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 207 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

Зобов`язано Центральну виборчу комісію повторно розглянути документи щодо реєстрації ОСОБА_2, 1998 року народження, кандидатом у народні депутати, який балотується в одномандатному виборчому окрузі № 207 шляхом самовисування на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року, та прийняти рішення відповідно до вимог Закону України "Про вибори народних депутатів України" (4061-17) .

Вирішено питання щодо судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції висновувався на тому, що прийняте відповідачем рішення про відмову у реєстрації кандидата в народні депутати України з наведених у постанові підстав щодо неактивного номеру телефону, не відповідає вимогам п. 2 ч. 2 ст. 55, п. 2 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України".

Посилання ЦВК в оскаржуваній постанові на ймовірність реєстрації позивачем своєї кандидатури для введення виборців в оману та надіслання копій його документів до Національної поліції України, не є передбаченою Законом правовою підставою для відмови в реєстрації кандидата.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Центральна виборча комісія та ОСОБА_2, 1981 року народження, який є кандидатом у народні депутати України звернулися до Верховного Суду, як суду апеляційної інстанції з апеляційними скаргами, у яких, посилаючись незаконність та необґрунтованість судового рішення, прийнятого з порушенням норм матеріального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, просили скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач наголошує на тому, що зазначений позивачем в своїй автобіографії номер телефону, не був активний, а саме абонент не міг прийняти дзвінок, тому з урахуванням вимог ч. 2 ст. 55, п. 2 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України" ЦВК, такі обставини розцінила як таке, що в документі (автобіографія) відсутні обов`язкові відомості, а тому такий документ не можна було вважати, що був поданий для реєстрації. В зв`язку з чим, відповідачем цілком на законних підставах було відмовлено у реєстрації позивача в кандидати в народні депутати України.

Апелянт, ОСОБА_2, 1981 року народження, з посиланням на вимоги Закону України "Про вибори народних депутатів України" (4061-17) наголошує на тому, що судом не враховані обставини справи, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, бо таким рішенням допускається до виборчого процесу у статусі кандидата у народні депутати особа, що є по суті двійником діючого народного депутата України - апелянта. Вбачається, очевидне зловживання позивачем своїх виборчих прав та умисні дії спрямовані на незаконний вплив на вільне волевиявлення виборців в межах 207 округу, де також балотується апелянт. Зазначені обставини порушують права апелянта щодо належної участі у виборчому процесі, тому просив у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Через канцелярію суду подано письмове клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Представник апелянта ОСОБА_2 - адвокат Слободян Д. Б. підтвердив доводи та вимоги апеляційної скарги, наполягав на їх задоволенні. При цьому, просив задовольнити апеляційну скаргу відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні апеляційних скарг, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників осіб, які приймали у розгляді справи, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції за наявними у справі доказами, що 19 червня 2019 року ОСОБА_2, 1998 року народження, подав до ЦВК заяву про самовисування кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 207 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

Разом із зазначеною заявою позивачем було подано автобіографію, заяву про відсутність заборгованості зі сплати аліментів, документ про внесення грошової застави, 4 фотографії, копію паспорта громадянина України, передвиборну програму. В автобіографії позивачем зазначено контактний номер телефону: " НОМЕР_1 ".

Постановою Центральної виборчої комісії від 24 червня 2019 року № 1273 позивачу відмовлено в реєстрації кандидатом у народні депутати України, висунутого, в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 207 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року (далі - Постанова № 1273).

Прийняте рішення обґрунтовано тим, що в порушення вимог п. 2 ч. 2 ст. 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" в автобіографії позивача не зазначено відомостей про його контактний номер телефону, а за вказаним ним номером не вдалося встановити контакт з позивачем, оскільки такий номер є неактивним (абонент не може прийняти дзвінок).

Також, у Постанові № 1273 ЦВК висловлено припущення щодо реєстрації позивачем своєї кандидатури для введення виборців в оману та зазначено про надіслання копій його заяви та доданих до неї документів до Національної поліції України для здійснення перевірки.

