16/112пн Про примусове повернення майна балансоутримувачу за актом приймання-передачі - 16.03.2010 Прийняття

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток Телеком" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон. Телеком" про примусове повернення майна.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Велтон. Телеком" звернулось до Господарського суду Донецької області із зустрічною позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області про зобов’язання відповідача укласти договір оренди нерухомого майна, яке розташоване за адресою: пр. Київський, 57, м. Донецьк, на таких самих умовах з правонаступником ТОВ "Велтон. Телеком".

Рішенням Господарського суду Донецької області від 05.10.2009 року по справі № 16/112пн (суддя Манжур В. М.) позовні вимоги задоволено: зобов’язано ТОВ "Восток Телеком" повернути балансоутримувачу –Вищому професійному училищу № 107 м. Донецька орендоване майно –нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 13,64 кв. м, розташоване за адресою: м. Донецьк, пр. Київський, 57, за актом приймання-передачі в місячний термін з дня набрання рішенням чинності. В задоволенні позовних вимог до ТОВ "Велтон. Телеком" відмовлено. В задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ "Велтон. Телеком" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області про зобов’язання відповідача укласти договір оренди нерухомого майна відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.12.2009 року по справі № 16/112пн (головуючий суддя Колядко Т. М., судді Скакун О. А., Акулова Н. В.) апеляційну скаргу ТОВ "Восток Телеком" задоволено, апеляційну скаргу ТОВ "Велтон. Телеком" задоволено частково. Рішення Господарського суду Донецької області від 05.10.2009 року по справі № 16/112пн скасовано частково. Абзац перший та другий резолютивної частини рішення Господарського суду від 05.10.2009 року по справі № 16/112пн викладено в наступній редакції: "У задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області м. Донецьк до ТОВ "Восток Телеком" м. Харків та до ТОВ "Велтон. Телеком" м. Харків про примусове повернення майна балансоутримувачу за актом приймання-передачі відмовити." Абзаци 4, 5, 6, 7 резолютивної частини рішення господарського суду від 05.10.2009р. у справі № 16/112пн виключено. В іншій частині рішення суду від 05.10.2009 року залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаною постановою, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій стверджує про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 785 ЦК України, ст. ст. 17, 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 43 ГПК України, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржену постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Частково не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Велтон. Телеком" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій стверджує про порушення судами норм матеріального права, зокрема ст. ст. 104 ЦК України, ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", ст. 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 43 ГПК України, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржені судові рішення в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким зустрічні позовні вимоги задовольнити.

Відзив на касаційні скарги не надходив, що не перешкоджає їх розгляду по суті.

Представники сторін та третьої особи в судове засідання касаційної інстанції не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені заздалегідь належним чином.

Враховуючи особливості розгляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі представників сторін та третьої особи.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні по даній справі, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 12.12.2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України (орендодавець) та ТОВ "Телекомунікаційна компанія "Велтон. Телеком" (орендар) укладено договір оренди за № 3036/2006, згідно п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно –нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 13,64 кв. м, розташоване за адресою: м. Донецьк, пр. Київський, 57, що знаходиться на балансі вищого професійного училища № 107 м. Донецька (балансоутримувач), про що складено акт приймання-передачі.

Договір укладений строком на 360 днів, тобто з 12.12.2006 року до 07.12.2007 року.

Пунктом 10.6. договору передбачено, що в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач належним чином повідомив відповідача-1 про необхідність повернути орендоване державне майно балансоутримувачу за актом приймання-передачі, у зв’язку із закінченням строку дії договору оренди, а отже вимога про повернення орендованого державного майна є обґрунтованою.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, апеляційний суд виходив з того, що дія договору оренди № 3036/2006 від 12.12.2006 року була продовжена до 26.11.2009 року відповідно до п. 10.1. договору, тобто договір діяв на момент звернення Фонду державного майна до суду і підстави для задоволення позову про повернення орендованого майна відсутні.

При цьому суд апеляційної інстанції вважав, що підстав, передбачених ст. 782 ЦК України, позивач за первісним позовом в листі про відмову від договору не навів, а як заперечення проти продовження договору цей лист також не може бути розцінений, оскільки в порушення ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" і ст. 764 ЦК України адресований не стороні за договором, а структурному підрозділу.

Колегія суддів такий висновок вважає помилковим, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що листом за № 06-04-11308 від 19.12.2008 року, який направлений рекомендованим листом на адресу відповідача, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області повідомило Донбаську філію ТОВ "ТК "Велтон. Телеком" про те, що відмовляється від продовження строку договору оренди № 3036/2006 від 12.12.2006 року, а також про необхідність повернути державне майно із оренди балансоутримувачу за актом приймання-передачі.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" із змісту заяви сторони повинна вбачатися її воля на припинення дії договору оренди.

За таких обставин висновок апеляційного господарського суду про відсутність підстав для припинення договору помилковий.

Щодо надсилання листа структурному підрозділу, то зазначене також не може бути підставою для відхилення зазначеного листа позивача за первісним позовом в якості доказу, оскільки факт повідомлення відповідача-1 про небажання продовжувати дію договору апеляційною інстанцією не спростований.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про припинення дії договору оренди, і, як наслідок, про обов'язок відповідача-1 повернути орендоване майно, як це передбачено ч. 1 ст. 785 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п. 5.7 спірного договору.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд вірно прийняв рішення про задоволення первісного позову і підстав для його скасування апеляційною інстанцією не було, а тому касаційна скарга позивача є обгрунтованою та підлягає задоволенню. Також в цій частині підлягає задоволенню касаційна скарга відповідача-2.

Що стосується зустрічного позову, то відмовляючи в його задоволенні суди першої та апеляційної інстанції встановили, що правонаступником за спірним договором оренди внаслідок виділення та перейменування є відповідач-1.

Зазначений висновок зроблений на підставі наявних в справі доказів при вірному застосуванні норм матеріального права, зокрема, ст. 104 ЦК України, ст. 59 ГК України, ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", ст. 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Викладені в касаційній скарзі доводи відповідача-2 зводяться до переоцінки доказів та встановленню обставин, які не були встановлені судами першої або апеляційної інстанції, не відповідно до ст. 1117 ГПК України не входить до компетенції касаційної інстанції.

За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги відповідача-2 в цій частині немає, а тому його касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Виходячи з викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для її скасування відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України (1798-12) і залишенню в силі рішення суду першої інстанції.