814/4633/13-а Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та суми податку на додану вартість - 26.06.2019 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги: 1. фізичної особи-підприємця Вальчевської Тетяни Леонідівни на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2015 та 2. Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.03.2014 (суддя - Єнтіна А.П.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2015 (головуючий суддя - Димерлій О.О., судді: Єщенко О.В., Романішин В.Л.) у справі № 814/4633/13-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - Первомайська ОДПІ) від 23.10.2013 №00007911703 та №0007881703.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.03.2014 позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2015 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Первомайської ОДПІ від 23.10.2013 №0007911703. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, ФОП ОСОБА_1 оскаржила його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2015 та залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.03.2014.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем приписів абзацу 5 пункту 6 Розділу І Порядку оформлення результатів перевірки дотримання податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №984 та протиправність нарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 445010,88 грн. після закінчення перевірки.

Також до суду касаційної інстанції звернулась Первомайська ОДПІ із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.03.2014, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2015 та прийняти у справі нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Подана касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки висновкам податкового органу, викладених в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, Первомайською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 07.09.2013 №548/17-03/2323600680, в якому, зокрема, відображено висновок про порушення позивачем:

пунктів 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України щодо заниження чистого оподатковуваного доходу за 2011 рік на суму 202430 грн., у зв`язку з чим нараховане податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік в сумі 34409 грн.;

пунктів 198.1, 198.4 статті 198 Податкового кодексу України щодо завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 57039 грн. (в т.ч. у травні 2011 року - 38866 грн., у вересні 2011 року - 18173 грн.).

Не погоджуючись з вказаними висновками акту перевірки, ФОП ОСОБА_1 подала до податкового органу заперечення на акт перевірки, в яких зазначила про безпідставність висновків перевіряючих щодо завищення нею суми податкового кредиту; в частині висновків Первомайською ОДПІ щодо заниження нею чистого оподатковуваного доходу за 2011 рік на суму 202430 грн. позивач заперечень не надала.

За результатами розгляду вказаних заперечень на акт перевірки, Первомайська ОДПІ дійшла висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо правомірності формування нею податкового кредиту за результатами здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ "Ценфінторг Юг", ПП "Влада Плюс".

Однак, податковим органом висновки акту перевірки від 07.09.2013 №548/17-03/2323600680 щодо порушення ФОП ОСОБА_1 пунктів 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України в частині заниження чистого оподатковуваного доходу за 2011 рік на суму 202430 грн. викладено в новій редакції і зазначено, що в порушення пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України позивачем занижено чистий оподатковуваний дохід за 2011 рік на суму 4232583,00 грн. Вказане порушення призвело до нарахування податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік на суму 445010,88 грн.

23.10.2013 на підставі названого акту перевірки, та за результатами адміністративного оскарження, Первомайською ОДПІ прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№0007911703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 85558,50 грн. (в т.ч. за основним платежем - 57039 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 28519,50 грн.);

№0007881703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 667516,32 грн. (в т.ч. за основним платежем - 445010,88 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 222505,44 грн.).

Підставою для збільшення ФОП ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 85558,50 грн. податковим повідомленням-рішенням №0007911703 від 23.10.2013 став висновок перевіряючих про неправомірність формування позивачем податкового кредиту за податковим накладними, вписаними постачальниками ТОВ "Ценфінторг Юг" та ПП "Влада Плюс" у травні, вересні 2011 року.

Обґрунтовуючи свою позицію, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві посилалась на результати контрольних заходів щодо зазначених контрагентів позивача (акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 14.05.2013 №364/22-225/35989010 про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання ТОВ "Ценфінторг Юг" та акт ДПІ у м. Херсоні від 15.11.2011 про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання ПП "Влада Плюс""), в яких відображено висновок про відсутність в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов`язань перед контрагентами.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, у перевіряємий період позивачем здійснювалось виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, а також оптову торгівлю зерном, необробленим тютюном, насінням та кормами для тварин.

Постачальниками товару (сої) на адресу ФОП ОСОБА_1 у травні, вересні 2011 були ТОВ "Ценфінторг Юг" відповідно до договорів поставки товару №18/05С від 18.05.2011 та №27/05С від 27.05.2011, а також ПП "Влада Плюс" відповідно до договору поставки товару №1209 від 12.09.2011.

Виконання сторонами умов зазначених договорів підтверджується наявними з матеріалах справи податковими й видатковими накладними, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями про оплату придбаної сої.

Оцінивши подані платником докази за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ФОП ОСОБА_1 розглядуваної операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Також судами з`ясовано, що умовами договорів №18/05С від 18.05.2011, №27/05С від 27.05.2011 та №1209 від 12.09.2011 поставка товару здійснювалася за рахунок постачальників, що спростовує доводи контролюючого органу у даному випадку про необхідність складання товарно-транспортних накладних.

Поряд з цим слід зазначити, що відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Посилання контролюючого органу на результати контрольних заходів щодо постачальників позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставки, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами Первомайської ОДПІ під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Наведені обставини свідчать, що господарські операції між позивачем та його контрагентами здійснено відповідно до умов чинного законодавства, реальність яких підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах справи, у зв`язку з чим прийняття Первомайською ОДПІ податкового повідомлення-рішення від 23.10.2013 №0007911703 є протиправним.

Скасовуючи податкове повідомлення-рішення Первомайської ОДПІ від 23.10.2013р. №0007881703 в частині збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 410601,88 грн. і застосування штрафних санкцій на суму 205300,94 грн., суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, при прийнятті вказаного податкового повідомлення-рішення, вийшов за межі своїх повноважень, оскільки відповідно до підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, після отримання заперечень підприємства до акту перевірки, зобов`язаний був провести позапланову перевірку, але в жодному разі не приймати податкові повідомлення-рішення на підставі висновків, що були викладені у відповіді на заперечення.

За приписами підпункту 78.1.5. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої обставини - платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об`єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Відповідно до заперечень на акт перевірки від 07.09.2013 №548/17-03/2323600680, позивач не посилався на обставини, що не були досліджені під час перевірки та об`єктивний розгляд яких неможливий без проведення перевірки.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 23.10.2013 №0007881703, з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків на акт перевірки, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що Первомайська ОДПІ діяла у відповідності до ст. 86 Податкового кодексу України, пунктами 86.7 та 86.8 якої передбачено, що: рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності); податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору судами), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що платником податків допущено порушення вимог податкового законодавства платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15.12.2017), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

При зверненні до суду ФОП ОСОБА_1 не зазначала про незаконність вказаного рішення контролюючого органу по суті встановлених податковим органом порушень пункту 177.1, пункту 177.2, пункту 177.4 статті 177, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України щодо заниження чистого оподатковуваного доходу за 2011 рік на суму 4232583 грн.

Під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, позивачем не спростовано висновки Первомайської ОДПІ щодо заниження нею чистого оподатковуваного доходу за 2011 рік, не надано жодного доказу та не вказано жодної обставини, які б ставили під сумнів такі твердження відповідача.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення Первомайської ОДПІ від 23.10.2013 №0007881703.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судом апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційних скаргах, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.