Зазначені та встановлені судами обставини справи не є спірними між сторонами. Основним спірним питанням в межах справи, є правомірність прийняття Постанови ЦВК від 24 червня 2019 року № 1273, з підстав наведених у такому рішенні.

Здійснюючи апеляційний перегляд судового рішення, з урахуванням приписів ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) в межах доводів та вимог апеляційних скарг в їх взаємній сукупності, колегія суддів виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано Конституцією України (254к/96-ВР) , Законами України "Про вибори народних депутатів України" (4061-17) , "Про Центральну виборчу комісію" (1932-15) , Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. З ст. 77 Конституції України порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється законом.

Спеціальним законом, який регламентує основні засади, організацію та порядок проведення виборів народних депутатів України є Закон України від 17 листопада 2011 року № 4061-VI "Про вибори народних депутатів України" (4061-17) (далі - Закон № 4061-VI (4061-17) ).

Відповідно до ст. 3 Закону № 4061-VI усі кандидати у народні депутати України (далі - кандидати у депутати) мають рівні права і можливості брати участь у виборчому процесі.

Пунктом 6 частини 1 статті 19 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" визначено, що Центральна виборча комісія реєструє кандидатів у народні депутати України в порядку, встановленому законом.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 55 Закону № 4061-VI, Центральна виборча комісія реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред`явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону, та отримання нею, зокрема, автобіографії кандидата в депутати, на паперовому носії та в електронному вигляді, що обов`язково повинна містити: прізвище, власне ім`я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), партійність, склад сім`ї, адресу місця проживання, контактний номер телефону, відомості про наявність чи відсутність судимості.

Тобто, законодавцем передбачено обов`язкові вимоги до змісту відомостей, за наявності яких, документ у розумінні вимог п. 2 ч. 2 ст. 55 Закону вважається автобіографією.

Відповідно до абз. 5 п. 1 Роз`яснень щодо застосування деяких положень Закону України "Про вибори народних депутатів України" (4061-17) під час реєстрації кандидатів у народні депутати України, затверджених Постановою ЦВК від 29 травня 2019 року № 909, застосованого відповідачем, документ вважається таким, що не поданий для реєстрації кандидатом у депутати, у разі відсутності в ньому відомостей, які обов`язково повинні міститися у такому документі згідно з вимогами Закону.

Пунктом 2 частини 1 статті 60 Закон № 4061-VI встановлено, що Центральна виборча комісія відмовляє в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати в разі відсутності документів, зазначених, зокрема у частинах першій або другій статті 55 цього Закону.

Судова колегія звертає увагу на те, що в автобіографії, поданій позивачем до ЦВК для реєстрації кандидатом у народні депутати України, зазначено контактний номер телефону ( НОМЕР_2 ), в той же час відповідачем не надано належних і допустимих у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України доказів, які б підтверджували, що він не є діючим або був неактивним у період з 19 червня 2019 року по 24 червня 2019 року.

Судом першої інстанції надана належна оцінка, що подана представником відповідача телефонограма таким доказом не є, оскільки телефонограма - це службовий документ, який містить інформацію, передану по телефону, та не може засвідчувати факт відсутності зв`язку.

Крім того, у поданій телефонограмі не вказано її виконавця, не надано підтвердження повноважень особи, яка її підписала, і така телефонограма не відповідає вимогам Інструкції з діловодства Центральної виборчої комісії, затвердженої Постановою ЦВК від 13 лютого 1998 року № 70, зокрема пп. 4.

При цьому, колегія суддів враховує ті обставини, що такий номер телефону позивачем також було вказано у його позовній заяві і саме за цим номером секретарем судового засідання суду першої інстанції йому було передано телефонограму про дату, час та місце судового розгляду справи.

