Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяв участь представник:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.12.2009 року (суддя –М.Г. Хоменко) № 05-5-15/33631, що прийнята за результатами розгляду заяви публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" (далі –Кредитор, Банк) про визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю "Київська нерухомість" (далі –Боржник, Товариство), вказана заява повернута без розгляду.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Київ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 18.12.2009 року, а справу за заявою Банку до Товариства про порушення справи про банкрутство передати на розгляд суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 32, 56, 57 ГПК України .

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції було встановлено, що Банком не було додано до заяви про порушення справи про банкрутство Боржника реєстру опису вкладення, що не може бути належним доказом надсилання "відповідачеві" копії "позовної" заяви та доданих до неї документів. На цій підставі суд першої інстанції дійшов висновку про повернення "позивачу" без розгляду "позовної заяви".

Однак, суд касаційної інстанції не може погодитись із викладеними висновками.

Так, перелік документів, що додаються до заяви про порушення справи про банкрутство визначений, зокрема в положеннях ч. 1 ст. 7 Закону про банкрутство. Відповідно ж до вимог ч. 1 ст. 9 вказаного закону суддя не пізніше п'яти днів з дня надходження повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, про що виносить ухвалу, у тому числі з інших підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону (2343-12) . Отже, враховуючи також вимоги ч. 2 ст. 41 ГПК України, допускається повернення заяви про порушення справи про банкрутство з підстав, визначених в ст. 63 ГПК України.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Отже, підставою повернення позовної заяви (заяви про порушення справи про банкрутство) є неподання заявником доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, а не подання таких доказів не в повному обсязі.

При цьому, слід зазначити, що в пункті 3.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.97 року (v_289800-97) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що у вирішенні питання про наслідки порушення позивачем вимог статті 57 слід виходити з того, що підставою для повернення позовної заяви є тільки відсутність доказів сплати державного мита у встановлених порядку і розмірі витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. Якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 ГПК. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідача.

Враховуючи вищевикладені положення господарського процесуального законодавства, а також роз'яснення порядку застосування цих норм, суд касаційної інстанції зазначає, що повернувши Банку без розгляду заяву про порушення справи про банкрутство у зв'язку з відсутністю реєстру опису вкладення та за наявності, при цьому, касового чеку (квитанції) про направлення Боржнику копії вказаної заяви та за наявності посилання на цей доказ у заяві про порушення справи про банкрутство, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, а тому оскаржувана ухвала була прийнята з порушенням вимог ГПК України (1798-12) .

До викладеного також слід додати, що повертаючи без розгляду заяву Кредитора в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції не послався на норми ст. 63 ГПК України, як на процесуальну підставу для повернення заяви про порушення справи про банкрутство відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону про банкрутство, вказавши, при цьому, в резолютивній частині оскаржуваної ухвали на повернення без розгляду позовної заяви, а не заяви про порушення справи про банкрутство.

У зв'язку з вищевикладеним суд касаційної інстанції вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, як незаконна, а справа (заява про порушення справи про банкрутство Товариства) - передачі на розгляд до суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 7, 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.ст. 57, 63, 1115, 1117, 1119 –11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду м. Києва від 18.12.2009 р. у справі № 05-5-15/33631 скасувати .

3. Справу передати на розгляд до господарського суду м. Києва.