Жодних інших доказів на підтвердження своїх доводів щодо спірних обставин цієї справи відповідач не надав та повідомив суд про їх відсутність.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, що за правилами адміністративного процесуального законодавства існує презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (ч. 2 ст. 77 КАС України). Тобто, саме на ЦВК у даній справі покладено обов`язок довести правомірність прийняття оскаржуваної Постанови № 1273, але такий обов`язок відповідачем не виконано. Відповідачем не спростовані висновки суду першої інстанції також і в суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів погоджує правові висновки суду першої інстанції та вважає їх цілком обґрунтованими, що Законом № 4061-VI (4061-17) , зокрема п. 2 ч. 2 ст. 55, п. 2 ч. 1 ст. 60, не передбачено такої правової підстави для відмови в реєстрації кандидата через зазначення неактивного номеру телефону, а жодних інших недоліків поданих позивачем документів або їх відсутності відповідач, відмовляючи в реєстрації на підставі вказаних норм Закону, не зазначив.

Неможливість працівником ЦВК додзвонитися на зазначений кандидатом у народні депутати України номер телефону, також не є обумовленою правовою підставою для відмови у реєстрації такої особи відповідним кандидатом.

Розглядаючи апеляційну скаргу ОСОБА_2, 1981 року народження, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що останній є народним депутатом України VIII скликання в одномандатному виборчому окрузі № 207.

При цьому ОСОБА_2, 1981 року народження, вже зареєстрований ЦВК кандидатом у народні депутати України у порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 207 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Конституції України громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Положеннями ст. 9 Закону № 4061-VI визначено, що депутатом може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п`яти років.

Відповідно до ст. 10 Закону № 4061-VI право висування кандидатів у депутати належить громадянам України, які мають право голосу. Це право реалізується ними через партії або шляхом самовисування відповідно до цього Закону.

Отже, право самовисування у народні депутати належить громадянам України, які мають право голосу, на день виборів досягли двадцяти одного року та проживають в Україні протягом останніх п`яти років.

Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи, як ОСОБА_2, 1998 року народження, так і ОСОБА_2, 1981 року народження, дійсно реалізували своє право бути обраними народними депутатами України на позачергових виборах 21 липня 2019 року, шляхом самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 207.

Перелік підстав для відмови в реєстрації кандидата у депутати наведений у ст. 60 Закону № 4061-VI. Зокрема, ЦВК відмовляє в реєстрації кандидата у депутати в разі:

1) порушення вимог частин 4, 5 ст. 52 цього Закону;

2) відсутності документів, зазначених у ч. 1 ст. 54 чи частинах 1 або 2 ст. 55 цього Закону;

3) припинення громадянства України кандидата у депутати;

4) вибуття особи, висунутої кандидатом у депутати, за межі України для проживання чи з метою отримання політичного притулку;

5) визнання особи, висунутої кандидатом у депутати, недієздатною;

6) набрання щодо особи, висунутої кандидатом у депутати, законної сили обвинувальним вироком суду за вчинення умисного злочину;

7) виявлення обставин, які позбавляють особу, висунуту кандидатом у депутати, права бути обраною депутатом відповідно до ст. 9 цього Закону;

8) висування кандидата (кандидатів) у депутати від партії, яка здійснює пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, їхньої символіки та щодо якої в установленому Кабінетом Міністрів України порядку прийнято рішення про невідповідність її діяльності, найменування та/або символіки вимогам Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" (317-19) .

Наведений перелік підстав для відмови в реєстрації кандидата є вичерпним, і в ньому не значиться така підстава як співпадіння з прізвищем, ім`ям та по-батькові раніше зареєстрованого кандидата.

З постанови відповідача, що є предметом оскарження у даній справі вбачається, що ЦВК дійсно не досліджувала подані ОСОБА_2, 1998 року народження, документи з точки зору наявності вже зареєстрованого кандидата у депутати з ім`ям " Євлахов А . С", як підстави для відмови в реєстрації, оскільки така підстава не передбачена ст. 60 Закону № 4061-VI.

В той же час, зазначені обставини не були залишені ЦВК поза увагою. Так, у спірній постанові, зокрема, зазначено, що подання ОСОБА_2, 1998 року народження (до ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_4 ), заяви про самовисування щодо реєстрації кандидатом в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 207 може мати на меті введення виборців в оману, перешкоджання вільному здійсненню громадянами свого виборчого права та перешкоджання діяльності іншого суб`єкта виборчого процесу, а отже, можуть підпадати під ознаки злочину, передбаченого ст. 157 Кримінального кодексу України. У зв`язку з цим, керуючись повноваженнями, визначеними ст. 13 Закону України "Про Центральну виборчу комісію", ЦВК було скеровано копію заяви про самовисування ОСОБА_2, та доданих до неї документів до Національної поліції України для здійснення перевірки та, в разі необхідності, вжиття передбачених законодавством заходів реагування.

Відтак, суд першої інстанції, при вирішенні даного спору, дійшов обґрунтованого висновку, що зазначені обставини не могли бути підставою та не мали правового впливу для прийняття ЦВК спірної постанови.

Зазначене звернення ЦВК до Національної поліції України може мати інші юридичні наслідки, відмінні від відмови в реєстрації кандидата у депутати в розумінні ст. 60 Закону № 4061-VI.

Крім того, чинне виборче законодавство не встановлює обмеження для особи, яка змінила ім`я балотуватися у депутати та бути обраною.

Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи ОСОБА_2, 1981 року народження, про те, що реєстрація кандидата у депутати ОСОБА_2, 1998 року народження, порушує вимоги ст. 6 Закону № 4061-VI, його права та законні інтереси як кандидата у депутати, оскільки реєстрація кандидатів з однаковим прізвищем, ім`ям та по-батькові не заборонена виборчим законодавством.

За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_2, 1981 року народження, також задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення суб`єкта владних повноважень не відповідає критеріям правомірності, визначених ч. 2 ст. 2 КАС України та вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, так як наведені у спірній постанові підстави для відмови у реєстрації в кандидати у народні депутати України, не узгоджується з наведеним вище законодавством, що регулює спірні правовідносини.

Вільне та формальне трактування відповідачем наявних фактичних обставин справи, привело до помилкових висновків, заснованих на суб`єктивних припущеннях їх тлумачення щодо наявності правових, передбачених положеннями ч. 2 ст. 60 Закону № 4061-VI, підстав для прийняття спірного рішення про відмову у здійсненні відповідної реєстрації.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Постанова ЦВК від 24 червня 2019 року № 1273 є протиправною та підлягає скасуванню.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Судове рішення не може бути скасовано з формальних підстав.

Жодні доводи апелянтів не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін.

Щодо розподілу судових витрат, слід зазначити наступне.

Під час звернення з позовом до суду першої інстанції позивач мав сплатити 768,40 грн. судового збору.

З огляду на положення пп. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", статей 139, 273 КАС України враховуючи, що апеляційні скарги прийнятті без сплати судового збору за їх подачу, беручи до уваги результати апеляційного розгляду, Суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь державного бюджету з кожного з апелянтів судовий збір в розмірі 1152,60 грн.

Керуючись статтями 271, 272, 273, 278, 308, 310, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Центральної виборчої комісії та ОСОБА_2, 1981 року народження, залишити без задоволення.

Рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року у справі № 855/187/19 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центральної виборчої комісії (місцезнаходження: 01196, м. Київ, вул. пл. Лесі Українки,1; код ЄДРПОУ 21661450) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1152,60 (одна тисяча сто п`ятдесят дві гривні шістдесят копійок) на рахунок Верховного Суду (УК у Печерському районі/Печерський район/22030102; рахунок отримувача: 31219207026007; код ЄДРПОУ: 38004897).

Стягнути з ОСОБА_2, 1981 року народження, (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_3 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1152,60 (одна тисяча сто п`ятдесят дві гривні шістдесят копійок) на рахунок Верховного Суду (УК у Печерському районі/Печерський район/22030102; рахунок отримувача: 31219207026007; код ЄДРПОУ: 38004897).